Український журнал природничих наук

РОЗРОБЛЕННЯ ЧУТЛИВИХ ЕЛЕМЕНТІВ ОПТИЧНИХ СЕНСОРІВ ДЛЯ ВИЯВЛЕННЯ ОРГАНІЧНИХ АМІНІВ НА ЗАБРУДНЕНИХ ТЕРИТОРІЯХ

О. І. Аксіментьєва — 2025-06-27

Хімічні та біологічні забруднювальні речовини здатні до газовиділення, тому детектування таких газів украй необхідне для швидкого виявлення прихованих шкідливих речовин або їхніх компонентів. Органічні аміни становлять загрозу для людей і навколишнього середовища, тому створення спеціальних газових сенсорів є необхідним для швидкого виявлення цих речовин. иПерспективними матеріалами таких сенсорів є електропровідні спряжені полімери, зокрема поліанілін та його похідні. Вивчено особливості оптичного поглинання плівок поліаніліну під дією аміаку й органічних амінів. Для отримання зразків використовували метод хімічної полімеризації аніліну у водному розчині сульфатної кислоти під дією еквімолярної кількості персульфату амонію. Проаналізовано ІЧ-спектри та спектри оптичного поглинання поліаніліну, встановлено основні характеристичні смуги для плівкового зразка. Плівки протестовано на чутливість до випарів аміаку, диетилентриаміну (ДЕТА) та поліетиленполіаміну (ПЕПА). За дії аміаку впродовж 1–3 хвилин в оптичних спектрах відбувається значний зсув смуги з максимумом за λ = 820 нм і формується нова смуга з максимумом за λ = 590 нм.За дії парів ДЕТА та ПЕПА спостерігається зменшення оптичної густини смуги в діапазоні довжин хвиль 700–1 000 нм, а в області 500–650 нм зростає оптичне поглинання, що може бути пов’язане зі збільшенням концентрації аміно-хіноїдних фраґментів. Проте під дією ПЕПА зміна оптичної густини смуги за 820 нм виявляється більш помітно, ніж за дії ДЕТА, а також формується смуга з максимумом за 610 нм. Встановлено, що чутливість плівки ПАн до дії газів є максимальною за довжини хвилі 600 нм.Швидкодія зразків за дії аміаку є найбільшою за λ = 600 нм, а за дії органічних амінів – за 820 нм.Отримані результати стануть основою для розроблення чутливих елементів оптичних сенсорів для виявлення токсичних амінів на забруднених територіях, у виробничих приміщеннях хімічних підприємств, складів тощо.

ДОСЛІДЖЕННЯ ВОГНЕЗАХИСНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ІНТУМЕСЦЕНТНИХ РУЛОННИХ ПОКРИТТІВ

Р. А. Вахітов — 2025-06-27

Забезпечення надійного та швидкого вогнезахисту будівельних конструкцій, інфраструктурних та оборонних об’єктів потребує застосування ефективних, технологічних мобільних засобів. Особливу актуальність набувають інтумесцентні рулонні покриття, здатні забезпечувати конструктивний і реактивний вогнезахист завдяки взаємодії волокнистих основ і спеціальних вогнезахисних композицій. Ці покриття відрізняються гнучкістю, легкістю нанесення та можливістю адаптації до різних умов експлуатації. Мета роботи – дослідження впливу графітових наповнювачів на вогнезахисну ефективність рулонних інтумесцентних вогнезахисних матеріалів на основі різних типів неорганічних підкладок (скловолокно, мінераловолокно, керамоволокно). Методами експерименту є приготування композицій на основі системи амоній поліфосфат (АРР) /меламін (МА) /пентаеритрит (РЕ) з варіативним додаванням терморозширюваного (EG) та спученого графіту (SG), формування рулонних покриттів, вогневі випробування за методом «пальника Бунзена». Доведено необхідність комбінування графітових наповнювачів з інтумесцентною системою для досягнення високих вогнезахисних характеристик рулонних реактивних покриттів. За результатами дослідження встановлено, що найбільш ефективні композиції містять EG до 5%, SG – не більше ніж 1%, а також містять сітку зі скловолокна як армувальний елемент. Такі покриття забезпечують стабільне інтенсивне спучення, утворення однорідного коксового шару й ефективну теплоізоляцію. Наукова новизна полягає в комплексному аналізі впливу рецептурних параметрів на термоізоляційні властивості покриттів, що дає змогу цілеспрямовано підходити до дизайну складу інтумесцентного покриття із заданими показниками вогнестійкості. Практична значущість дослідження пов’язана з можливістю впровадження розроблених рулонних засобів мобільного вогнезахисту, виробництво яких відсутнє в Україні.

ВПЛИВ ТЕРМООБРОБКИ МОЛОКА НА РІВНОВАГИ ЗА УЧАСТЮ ІОННОГО КАЛЬЦІЮ ТА ФОСФАТ-ІОНІВ

Н. П. Квітковська — 2025-06-27

Термічна обробка молока є обов’язковою процедурою його очищення від шкідливих мікроорганізмів і продовження терміну його зберігання. Більшість методик оцінювання термічної обробки молока базуються на подальшому визначенні деяких компонентів продукту після нагрівання, наприклад, визначення активності ферментів, білків сироватки, продуктів реакції Майяра. У представленій роботі оцінено можливу кореляцію між основними мінеральними компонентами молока та ступенем його термічної обробки. Для дослідження було вибрано 17 комерційних зразків молока, серед яких: натуральне необроблене, пастеризоване, мікрофільтроване, ультрапастеризоване, стерилізоване, 2 зразка виготовленого відновленого молочного продукту та дві суміші пастеризованого та відновленого молока в різних співвідношеннях. Загальний вміст кальцію в молоці та вміст кальцію після відділення казеїну, так званий іонний, чи сироватковий, кальцій, визначали методом полуменевої атомно-абсорбційної спектроскопії. Вміст фосфат-іонів у досліджуваних зразках молока визначено методом іонної хроматографії з кондуктометричним детектором. Вміст загального фосфору визначено фотометрично з фосфоромолібденовою гетерополікислотою після сухого озолення проби.Вміст сухого знежиреного молочного залишку, білку, жиру та лактози у зразках молока визначали за допомогою ультразвукового аналізатора “Ecomilk”. Обробку всього масиву даних було проведено хемометрично, методом головних компонент. Установлено, що в окрему групу виділяються зразки відновленого молока та сумішей відновленого молока з пастеризованим. За графіком навантажень першої та другої компоненти відмічається, що основною відмінністю у зразках є відношення іонного фосфату до загального фосфору та вміст загального білка.

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ВИРОБНИЦТВІ ТА ЗАСТОСУВАННІ НЕОРГАНІЧНИХ РЕЧОВИН

О. В. Кочубей — 2025-06-27

У статті представлено результати аналізу й узагальнення інноваційних технологій, що застосовуються у виробництві та практичному використанні неорганічних речовин.Актуальність теми зумовлена зростанням вимог до якості матеріалів, енергоефективності виробництва й екологічної безпеки в хімічній промисловості. У центрі дослідження – технології, що базуються на використанні цифрових рішень (SCADA, IoT, штучного інтелекту), наноматеріалів, а також новітніх методів синтезу (електрохімічних, гідрометалургійних, каталітичних).Проведено комплексне оцінювання фізико-хімічних властивостей синтезованих неорганічних речовин із застосуванням методів спектрального аналізу, рентгеноструктурного аналізу та термогравіметрії. Встановлено, що отримані зразки характеризуються високою термічною стабільністю (900–1 200°C), електропровідністю (10-²–10° S/см), підвищеною каталітичною активністю (прискорення реакцій на 60–80%) та механічною міцністю (>120 МПа).Експериментальні дані свідчать про ефективність цифрових платформ керування: упровадження SCADA-систем та IoT-сенсорів дозволило знизити енергоспоживання на 18,4%, змен-шити брак продукції на 23,7% та забезпечити високу точність дозування реагентів (±0,5%).Застосування алгоритмів машинного навчання сприяло оптимізації технологічних режимів, зменшенню часу реакцій на 12–15% та підвищенню точності прогнозування відхилень до 95–97%. Досліджено вплив нанотехнологій на покращення експлуатаційних характеристик матеріалів, зокрема фотокаталітичної активності (до 60%) та сорбційної здатності до важких металів (до 4,2 мг/г). Екологічний аналіз підтвердив доцільність використання вторинної сировини, що дозволяє скоротити споживання природних ресурсів на 25–30%. Результати дослідження доводять, що комплексне впровадження інноваційних підходів у виробництво неорганічних речовин відкриває нові перспективи для хімічної галузі в умовах сталого розвитку. У роботі запропоновано системну модель поєднання цифрових і технологічних рішень для підвищення ефективності, якості й екологічної безпеки синтезу.

КИСЛОТНО-ОСНОВНІ ВЛАСТИВОСТІ ПОВЕРХНІ НАНОРОЗМІРНОГО FE3O4

Н. В. Кусяк — 2025-06-27

Нанорозмірний магнетит широко використовується для створення магніточутливих нанокомпозитів біологічного та медичного призначення. Низька токсичність і можливість функціоналізації поверхні роблять його унікальним об’єктом для досліджень. Нанорозмірний магнетит (Fe3O4) синтезовано золь-гель методом, як прекурсори використано хлориди Fe(II) і Fe(III) та 25% розчин аміаку. Морфологічні характеристики наночастинок магнетиту (МНЧ) визначали методом електронної мікроскопії (JEOL 1200 EX із вольфрамовою ниткою (прискорювальна напруга – 120 кВ). Відповідно до одержаних даних, наночастинки магнетиту мають сферичну форму із середнім діаметром 6,76 ± 1,54 нм без значної агрегації.Рентгеноструктурні дослідження проведені методом порошкової рентгенівської дифракції (DRON-UM1 із Fe-фільтром CuKα-випромінювання, фокусування Брегга – Брентано, у діапазоні 2θ 20–60° із кроком 0,1°, експозиція 1 с.). На дифрактограмах спостерігаються рефлекси (за 2θ = 30,1; 35,6; 44; 53,3; 57,4; 62,8 із міжплощинними відстанями 2,96; 2,52; 2,05; 1,71; 1,60; 1,47), що відповідають кристалічній фазі магнетиту. Методом pH-метрії досліджено кислотноосновні властивості поверхні: значення pH ізоелектричного стану поверхні (рНІЕТ), сумарну концентрацію та значення Ki і pK поверхневих гідроксильних груп, активних у діапазоні pH 4–9, і розраховані залежності частки гідроксильних груп поверхні від pH середовища в 0,015 М розчині NaCl. Встановлено, що для наночастинок синтезованих зразків переважають нейтральні гідроксильні групи, що дає можливість утворювати центри як кислотного, так і основного типу.Так, для Fe3O4 до pH = 6 активні основні центри (С = 155,56 · 10−5 моль · г−1), сила яких зменшується зі зниженням pH (pK = 2,65 – 4,48). Кислотні центри в дуже малій кількості (4,93 · 10− 6 моль · г−1) фіксуються в діапазоні рН 6,5–9 і проявляють слабокислі властивості (pK = 10,95–11,24).

ВПЛИВ ВОДНИХ ВИЛУЧЕНЬ ІЗ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ НА АНТИКОРОЗІЙНУ СТІЙКІСТЬ МЕТАЛІВ У КИСЛОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Ю. Ю. Петруша — 2025-06-27

Робота присвячена дослідженню антикорозійної стійкості металів у кислому середовищі за додавання водних вилучень із рослин, які широко розповсюджені в Запорізькому реґіоні: кульбаби лікарської (Taraxacum officinale), соняшнику звичайного (Helianthus annuus) і амброзії полинолистої (Ambrosia artemisiifolia). Вплив водних витяжок вивчали на зразках прямокутної форми сталі Ст1пс (вуглецева конструкційна) та 30ХГСА (конструкційна легована), які широко застосовується для виготовлення металоконструкцій і деталей у різних галузях промисловості.Дослідження проводили в корозійноагресивному середовищі – 10%-ому розчині сульфатної кислоти. Швидкість процесу корозії сталевих зразків у кислому середовищі оцінювали гравіметричним методом за стандартними показниками. Отримані результати показали позитивний вплив всіх водних вилучень із рослинної сировини на сталь Ст1пс, а також позитивний вплив витяжки із соняшнику, суміші витяжок амброзії та інших двох рослин на сталь 30ХГСА в cульфатнoкиcлoму cepeдoвищi. З’ясовано вплив обробки поверхні зразків на інтенсивність процесу корозії. Торці й отвори сталевих пластин, які не були оброблені на шліфувально-карусельному верстаті та відполіровані за допомогою полірувальної бабки, виявили меншу корозійну стійкість, ніж оброблені ділянки. Вірогідно, одним із можливих механізмів дії досліджуваних водних рослинних вилучень є зниження швидкості корозії шляхом адсорбції, тобто формування захисного бар’єра на поверхні металу. На основі виконаних досліджень можна рекомендувати витяжки з кульбаби лікарської, соняшнику звичайного й амброзії полинолистої як перспективні субстанції для підвищення антикорозійної стійкості металів і створення нових «зелених» інгібіторів кислотної корозії.

ГЕОЕКОЛОГІЧНА СИТУАЦІЯ НА ТЕРИТОРІЇ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ: АНАЛІЗ ДАНИХ ЗА ПЕРІОД 2019–2024 РР.

В. М. Воловик — 2025-06-27

У цій статті проведено аналіз сучасного стану навколишнього природного середовища на території Житомирської області та визначено основні чинники, що вплинули на формування геоекологічної ситуації у регіоні впродовж 2019–2024 рр. Досліджено, що забруднення атмосферного повітря в регіоні здебільшого спричинене певними галузями промисловості (як-от теплоенергетика, металургія, нафтохімічна та будівельна галузі), а також автотранспортом. Щодо водних ресурсів, то основними забруднювачами є скиди зворотних вод від різних виробництв і господарств. Аналіз показав, що ці скиди містять розчинені мінеральні неорганічні солі, важкі метали й органічні речовини. Протягом досліджуваного періоду в Житомирській області 12 підприємств здійснювали скиди забруднених стічних вод у поверхневі водні об’єкти. Серед найбільших забруднювачів були житлово-комунальні господарства, підприємства переробної та транспортної промисловості, а також сфери обслуговування будинків та охорони здоров’я. При цьому радіологічний стан поверхневих вод Житомирської області залишався стабільним і без істотних змін.На підставі аналізу встановлено, що основною екологічною проблемою Житомирщини є поводження з відходами. Основну складову в загальній масі відходів області займають тверді побутові та виробничі відходи IV класу небезпеки. Одним з основних методів збереження видового різноманіття на території Житомирської області є створення природоохоронних територій.За результатами дослідження авторами запропоновано заходи оптимізації щодо підвищення геоекологічної ситуації на Житомирщині.

ДИНАМІКА МІСЬКОГО ОСТРОВА ТЕПЛА НАД ЛУЦЬКОМ ПРОТЯГОМ 2013–2023 РОКІВ

В. В. Федонюк — 2025-06-27

У ХХІ столітті рівень урбанізації постійно зростає як у світі, так і в Україні. У Волинській області найбільшим містом є Луцьк. У Луцьку, як і в будь-якому великому місті, формується свій мікроклімат, особливості якого визначаються характером діяльної поверхні та циркуляційних атмосферних процесів, рельєфом, розподілом водних об’єктів і зелених зон, розташуванням промислових зон та іншими природними й антропогенними чинниками. Одним із проявів впливу великого міста на реґіональні особливості клімату є формування міського острова тепла. Явище острова тепла впливає на роботу міських комунальних служб і транспорту, воно може призводити до змін місцевого мікроклімату, наприклад, посилювати дискомфорт мешканців міст улітку внаслідок впливу гіпертермії. Тому його дослідження є актуальним науковим завданням. Мета роботи – дослідження умов формування, динаміки, структури й екологічних наслідків утворення міського острова тепла в Луцьку. Завдання роботи: 1) за допомогою порівняльного аналізу космічних супутникових інфрачервоних знімків території Луцька оцінити поширення й походження осередків формування острова тепла над містом у річній динаміці та за різних погодних умов протягом періоду 2013–2023 років; 2) провести серію інструментальних вимірювань температури повітря в Луцьку й околицях з наступним оцінюванням результатів; 3) дослідити наявність зв’язку між типом і характером метеорологічних умов та проявами острова тепла;4) розробити пропозиції щодо покращення мікроклімату міста та його окремих мікрорайонів у контексті проблеми, яка вивчалася.Методи аналізу проблеми: у процесі підготовки роботи використовувалися аналітичний, описовий, порівняльно-оціночний, математично-статистичний і графічний методи. Застосовано типові методики й алгоритми статистичного та графічного аналізу у програмі “MS Excel”, інструментальний і картографічний методи.Результати: визначено умови формування та річну динаміку міського острова тепла в Луцьку; виділено райони та ділянки міста із сильними проявами підвищених значень температури повітря і діяльної поверхні; оцінено відмінності полів температури в місті та на приміській території; розроблено серію графіків, діаграм, картограм за результатами інструментальних вимірів та їх аналізу; розроблено пропозиції щодо покращення мікроклімату міста та його окремих мікрорайонів. Новизна дослідження полягає в тому, що вперше проведено детальний аналіз проявів міського острова тепла над Луцьком із застосуванням поєднання методів ДЗЗ та інструментального аналізу. Практичне застосування одержаних результатів можливе в галузі планування містобудівних заходів з адаптації до кліматичних змін і наростання випадків прояву періодів екстремальної спеки (озеленення, енергоощадні технології, планування мережі штучних водних об’єктів у місті, оптимізація роботи комунальних структур і транспорту).

ДОСЛІДЖЕННЯ АКТИВНОСТІ АНТИОКСИДАНТНИХ ЕНЗИМІВ ДЕЯКИХ ВИДІВ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН ПЕРЕДКАРПАТТЯ

Н. К. Гойванович — 2025-06-27

Дисбаланс між прооксидантами й антиоксидантами в організмі під впливом чинників зовнішнього середовища та внутрішніх стресів зумовлює розвиток оксидативного стресу – процесу, що лежить в основі багатьох патологічних станів. Одним із перспективних шляхів мінімізації наслідків оксидативного стресу є використання природних антиоксидантів, зокрема препаратів на основі лікарських рослин. Дослідження антиоксидантної активності рослинної сировини має велике значення для медицини, фармакології та екології, оскільки дозволяє розкрити потенціал біологічно активних речовин для профілактики і лікування захворювань. Мета роботи – дослідити активність ключових антиоксидантних ензимів – каталази та пероксидази – у рослинній сировині 15 видів лікарських рослин флори Передкарпаття. Зразки рослин були зібрані на екологічно чистих територіях околиць міста Борислава в період 2020–2024 років. Ензимну активність визначали спектрофотометричними методами. Результати дослідження показали суттєві відмінності в активності антиоксидантних ензимів між різними видами рослин. Найвищу пероксидазну активність зафіксовано в цикорію звичайного (Cichorium intybus L.) та лопуха великого (Arctium lappa L.), тоді як найвища каталазна активність спостерігалася в пижма звичайного (Tanacetum vulgare L.) та деревію звичайного (Achillea millefolium L.). Для багатьох досліджуваних рослин характерна висока активність обох ензимів, що свідчить про скоординовану роботу антиоксидантної системи. Отримані результати підкреслюють важливість подальших досліджень біохімічних механізмів антиоксидантного захисту для розроблення ефективних фітопрепаратів і підвищення стійкості рослин до стресових чинників.

ОСОБЛИВОСТІ МОРФОЛОГІЇ ПЕЧІНКИ СТРОКАТОГО ТОВСТОЛОБИКА (HYPOPHTHALMICHTHYS NOBILIS)

Л. П. Горальський — 2025-06-27

Для визначення еколого-токсикологічної ситуації та оцінки впливу різних несприятливих факторів водного середовища на водні організми слід здійснювати морфологічний аналіз окремих органів, які насамперед піддаються негативному впливу.У статті подані результати досліджень щодо гістологічних та ультрамікроскопічних особливостей будови печінки кісткової риби родини коропових: строкатого товстолобика – Hypophthalmichthys nobilis (Eschmeyer, 2003). Проведено аналіз мікроструктури печінкової тканини з використанням світлової мікроскопії та ультрамікроскопічних методів, що дало змогу виявити ключові морфологічні та функціональні особливості органа.Встановлено, що в процесі філогенетичного розвитку риб, які розвиваються у водному середовищі, відбувається певна структурна перебудова печінки: адаптації до різноманітних умов існування супроводжувалися зміною ряду параметрів морфологічної будови печінки. У строкатого товстолобика (рослиноїдні) печінка трилопатева. Для товстолобика характерною ознакою печінки є наявність гепатопанкреаса (печінка та підшлункова залози, асоційовані в єдиний орган).Особливістю мікроскопічної будови печінки родини коропових є слаборозвинена міжчасточкова сполучна тканина, а паренхіма часточки печінки має трубчасту будову у вигляді багатогранних, ламаних товстостінних трубочок, стінками яких є гепатоцити. Ці трубочки представлені синусоїдними капілярами, які забезпечують ефективний обмін речовин між кров’ю та клітинами печінки, сприяючи детоксикації організму й обробці поживних речовин. У таких трубочках також спостерігаються великі запаси глікогену, що свідчить про високий рівень метаболічної активності та здатність печінки коропових риб до накопичення енергетичних ресурсів.Досліджено стан гепатоцитів, судинної системи печінки та структурні зміни, що виникають під впливом різних екологічних і фізіологічних факторів. Встановлено основні адаптивні механізми тканини печінки, які забезпечують її функціональну активність у строкатого товстолобика.Проведені результати розширюють і доповнюють відомості про макро- та мікроскопічну будову печінки щодо видових особливостей коропових риб у відповідних розділах анатомії, гістології, порівняльної анатомії, зоології тощо.

ГІСТОМОРФОЛОГІЯ ЛЕГЕНЬ КЛАРІЄВОГО СОМА (CLARIAS GARIEPINUS)

Л. П. Горальський — 2025-06-27

Важливе значення у життєдіяльності живих організмів для їх існування є забезпечення клітин та тканин киснем й поживними речовинами та виведення продуктів обміну речовин. Відповідь організму на вплив навколишнього середовища, що об’єднує всі органи та системи в єдине ціле, потребує злагодженої морфофункціональної діяльності всіх його систем, зокрема органів дихання. Саме це й стало метою проведених досліджень.За використанням макро- та мікроскопічних, морфометричних і статистичних методів досліджень представлено результати щодо мікроскопічної будови легень кларієвого сома. Так, у системі газообміну дводишних риб, представником яких є кларієвий сом, у процесі їх філогенетичного розвитку відбуваються зміни (формуються два кола кровообігу), які характерні для земноводних тварин, у яких, окрім зябер, формуються ще й парні легені, завдяки чому тварини можуть дихати атмосферним повітрям.Легені кларієвого сома сформовані з розгалужених анатомічних структур, розташованих на другій та четвертій зябрових дугах. Це парні морфологічні структури блідо-рожевого кольору з комірчастими стінками, які сполучені зі стравоходом. Права і ліва легені утворені медіальною та латеральною частками: беручи початок від зябрових порожнин, головний стовбур медіальної частки легень деревоподібно розгалужується на чотири великі гілки, які діляться на середні, малі, віддаючи початок товстостінним міхурцям. Латеральна частка легень починається окремим стовбуром, який не поєднаний із медіальною часткою легень. Легені кларієвого сома вкриті сполучнотканинною оболонкою (плеврою), яка мікроскопічно сформована трьома шарами: зовнішнім, середнім, внутрішнім. Мікроскопічна будова стінки бронхів легень побудована з трьох оболонок – зовнішньої, середньої (м’язової) та внутрішньої: поверхня стінки зовнішньої оболонки сформована епітеліальними клітинами, які формують видовженої форми ворсинки, власна пластинка оболонки утворена пухкою сполучною тканиною, у якій розташована мережа кровоносних судин; м’язова оболонка стінки утворена поперечно посмугованою м’язовою тканиною, волокна якої мають поздовжній напрямок; внутрішня оболонка тоненька та сформована видовженої форми епітеліальними клітинами. Порожнина бронхів на всьому проміжку бронхіального дерева, аж до легеневих міхурців, заповнена ретикулярною тканиною.Згідно з морфометричними дослідженнями, найбільші морфометричні параметри (товщина стінки, товщина порожнини бронхів) характерні для великих, потім для середніх та відповідно малих бронхів. Легеневі міхурці мають округлу форму, мікроскопічно у їх стінці сполучнотканинної оболонки виявляється значна мережа судин (капілярів) мікроциркуляторного русла. Середній об’єм легеневих міхурців дорівнює 94 770 ± 909 тис. мкм3, середній об’єм порожнини міхурців, заповненої ретикулярною тканиною, становить 27 862 ± 413 тис. мкм3. За таких показників відношення об’єму порожнини міхурця до об’єму його стінки становить 0,4164.

ДИНАМІКА ВМІСТУ ЦИНКУ, МАГНІЮ ТА МІДІ В КЛІТИНАХ ТИМУСА ТВАРИН ЗА УМОВ ВВЕДЕННЯ СУЛЬФАТІВ ЦИХ МЕТАЛІВ

Н. В. Григорова — 2025-06-27

Цинк, магній і мідь є дуже важливими елементами в організмі людини та тварин. Вони впливають на діяльність різних фізіологічних систем, у тому числі імунної. Ці метали визначають роботу всіх ланок імунітету, а також вилочкової залози – центрального органа імуногенезу. Дефіцит цинку, магнію та міді супроводжується поступовою атрофією тимуса та призводить до значного порушення процесів клітинного й гуморального імунітету. Тому дослідження вмісту металів у клітинах імунної системи, зокрема вилочкової залози, є актуальними. Метою дослідження було вивчення змін вмісту цинку, магнію та міді в тимусних епітеліальних клітинах (ТЕК) мишей і щурів за умов введення сульфатів цих металів. Раніше такі дослідження не проводилися через брак досконалих методів цитохімічного визначення цих металів у клітинах вилочкової залози. Розробка в нашій лабораторії цитохімічних реакцій 8-(паратолуолсульфоні- ламіно)-хіноліну на цинк, люмомагнезону на магній і люмокупферону на мідь у ТЕК дала можливість провести такі дослідження. Обчислювали коефіцієнт кореляції Пірсона (r) для оцінки ступеня зв’язку між змінами досліджених показників. Встановлено, що в клітинах вилочкової залози мишей і щурів після введення сульфатів цинку та магнію підвищувався вміст цих металів на тлі нестачі міді. Під впливом сульфату міді в ТЕК тварин спостерігалися накопичення міді, а також дефіцит цинку та магнію. Проведений кореляційний аналіз засвідчив синергічний характер взаємин цинку та магнію у клітинах, антагоністичні відносини цих металів з міддю. Практичне значення роботи полягає в тому, що отримані результати дають можливість корегувати препаратами цинку, магнію та міді, а також дієтою, збагаченою на ці метали, порушення імунологічного статусу.

СИСТЕМАТИЧНА СТРУКТУРА ФЛОРИ ВОДНИХ ТА ПРИБЕРЕЖНО-ВОДНИХ ЕКОСИСТЕМ МАЛИХ РІЧОК ПОНИЗЗЯ ДЕСНИ

Т. І. Івусь — 2025-06-27

Актуальність дослідження флори малих річок пониззя Десни зумовлена необхідністю проведення аналізу фіторозмаїття екосистем, які зазнають значного антропогенного впливу та демонструють високу екологічну вразливість. Малі водотоки відіграють ключову роль у функціонуванні ландшафтів Полісся, забезпечують підтримання гідрологічного режиму, стабільність локальних біоценозів і збереження рідкісних і гідрологічних видів. Зміна клімату, інтенсифікація господарської діяльності, урбанізація і осушення територій призводять до значного збіднення видового складу флори. У зв’язку із цим вивчення флори водних і прибережно-водних ценозів набуває особливого значення для обґрунтування заходів з охорони та відновлення природних екосистем.Метою дослідження є проведення комплексного аналізу систематичної структури флори водних і прибережно-водних екосистем малих річок пониззя Десни, ідентифікація таксономічного розмаїття та з’ясування рівня синантропізації.В основу роботи покладені матеріали польових досліджень у період 2016–2023 років, які здійснюються в межах Любецько-Чернігівського та Дніпровсько-Нижньодеснянського фізико-географічних районів Чернігівського Полісся. Польові дослідження проводилися напівстаціонарним і маршрутним методами вздовж русел малих річок, з обов’язковим опрацюванням гербарного матеріалу й літературних джерел. Номенклатура таксонів наведена відповідно до Plants of the World Online. Наукова новизна роботи полягає в наведеному комплексному структурно-порівняльному аналізі флори малих річок пониззя Десни, з визначенням провідних родів і родин, структурних закономірностей, рівня синантропізації та екологічної трансформації флористичного складу. Зібрані матеріали дозволяють сформувати уявлення про екологічний стан водних екосистем реґіону та можуть слугувати базою для подальших досліджень. Практична значущість результатів полягає в можливості їх використання у природоохоронному плануванні, моніторингу змін біорозмаїття, підготовці програм з відновлення деградованих територій, а також в освітньо-науковій роботі з формування екологічної свідомості місцевого населення.

БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ, ПОТРЕБА В ПОЖИВНИХ РЕЧОВИНАХ ТА ТЕХНІКА ГОДІВЛІ НОРОК

В. Ю. Мамченко — 2025-06-27

У статті висвітлено біологічні особливості, особливості утримання, техніку годівлі та кормовий раціон норки американської (Neogale vison). Зазначено, що для фауни України американська норка є інвазивним видом, який поширився з фермерських господарств, де вона вирощується для виробництва хутра. На сьогодні норка є популярним об’єктом для звірівництва не тільки в Україні, а й за її межами. Розрізняють близько 300 забарвлень, з яких для виробництва хутра використовують 30. Норка – енергійний і спритний звір із блискавичною реакцією та поведінкою, властивою хижакам.Цих звірів не можна брати до рук без спеціальних запобіжних заходів.Зазначено, що в разі розведення норок у господарствах норки досить вибагливі до умов утримання та годівлі. За існуючої технології м’ясоїдних хутрових звірів годують вологими мішанками із сирих, варених та сухих кормів. Наголошено на важливості дотримання встановленого режиму годівлі. Молодняк і дорослих звірів зазвичай годують двічі на добу (вранці та ввечері). На одноразове годування норок краще переводити з вересня (після поділу поголів’я на племінних і забійних звірів). Залишки корму-мішанки потрібно прибирати перед наступною роздачею, а в цуценят у підсосний період і в перші дні після відсадження – через 2–3 години після роздачі. Напувають звірів 2–3 рази на добу за допомогою шланга, взимку у сильні морози замість води в напувалку кладуть чистий сніг.Для забезпечення норок всіма поживними речовинами, а також для отримання хутра високої якості раціони годівлі мають бути збалансованими за протеїном, амінокислотами, вуглеводами, жирами, мінеральними речовинами, вітамінами та спеціальними добавками. Наведено оптимальне співвідношення цих складових. Для складання раціонів з м’ясних продуктів найчастіше використовують кінське та бараняче м’ясо, за їх відсутності – свинину, яловичину та м’ясо птиці. Обов’язковою умовою годівлі норок є наявність рибних продуктів (морських) до 30%, субпродуктів (печінка, вим’я, рубець, сичуг, шлунок, легені, селезінка). З молочних продуктів найчастіше використовують збиране, незбиране молоко, сир. Важливо використовувати різноманітні добавки для балансування раціонів (кісткове, м’ясо-кісткове, рибне борошно).

ФОРМУВАННЯ ПОКАЗНИКІВ ПРОДУКТИВНОСТІ РОСЛИНАМИ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ РІЗНИХ РІЗНОВИДІВ ЗАЛЕЖНО ВІД НОРМ ВИСІВУ В УМОВАХ ПІВНІЧНОГО СТЕПУ УКРАЇНИ

О. О. Вінюков — 2025-06-27

Норма висіву є одним з основних дієвих елементів формування ефективного продуктивного стеблостою, тобто максимального рівня продуктивності. Мета досліджень полягала в установленні реакції різних різновидів пшениці озимої на норми висіву в умовах східної частини Північного Степу України. Дослідження проводились у польовій сівозміні Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України протягом 2021–2024 років. Для сівби використовували сорти пшениці Вежа (Lutescens) та Юзовська (Erythrospermum). За використання норми висіву 1,5 млн шт./га рослини сорту Юзовська формували зерен у колосі на 8 штук, за сівби нормою висіву 4,5 млн шт./га – на 9 штук, а за норми висіву 6,5 млн. шт./га – на 6 штук менше, ніж рослини сорту Вежа. За використання менших норм висіву (1,5 та 2,5 млн шт./га) показник маси 1 000 зерен був вищим у сорту Вежа на 0,48 та 0,52 г відповідно. За підвищення норм висіву більша маса 1 000 зерен була в сорту Юзовська: 3,5 млн шт./га – на 9,40 г; 4,5 млн шт./га – 3,05 г; 5,5 млн шт./га – 6,18 г; 6,5 млн шт./га – 0,63 г. Установлено, що в середньому за роки досліджень найкращі показники врожайності пшениці озимої сорту Вежа (Lutescens) одержано за норми висіву 4,5 млн шт./га (6,2 т/га), сорту пшениці озимої Юзовська (Erythrospermum) – 3,5 млн шт./га (6,9 т/га). Установлено, що залежно від умов року норми висіву по-різному впливали на рівень продуктивності рослин. За сприятливих умов вегетації (2023 рік) вищий рівень урожайності формувався в сорту Вежа за норми висіву 4,5 млн шт./га – 8,9 т/га, у сорту Юзовська за норми висіву 3,5 млн шт./га – 9,3 т/га.У посушливих умовах вегетації (2024 рік) найвища продуктивність рослин пшениці озимої обох різновидів була за норми висіву 2,5 млн шт./га: Вежа – 4,4 т/га; Юзовська – 4,8 т/га. Отже, рослини пшениці озимої різновиду Erythrospermum формують вищий урожай у разі меншої норми висіву (3,5 млн шт./га), ніж рослини різновиду Lutescens (4,5 млн шт./га), у посушливих умовах вегетації норму висіву варто знижувати до 2,5 млн шт./га.

ВПЛИВ ЕЛЕМЕНТІВ ТЕХНОЛОГІЇ НА ОСОБЛИВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ СІДИ БАГАТОРІЧНОЇ В УМОВАХ ЗАХІДНОГО РЕҐІОНУ УКРАЇНИ

Т. І. Дмитраш — 2025-06-27

Вичерпання традиційних джерел енергії та підвищення цін на енергетичні ресурси істотно ускладнюють формування конкурентоспроможної собівартості продукції аграрного і промислового секторів, що, своєю чергою, знижує їхні позиції на світових ринках. У зв’язку із цим стратегічним пріоритетом державної політики виступає раціональне використання наявного паливно-енергетичного потенціалу країни, а також диверсифікація джерел енергоносіїв і маршрутів їх постачання. Актуальність дослідження пов’язана з необхідністю розширення використання відновлювальних джерел енергії в Україні, зокрема біомаси, для зменшення залежності від викопного палива. Метою роботи є вивчення впливу різних агротехнічних заходів, зокрема доз мінеральних добрив і біостимуляторів, на продуктивність сіди багаторічної як джерела біомаси для енергетичних потреб. Методи дослідження включали польові експерименти на дерново-підзолистому ґрунті з різними варіантами внесення добрив і біостимуляторів.Встановлено, що формування надземної маси сіди багаторічної, зокрема її висоти, залежить від морфологічних особливостей сорту, гідротермічних умов і агротехнологічних прийомів, зокрема від застосування добрив. Результати показали, що комбіноване застосування мінеральних добрив у дозі N30P30K30 разом із біостимулятором Інтермаг Титан забезпечує найбільший приріст рослин за висотою та діаметром стебла, що сприяє підвищенню біомасової продуктивності культури. Наукова новизна дослідження полягає в оцінюванні синергетичного ефекту мінеральних добрив і біостимуляторів для поліпшення морфологічних характеристик сіди багаторічної. Практична значущість отриманих результатів полягає в можливості застосування визначених агротехнічних заходів для підвищення ефективності вирощування енергетичних культур в Україні, що відкриває нові перспективи для використання біомаси в енергетичному секторі.

ВПЛИВ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ ОМАНУ ВИСОКОГО INULA HELENIUM L. В УМОВАХ ПОЛІССЯ УКРАЇНИ

Г. Є. Киричук — 2025-06-27

У сучасних умовах зростаючого попиту на лікарські рослини особливого значення набуває розробка ефективних агротехнологій вирощування цінних видів, зокрема оману високого (Inula helenium L.). Ця багаторічна рослина родини айстрових містить цінні біологічно активні речовини (інулін, ефірні олії, алантолактон), що зумовлює її широке застосування у фармацевтичній, косметичній і ветеринарній галузях. Метою дослідження було вивчення впливу різних норм мінеральних добрив (N30P30K30 та N60P60K60) на продуктивність оману високого в умовах Полісся України. Польові експерименти проводилися на агробіостанції Житомирського державного університету імені Івана Франка протягом 2015–2022 років. Дослідження передбачали оцінку морфометричних показників рослин, динаміки наростання біомаси та врожайності коренів, зеленої маси й насіння. Результати досліджень показали, що внесення мінеральних добрив суттєво покращувало показники росту та розвитку рослин. Наприкінці першого року вегетації висота рослин на контрольному варіанті (без добрив) становила 23,0 см, тоді як за внесення N30P30K30 цей показник зріс до 25,0 см, а за N60P60K60 – до 26,0 см. Площа листкової поверхні збільшилася з 16,4 см² на контролі до 24,3 см² за внесення подвійної дози добрив. Маса коренів на одну рослину зростала з 16,4 до 19,1 г залежно від варіанта удобрення. Найбільш ефективною виявилася доза N30P30K30, яка забезпечила достовірне збільшення врожаю повітряно-сухих коренів на 3,37 ц/га (55,2 % до контролю), зеленої маси – на 70,1 ц/га (29,4 %) та насіння – на 1,42 ц/га (86,1 %). Подвійна доза добрив (N60P60K60) не завжди демонструвала пропорційне збільшення ефективності, що свідчить про доцільність використання помірних норм удобрення.Окрему увагу приділено вивченню оптимальної густоти стояння рослин. Встановлено, що максимальна продуктивність досягалася за густоти 110 тис. рослин/га із шириною міжрядь 45 см.Такі насадження формували врожай повітряно-сухих коренів на рівні 23,5 ц/га, що на 5,4 ц/га перевищувало показники за густоти 60 тис. рослин/га. Результати дослідження мають важливе практичне значення для розробки ресурсозберігаючих технологій вирощування оману високого. Вони доводять ефективність застосування мінеральних добрив у нормі N30P30K30, що дає змогу отримати значний приріст врожаю за оптимальних витрат. Отримані дані можуть бути використані для вдосконалення агротехніки вирощування цієї цінної лікарської культури в умовах Полісся та подібних за кліматичними умовами регіонів.

АНАЛІЗ ВІРУЛЕНТНОСТІ ЗБУДНИКА BLUMERIA GRAMINIS F. SP. HORDEI ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ГЕНІВ СТІЙКОСТІ ЯЧМЕНЮ

Ю. М. Кононенко — 2025-06-27

У статті проаналізовано динаміку частот генів вірулентності збудника борошнистої роси ячменю й ефективність генів стійкості. Показано, що в українських агроекосистемах була високо варіабельна популяція патогена, подібна до популяцій суміжних країн. Проведено порівняльний аналіз із сучасними популяціями збудника в Латвії, Литві, Польщі, Словаччині та Чехії, наведено аналіз популяцій з Австралії, Казахстану та Китаю. З’ясовано, що найефективнішим залишається ген неспецифічної резистентності mlo, до якого не було виявлено вірулентних ізолятів. Його ефективність дуже стабільна навіть після 43 років його присутності в комерційних сортах, незважаючи на те, що ці сорти переважали у Європі принаймні протягом останніх трьох десятиліть. Частка новозареєстрованих сортів із цим геном зросла з 63% у 2006–2010 рр. до 83% протягом 2016–2020 рр. Підтверджено стійкість генів Mla3, Mlk, Sl-1, Mla1 та повідомляється про часткове подолання стійкості для комбінації генів MILa+Mla7. Ефективність гена Mlp у Європі втрачено та виявлено підвищення вірулентностей до нового гена стійкості MlVe. Встановлено новий ген стійкості, який названо mlmr. Порівняння генетичної структури популяцій Bgh у Казахстані з популяціями Європи, Африки, Австралії та Південно-Східної Азії виявило відмінності. На основі об’єднаних результатів аналізу вірулентності та резистентності повідомляється, що ген вірулентності Vp1 стає головним фактором, що сприяє підвищенню складності вірулентності та різноманітності патотипів у Центральній Європі. Встановлено загальну тенденцію зростання генетичної різноманітності патогенів, що обумовлює поступову втрату ефективності більшості моногенних генів стійкості. Стабільне вирощування ячменю в умовах постійної еволюції патогена потребує стратегічного використання стійких генотипів, упровадження нових джерел стійкості та безперервного моніторингу популяцій збудника борошнистої роси ячменю як в Україні, так і в Європі.

СИМБІОТИЧНА ПРОДУКТИВНІСТЬ ГОРОХУ ЯРОГО ЗАЛЕЖНО ВІД АГРОТЕХНІЧНИХ ЧИННИКІВ В УМОВАХ ЛІСОСТЕПУ ЗАХІДНОГО

К. С. Небаба — 2025-06-27

Інокулянти для бобових культур головний рушій інтенсивних технологій за останні десятиліття. Застосування біопрепаратів приводить до кращого утворення бульбочок на коренях і збільшення їхньої маси, що має значний вплив на формування симбіотичного апарату. Вирощування зернобобових, гороху також, у сівозміні дозволяє практично цілком виключити використання мінеральних азотних добрив. У статті представлено результати досліджень із вивчення впливу передпосівних препаратів і мікродобрив на формування симбіотичної продуктивності гороху посівного сортів Есо та Гамбіт, які проводилися впродовж 2020–2024 років на дослідному полі «Поділля» Закладу вищої освіти «Подільський державний університет».Метою досліджень було вивчення впливу передпосівних препаратів і мікродобрив на формування симбіотичного апарату рослин гороху посівного ярого типу в умовах Правобережного Лісостепу України.З мікростадій ВВСН 13–14 бульбочки почали утворюватися на коренях, але цей процес був повільний. За дії передпосівних препаратів, як-от: Мікофренд, Нітрофікс і Ризоактив Бобові, упродовж вегетаційного періоду рослин гороху сортів Есо та Гамбіт показники симбіотичної продуктивності зростали й досягли максимуму в мікростадіях ВВСН 60–69. Починаючи з фази наливу зерна (мікростадії ВВСН 70–79) нові бульбочки не утворювалися, процес фіксування біологічного азоту став зупинятися.Встановлено, передпосівний обробіток насіння гороху препаратом Мікофренд у комплексі з інокулянтами Нітрофікс і Ризоактив Бобові, за дії мікродобрив Найс і Авангард, максимальну кількість загалом та кількість активних кореневих бульбочок було сформовано в мікростадіях ВВСН 60–69. У сорту Есо ці показники коливалися в межах 56,3–78,3 шт./рослину, з них 46,9–59,5 шт./рослину були активними; у сорту Гамбіт – 52,4–59,5 шт./рослину та 43,6–59,5 шт./рослину відповідно. На варіанті абсолютний контроль у даній мікростадії залежно від сорту загальна кількість сформованих бульбочок була 28,9–31,1 шт./рослину, активних – 24,5–26,3 шт./рослину.

СИМБІОТИЧНА АКТИВНІСТЬ БАКТЕРІЙ РОДУ BRADYRHIZOBIOM НА РОСЛИНАХ GLICINE HISPIDA ЗАЛЕЖНО ВІД ДОСЛІДЖУВАНИХ ФАКТОРІВ

В. З. Панчишин — 2025-06-27

У роботі наведені результати дослідження впливу передпосівної інокуляції та протруєння насіння на рослини сої залежно від сорту. Для реалізації цієї мети потрібно було вирішити такі завдання: проаналізувати дані літературних джерел щодо активності бактерій роду Bradyrhizobium на рослинах сої; проаналізувати сорти сої за ключовими господарськими характеристиками; оцінити сорти сої за показниками врожайності; дослідити вплив протруйників на симбіотичну активність рослин сої; з’ясувати вплив інокулянтів на інтенсивність росту сої. Вивчалися сорти сої Ментор та Фаворит, які занесені до Державного реєстру сортів, придатних для вирощування в Україні і рекомендовані для вирощування в зоні Полісся. Предпосівну інокуляцію проводили препаратом «РизоСтарт» у нормі 2,5 кг/т насіння, який містить у своєму складі азотфіксуючі бактерії роду Bradyrhizobium elkanii (штами U1301 та U1302), що чудово підходить для вирощування сої. Протруєння насіння проводили препаратом «Бастіон» у нормі 1,5 л/га.Нами встановлені показники кількості бульбочкових бактерій роду Bradyrhizobium на рослинах сої. На контрольних (без проведення інокуляції) ділянках відмічено, що їхня кількість склала 9,0–13,0 шт./рослину у фазу бутонізації (BBCH59).З використанням протруйника Бастіон у фазу бутонізації маса в рослин сорту Фаворит становила 0,31 г/рослину, а в сорті Ментор – 0,44 г/рослину. У фазу цвітіння результати становили 1,01–0,94 г/рослину. Під час проходження фази дозрівання маса бульбочкових бактерій у сорту Фаворит становила 0,84 г/рослину, а для сорту – Ментор 0,80 г/рослину.Кількість бобів на рослині у сорту Фаворит становила 12,3 шт./рослину, а для рослин сорту Ментор – 12,0 шт./рослину на контрольних ділянках. З проведенням протруєння препаратом «Бастіон» та без інокуляції сорти Фаворит і Ментор мали однакову кількість бобів – 11,7 шт./рослину. Кількість насінин для обох сортів становила 25,3 шт./рослину. Маса зерна в сорті Фаворит дорівнювала 1,66, а в сорті Ментор – 1,58 г/рослину.

ВПЛИВ РІВНЯ ВОЛОГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ І ПЛОЩІ ЖИВЛЕННЯ НА СТРУКТУРУ ВРОЖАЮ СОЇ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ НАСІННИЦТВА

О. В. Пилипенко — 2025-06-27

Реалізація потенціалу продуктивності кожного сорту є процесом, що безпосередньо пов’язаний із його адаптивними характеристиками, як-от пластичність і стабільність. Ці важливі властивості включають показники, серед яких чільне місце належить урожайності, масі тисячі насінин і фракційному складу насіння, структурним елементам урожаю та якості насіння. Сорти, які демонструють низьку адаптивність або зменшену пластичність, зазвичай піддаються значним коливанням вищезгаданих показників із року в рік. На сучасному етапі розвитку технологій у сільському господарстві , особливо у вирощуванні сої, значення сорту та його сортової технології дедалі більше зростають, особливо у сфері насінництва. Це зумовлено необхідністю оптимізації агротехнічних підходів для досягнення максимальної ефективності та стійкості виробничих процесів. У статті викладено результати досліджень щодо вивчення впливу рівня вологозабезпечення і площі живлення на структуру врожаю сортів сої та значення їх для насінництва в посушливих умовах Лісостепу України. Польові дослідження проводилися у 2022–2024 роках на території фермерського господарства «Грига» (згідно з договором), розташованого в Полтавському районі Полтавської області. Ґрунт цього району характеризується як типовий чорнозем із невеликим умістом гумусу, а попередник – озима пшениця. У рамках дослідження було оцінено 12 сортів сої, які створені провідними селекційними установами України. До них належать Авантюрин, Адамос, Алмаз, Александрит, Антрацит, Аквамарин, Арніка, Голубка, Златослава, Муза, Сіверка та Самородок. Лабораторні та польові експерименти показали значну варіативність реакції сортів на зміну площі живлення та вологозабезпечення. Окрім того, у процесі досліджень бул и виявлені варіанти низки показників, як-от: висота рослини, висота закріплення нижнього бобу, кількість бобів, кількість насіння з рослини, кількість вузлів на головному стеблі, гілкування та продуктивність кожного окремого сорту. Аналіз широкого спектра сортів сої та впливу площі живлення на їхню продуктивність проводили за допомогою модельних дослідів. Завдяки структурному аналізу рослин сортів сої вдалося досконало оцінити низку показників.

ВПЛИВ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ЗАХОДІВ ВИРОЩУВАННЯ НА ВИДОВИЙ ТА ХІМІЧНИЙ СКЛАД ТРАВОСТОЮ БІНАРНИХ ПОСІВІВ БУРКУНУ БІЛОГО ЗІ ЗЛАКОВИМИ КУЛЬТУРАМИ

І. В. Свистунова — 2025-06-27

До ключових факторів підвищення економічної ефективності тваринництва належить виробництво достатньої кількості якісних трав’янистих кормів, збалансованих за вмістом протеїну. Одним з ефективних способів зменшення дефіциту білка та забезпечення тварин повноцінними кормами є вирощування бобово-злакових травосумішей, вегетативна маса яких містить оптимальне поєднання білкових і вуглеводних сполук, мінеральних солей та інших необхідних поживних речовин. Серед традиційних багаторічних бобових культур, які використовуються в бобово-злакових агрофітоценозах, особливої уваги заслуговує буркун білий (Melilotus albus) – перспективна кормова культура, яка здатна забезпечувати стабільні врожаї зеленої маси навіть за несприятливих погодних умов. Однак наукової інформації щодо технологічних особливостей його вирощування в сумісних посівах зі злаковими культурами наявно недостатньо. Мета досліджень – встановити особливості формування видового та хімічного складу травостою бінарних посівів буркуну білого з однорічними злаковими культурами залежно від технологічних заходів вирощування. Дослідження проводили у 2015–2017 рр. в умовах ВП НУБіП України «Агрономічна дослідна станція». Встановлено, що загущення травостою бобовим компонентом призводило до пригнічення злакових культур, особливо в бінарних посівах із просом. Найвищу конкурентоспроможність та стійкість до загущення відмічено в суданської трави та кукурудзи. За технологічної моделі, що забезпечувала максимальну врожайність (51,5 т/га) і передбачала сівбу буркуну білого з нормою 16 кг/га в бінарному посіві із суданською травою на фоні внесення N60P90K90 було одержано і найвищий вміст сирого протеїну в сухій речовині біомаси – 20,6%. При цьому вміст сирого жиру, сирої клітковини та БЕР становив відповідно 3,56, 23,21 та 43,11%. Найменшою кормовою цінністю в досліді відзначались посіви бобово-злакового фітоценозу з просом.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ СОРГО ЦУКРОВОГО В УМОВАХ ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ

А. А. Сітник — 2025-06-27

Сорго цукрове нині є популярною кормовою та біоенергетичною культурою в усьому світі. Його високу цінність зумовлює здатність витримувати посушливі умови та зростати на бідних ґрунтах, що робить цю культуру надзвичайно перспективною в умовах змін клімату. В Україні сорго цукрове активно використовується для силосування, виробництва зеленої маси, а також як сировина для отримання патоки тай етанолу. У статті представлено результати досліджень впливу різних варіантів удобрення на формування продуктивності сорго цукрового в умовах Західного регіону України. Дослідження виконувалися на дослідному полігоні кафедри лісового і аграрного менеджменту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. У дослідженнях застосовано польові, лабораторні, математичні, статистичні та розрахункові методи. Установлено, що кліматичні умови років дослідження суттєво відрізнялися за вологозабезпеченням. Зокрема, у 2023 році спостерігалося перевищення середньобагаторічної норми опадів, що сприяло стабільному росту рослин, тоді як у 2024 році кількість опадів була нижчою за норму, що вплинуло на динаміку розвитку культури.Проаналізовано вплив агротехнічних заходів, зокрема застосування мінерального добрива N30P30K30, регулятора росту Блек Джек КС та мікродобрива Інтермаг Титан, на ріст, біометричні показники та врожайність зеленої маси сорго цукрового. Встановлено, що висота рослин є важливим індикатором адаптації культури до умов вирощування та рівня агрохімічного забезпечення. Найсприятливіші погодні умови спостерігалися у 2023 році, що сприяло досягненню максимальної висоти рослин сорту Фаворит. У 2024 році, який характеризувався несприятливими погодними умовами на період сівби, висота рослин цього ж варіанту була на 4,6 см меншою та становила 215,8 см.На контролі врожайність зеленої маси сорго цукрового за період досліджень становила 56,2 т/га. Використання регулятора росту Блек Джек КС дозволило досягти врожайності 60,2 т/га, що на 6,6% вище за контроль та 3,0% з варіантом внесення мінерального добрива.Обробка посівів мікродобривом Інтермаг Титан підвищила врожайність до 61,5 т/га, що перевищило контрольний варіант на 5,3 т/га. Максимальний рівень урожайності – 63,2 т/га – було зафіксовано за умов комбінованого застосування добрива N30P30K30 та мікродобрива Інтермаг Титан, що забезпечило приріст на 11,1% порівняно з контролем. Високий результат також отримано у варіанті спільного використання N30P30K30 і Блек Джек КС – 63,2 т/га. Отримані результати свідчать про високий потенціал сорго цукрового як культури, здатної забезпечувати стабільні показники врожайності за різних погодних умов, за умови оптимізації елементів технології вирощування.

ПРОДУКТИВНІСТЬ СОНЯШНИКУ ЗАЛЕЖНО ВІД СИСТЕМИ УДОБРЕННЯ В УМОВАХ ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ

Р. О. Турак — 2025-06-27

У статті подано результати дослідження впливу різних систем удобрення на продуктивність соняшнику в умовах Західного регіону України. Актуальність роботи зумовлена необхідністю підвищення ефективності вирощування соняшнику як однієї із провідних олійних культур у контексті збереження родючості ґрунтів і раціонального використання добрив. Специфічні кліматичні умови Західного регіону потребують регіоналізованого підходу до розроблення технологій удобрення. Метою проведеної роботи було встановлення ефективності різних систем удобрення щодо формування врожайності соняшнику, а також оцінювання агробіологічних показників росту й розвитку рослин залежно від умов живлення. Дослідження виконували з використанням методів порівняльно-аналітичного, експериментального та розрахункового аналізу. Польовий дослід проводився на опідзоленому чорноземі легкосуглинкового гранулометричного складу, типового для агроландшафтів Придністровської агровиробничої зони Івано-Франківської області, із дотриманням загальноприйнятої агротехніки регіону. Попередником слугувала озима пшениця. За результатами досліджень встановлено, що найбільшу врожайність забезпечувала комбінована система удобрення, яка поєднувала внесення мінеральних добрив із використанням біологічних препаратів і побічної продукції попередника. Такий інтегрований підхід позитивно впливав на морфометричні показники рослин, зокрема на збільшення діаметра кошика, кількість насіння та маси насіння. Окрім того, спостерігалося підвищення стійкості рослин до несприятливих умов середовища, що є особливо важливим у контексті змін клімату. Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості адаптації систем удобрення до конкретних ґрунтово-кліматичних умов Західного регіону з метою оптимізації технологій вирощування соняшнику, підвищення ефективності агровиробництва та забезпечення стабільної врожайності олійних культур.

ПРОДУКТИВНІСТЬ ГІБРИДІВ КУКУРУДЗИ ЗАЛЕЖНО ВІД СИСТЕМИ УДОБРЕННЯ В ЗАХІДНОМУ РЕГІОНІ УКРАЇНИ

Ю. О. Турак — 2025-06-27

Добір гібридів кукурудзи, адаптованих до конкретних умов вирощування, є важливою умовою для реалізації їхнього біологічного потенціалу врожайності. У сучасних аграрних умовах підвищення продуктивності кукурудзи неможливе без урахування впливу агрокліматичних чинників, властивих окремому регіону, а також без оптимізації систем живлення рослин. Метою нашого дослідження було встановлення впливу різних систем удобрення на продуктивність гібридів кукурудзи в умовах Західного регіону України з урахуванням кліматичних особливостей зони, з метою оптимізації елементів живлення для забезпечення високої врожайності. Для досягнення поставленої мети було проведено польові дослідження, які включали фенологічні спостереження за фазами розвитку кукурудзи, структурний аналіз урожаю та оцінювання ефективності мінерального живлення. У результаті встановлено, що азотні добрива суттєво впливають на подовження міжфазних періодів «сходи – цвітіння волоті» та «цвітіння – молочна стиглість зерна», тим самим збільшують загальну тривалість вегетаційного періоду, що позитивно корелює з рівнем урожайності. Найбільш виражений ефект було зафіксовано в результаті використання добрива КАС-32, а також за комбінованого застосування Карбаміду + КАС. Максимальні показники врожайності отримано в гібрида ДKC 4897 за найбільш насиченого варіанту удобрення фон N50P40K40 і комбінованому застосуванні Карбаміду + КАС дозою 150 кг/га. (В5): 15,6 т/га, маса зерна з одного качана – 133 г, маса 1 000 зерен – 295 г.Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості розроблення диференційованих агротехнологій вирощування кукурудзи, що враховують не лише агрохімічну характеристику ґрунтів, а й специфіку кліматичних умов Західного регіону України. Запропонований підхід дозволяє не тільки підвищити рівень урожайності, а й забезпечити стабільність виробництва зерна кукурудзи в умовах змін клімату та ресурсних обмежень.

ЕФЕКТИВНІСТЬ КОМПЛЕКСНОГО ЗАСТОСУВАННЯ СИДЕРАТІВ ІЗ БІОДОБРИВАМИ ЗА ВИРОЩУВАННЯ КУКУРУДЗИ НА ЗЕРНО

Я. Г. Цицюра — 2025-06-27

Визначено для України, що з позиції формування оптимізованих систем удобрення актуальним завданням є адаптація сидеральних систем удобрення завдяки використанню хрестоцвітих видів рослин-сидератів – редьки олійної та гірчиці білої, які адаптовані до ґрунтово-кліматичних умов Лісостепової зони. Саме даний спосіб удобрення, у поєднані з мінеральним фоновим живленням, забезпечує реалізацію принципів екологізації та біологізації, сприяє поверненню до адаптивних технологій ґрунтозбереження та ґрунтореабілітації.За багаторічний період досліджень (2022–2024 роки) визначено ефективність застосування сидеральної системи із включенням редьки олійної та гірчиці білої на фоні застосування біодобрива Органік баланс у системі удобрення кукурудзи на зерно на сірих лісових ґрунтах, типових для ґрунтового покриву зони Лісостепу Правобережного.За результатами досліджень визнано доцільним за вирощування кукурудзи на зерно варіант сидерації, який передбачає застосування біодобрива Органік баланс у нормі 2 л/га у поєднанні із загортанням, шляхом оранки, подрібненої маси редьки олійної та гірчиці білої загальною масою 18 т/га на фоні удобрення в нормі N60P60K60. Застосування такого технологічного варіанту дозволило скоротити загальний рівень забур’яненості кукурудзи на 49,4% (сира маса бур’янів) та на 55,0% (суха маса бур’янів) та забезпечило досягнення врожайності на рівні 8,18 т/га із приростом до контролю без сидерації та застосування біодобрива 21,2%.

ПРОДУКТИВНІСТЬ СОРТІВ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД РІВНЯ АЗОТНОГО ПІДЖИВЛЕННЯ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ

А. В. Шепель — 2025-06-27

У сучасних аграрних умовах України, особливо в Південному реґіоні, де спостерігається нестабільність кліматичних умов, посухи, дефіцит ґрунтової вологи та високі температури, постає необхідність удосконалення технологій вирощування пшениці озимої як провідної зернової культури. Раціональне застосування мінерального живлення, зокрема азотних добрив, є ключовим фактором, що визначає рівень урожайності та якість зерна. Проте сучасна практика показує, що загальні підходи до удобрення часто не враховують сортових особливостей культур, їхньої реакції на азотне живлення і адаптивність до специфічних умов реґіону. У цьому контексті актуальним є визначення оптимального рівня азотного підживлення для поширених сортів пшениці озимої, здатного забезпечити максимальну продуктивність за умов Півдня України. Метою дослідження є встановлення впливу різних рівнів азотного підживлення на продуктивність поширених сортів пшениці озимої в агрокліматичних умовах Південного реґіону України, з метою визначення найбільш ефективних агротехнічних прийомів для підвищення врожайності та покращення якості зерна. Методи аналізу проблеми включали польові дослідження на дослідних ділянках із застосуванням різних норм унесення азотних добрив (від нульового фону до підвищених, у сучасних умовах, доз), аналіз біометричних показників рослин, визначення врожайності, лабораторне дослідження якісних показників зерна. Статистична обробка результатів проводилась із використанням методу дисперсійного аналізу для визначення достовірності отриманих даних.Результати дослідження засвідчили, що рівень азотного підживлення має значний вплив на формування врожайності пшениці озимої. Встановлено, що для окремих сортів оптимальними є середні дози азоту (N30), які забезпечують високу врожайність за умов помірного зволоження. Зі збільшенням дози добрив до N60 відзначається підвищення показників умісту білка та натури зерна, однак економічну ефективність такої дози потрібно перевіряти. Найкращі результати щодо продуктивності та якості зерна показали сорти, які поєднують високу потенційну врожайність і адаптивність до стресових умов.Наукова новизна полягає у виявленні сортоспецифічної реакції на рівень азотного підживлення в неполивних умовах Південного Степу України, що дозволяє обґрунтувати диференційований підхід до удобрення залежно від біологічних особливостей сорту. Також дослідження дало можливість виявити оптимальні комбінації «сорт – рівень підживлення», які забезпечують найвищу ефективність за врожайністю та якістю. Практична значущість результатів полягає в тому, що вони можуть бути безпосередньо використані у виробничій практиці аграрними підприємствами Південного реґіону України, особливо зараз, коли площі зрошуваних земель стрімко зменшились. Запропоновані норми азотного підживлення дозволяють не лише отримувати стабільно високі врожаї, але й забезпечують економічну доцільність використання мінеральних добрив, зменшують собівартість і підвищують конкурентоспроможність продукції.

АГРОЕКОЛОГІЧНІ ПОКАЗНИКИ ФОРМУВАННЯ ПОТЕНЦІЙНОГО ВРОЖАЮ СОЧЕВИЦІ

О. Є. Ярмольська — 2025-06-27

У статті надано аналіз показників продуктивності сочевиці в різних кліматичних умовах, а також розрахунки різних категорій урожаїв сочевиці з використанням агрокліматичної моделі продуктивності. До початку Другої світової війни Україна була лідером у світі з вирощування і споживання сочевиці. Зараз же знання про цю надзвичайно корисну стародавню культуру частково втрачено, але агрономи та селекціонери України останніми роками повертаються до вирощування сочевиці. За унікальні властивості сочевицю називають бобовою царицею.Уведення зернобобових у сівозміну дозволяє зменшити внесення мінеральних добрив і пестицидів.Унікальна сочевиця й тим, що не спроможна накопичувати нітрати та радіонукліди, тому, навіть вирощена в забруднених районах, завжди є екологічно чистим продуктом. Зараз підвищена увага українських аграріїв до сочевиці, що зумовлено можливістю її повсюдного вирощування і високими показниками рентабельності – до 80–100%. Тому, роботи з оцінювання можливостей вирощування сочевиці в різних реґіонах України є актуальними.За результатами розрахунків, за допомогою динамічної моделі, надана характеристика ефективності вирощування сочевиці в Тернопільській області. Також було проведено аналіз сприятливості кліматичних умов даного реґіону згідно з потребами культури в теплових, водних і радіаційних ресурсах, розраховані коефіцієнти ефективності та рівень господарського використання метеорологічних і ґрунтових умов. Окрім того, були розраховані агроекологічні категорії врожаїв сочевиці за різних рівнів використання радіаційних ресурсів. У розрахунках використанні середньобагаторічні метеорологічні й агрометеорологічні дані в Тернопільській області, а також дані фенологічних спостережень посівів сочевиці, ряди середньообласної врожайності сочевиці з 1995 до 2023 року. За результатами дослідження надані рекомендації щодо використання потенціалу агрокліматичних ресурсів для отримання максимальних урожаїв сочевиці.

ШАРУВАТІ ПОДВІЙНІ ГІДРОКСИДИ ЯК СОРБЕНТИ ДЛЯ ДООЧИЩЕННЯ ПРИРОДНИХ ВОД ВІД НАФТОПРОДУКТІВ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ

Е. О. Бутенко — 2025-06-27

У статті систематизовано сучасні досягнення у застосуванні шаруватих подвійних гідроксидів (ШПГ) для видалення нафтопродуктів з природних вод. Проаналізовано вплив хімічного складу ([M²⁺₁₋ₓM³⁺ₓ(OH)₂]ᵡ⁺(Aⁿ⁻)ₓ/ₙ·m H₂O, де M²⁺ = Mg²⁺, Zn²⁺, Ni²⁺; M³⁺ = Al³⁺, Fe³⁺; Aⁿ⁻ = CO₃²⁻, NO₃⁻, SO₄²⁻) на сорбційну ємність щодо різних класів нафтопродуктів (аліфатичні, ароматичні, поліароматичні сполуки). Наведено механізми сорбції, що охоплюють: міжшаровий аніонний обмін, поверхневу адсорбцію, хемосорбцію через гідроксильні групи. Особливу увагу приділено модифікованим ШПГ, які демонструють підвищену ефективність (до 98% видалення) та зручність регенерації. Обговорюються перспективи створення промислових фільтрувальних систем на основі ШПГ для ліквідації аварійних розливів нафти та доочищення стічних вод. Забруднення водних екосистем нафтопродуктами є критичною екологічною проблемою через їхню токсичність, стійкість до біодеградації та здатність до біоакумуляції. Сучасні екологічні виклики, пов’язані з нафтовим забрудненням водних екосистем, зумовлюють необхідність розробки високоефективних методів доочищення природних вод через зростаючу загрозу нафтового забруднення.Щорічні світові розливи нафти перевищують 8 млн тонн. Традиційні методи (механічне збирання, коагуляція) ефективні лише для 60–70% забруднень. Виняткова токсичність для поліароматичних вуглеводнів за концентрацій > 0,01 мг/л.Традиційні сорбенти (активоване вугілля, цеоліти) мають обмежену ефективність для емульгованих форм нафтопродуктів. Шаруваті подвійні гідроксиди є альтернативними сорбційними матеріалами нового покоління для доочищення природних вод від нафтопродуктів завдяки своїй унікальній комбінації властивостей, а саме: регульований міжшаровий простір (0,7–2,2 нм), висока аніонообмінна ємність (до 4 мекв/г), можливість функціоналізації поверхні.Мета роботи наукового дослідження полягає у дослідженнях щодо використання шаруватих подвійних гідроксидів для сорбційного видалення нафтопродуктів із природних вод, аналізі ключових властивостей шаруватих подвійних гідроксидів перемінного складу, що обумовлюють їх ефективність, як сорбентів (їх регульований хімічний склад, висока аніонообмінна ємність, здатність до модифікації поверхні); дослідженні механізмів сорбції нафтопродуктів, включно з міжшаровим аніонним обміном, поверхневою адсорбцією, хемосорбцією через функціональні групи; оцінці ефективності різних типів шаруватих подвійних гідроксидів (Mg-Al, Zn-Al, Fe-вмісні) для видалення легких (бензин) і важких (мазут) фракцій нафтопродуктів, поліароматичних вуглеводнів, емульгованих форм; визначенні оптимальних умов сорбційного доочищення (pH середовища, час контакту, маса сорбенту, температура); аналізі перспективних напрямів модифікації шаруватих подвійних гідроксидів для підвищення їх ефективності; розробці рекомендацій щодо практичного застосування шаруватих подвійних гідроксидів у системах доочищення промислових стічних вод, технологіях ліквідації аварійних розливів нафти, стаціонарних очисних спорудах. Практичне значення. Результати роботи можуть бути використані для вдосконалення існуючих методів водоочищення, розробки нових екологічно безпечних сорбентів, запобігання забрудненню водних екосистем нафтопродуктами. Економічні й екологічні вигоди. Зниження витрат на доочищення на 40–60 % порівняно з мембранними методами. Можливість використання відпрацьованих сорбентів у дорожньому будівництві.

ВПЛИВ ТЕХНОГЕННОГО ЗАБРУДНЕННЯ НА ҐРУНТИ САНІТАРНО-ЗАХИСНИХ ЗОН ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ МІСТА ЖИТОМИРА

О. М. Василенко — 2025-06-27

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю оцінювання впливу техногенного забруднення на ґрунти санітарно-захисних зон (СЗЗ) промислових підприємств, що є важливим для гарантування екологічної безпеки урбанізованих територій. Особливо актуальним це питання є для територій, де перекриваються санітарно-захисні зони кількох промислових об’єктів, що може посилювати негативні екологічні наслідки. Метою дослідження є визначення фізико-хімічних властивостей ґрунтів, умісту важких металів (Pb, Cd, Cu, Zn, Co, Ni) і рівня радіаційного фону в межах санітарно-захисних зон підприємства з виробництва полімерних волокон у місті Житомирі. Методи дослідження включали відбір проб ґрунту в межах санітарно-захисної зони, лабораторне визначення кислотності ґрунтів (активної, обмінної, гідролітичної), аналіз концентрацій важких металів методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії, а також вимірювання радіаційного фону (γ- та β-випромінювання). Проведено геоботанічний аналіз рослинного покриву з використанням програмного забезпечення “Turboveg” для оцінювання ступеня синантропізації та трансформації рослинних угруповань під впливом техногенного навантаження. Результати засвідчили, що кислотність ґрунтів перебуває в межах нейтрального та слабколужного середовища. Виявлено перевищення гранично допустимих концентрацій важких металів (Pb, Cd, Cu, Co), що свідчить про суттєве техногенне навантаження. Радіаційний фон не перевищує норму. Геоботанічний аналіз виявив значне поширення синантропних та інвазивних видів рослин, зокрема Solidago canadensis L. У роботі встановлено просторові особливості розподілу важких металів і їхня залежність від кислотності ґрунтів на території перекриття санітарно-захисних зон підприємств.Практична значущість дослідження полягає у використанні отриманих результатів для екологічного моніторингу промислових територій, оцінювання рівня забруднення та розроблення рекомендацій щодо управління техногенним навантаженням на міські екосистеми.

МОДЕЛЮВАННЯ ДИНАМІКИ АСОЦІАЦІЇ DICRANO-PINETUM НА ТЕРИТОРІЇ ЖИТОМИРСЬКОГО ПОЛІССЯ

О. М. Василенко — 2025-06-27

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю прогнозування змін лісових екосистем Полісся в умовах зростання антропогенного впливу та глобальних кліматичних змін. Одним із важливих складників лісових екосистем реґіону є асоціація Dicrano-Pinetum, яка представлена переважно сосновими лісами з характерним мохово-лишайниковим покривом. Вивчення динаміки цієї асоціації під впливом комплексу екологічних чинників є важливим науковим завданням, результати якого дозволяють оцінити вплив змін навколишнього середовища на структуру та функціонування екосистем, що є основою для ухвалення рішень з управління природними ресурсами.Мета роботи полягає у проведенні аналізу фітоценотичного розмаїття та прогнозуванні динаміки асоціації Dicrano-Pinetum на території Житомирського Полісся в умовах кліматичних змін і антропогенного впливу.Для досягнення поставленої мети було застосовано комплекс методів: маршрутно-експедиційний метод геоботанічних досліджень, синфітоіндикаційний аналіз (за шкалою Дідуха – Плюти), кластерний аналіз із використанням програмних засобів “Turboveg” та “Juice”, математичні методи прогнозування на основі марковських ланцюгів і програмний комплекс “Simargl”. Було проведено аналіз екологічних чинників, як-от вологість ґрунтів, термальний режим, рівень континентальності клімату й антропогенне навантаження.Результати дослідження свідчать про високу біологічну різноманітність асоціації Dicrano-Pinetum із типовим домінуванням сосни звичайної та мохів (Dicranum polysetum, Polytrichum commune).Виявлено, що склад асоціації суттєво залежить від термального режиму, вологості й антропогенного навантаження. Розроблено три основні сценарії можливих змін асоціації в майбутньому: збереження структурної стабільності, трансформація до змішаних лісів за умов підвищення вологості та температури, деградація мохового покриву в умовах підвищеної континентальності клімату. Наукова новизна роботи полягає в інтегрованому використанні сучасних методологічних підходів до прогнозування сукцесійних змін асоціації Dicrano-Pinetum із застосуванням марковського моделювання та синфітоіндикаційного аналізу. Практична значущість полягає в можливості використання отриманих результатів для розроблення ефективних природоохоронних стратегій і раціонального управління лісовими екосистемами Полісся.

ОЦІНКА ПЕРСПЕКТИВ ПОШИРЕННЯ OPUNTIA HUMIFUSA RAF., 1820 У ЄВРОПІ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ ЗМІН КЛІМАТУ

О. В. Гарбар — 2025-06-27

Вид родини Cactaceae – Opuntia humifusa (Raf.) Raf., 1820 належить до групи кактусів американського походження, що охороняються в нативному ареалі, але поширились у багатьох районах земної кулі та характеризуються вираженою тенденцією до здичавіння. Останніми роками спостерігається поширення цього виду й у континентальній частині України. Для прогнозування можливостей подальшого поширення цього виду на основі відкритих даних нами проведено моделювання сучасної біокліматичної ніші O. humifusa та встановлено межі толерантності виду до основних біокліматичних параметрів середовища. Водночас найбільш значущими параметрами, які визначають можливість поширення виду, виявились кількість опадів, сезонність сонячної радіації, найнижча щотижнева радіація, радіація найвологішого кварталу, середня температура найхолоднішого кварталу, мінімальна температура найхолоднішого місяця. Отримана модель характеризується високою надійністю (AUC = 0,996), а її омісія досить добре збігається з передбаченою динамікою омісії, розрахованою для тестових даних, отриманих із самого розподілу Maxent. Модель потенційного сучасного ареалу O. humifusa доводить, що кліматичні умови лише частини території України (південна) придатні для існування цього виду. Оптимальні кліматичні умови для виду виявляються лише в кількох локальних зонах. Моделювання майбутньої динаміки ареалу виду під впливом кліматичних змін свідчить про його суттєве розширення та зміщення в північному напрямку найближчим часом. Основні зміни відзначаються у площах і просторовій конфігурації зон із різною придатністю для існування виду. Оптимальна зона практично зникає в моделі 2080 року. Середньопридатні та придатні кліматичні області суттєво розширюються в моделях до 2080 року та зміщуються в північні реґіони Європи.

ОЦІНКА ІНТЕНСИВНОСТІ ВПЛИВУ КАР’ЄРНОГО ВІДПРАЦЮВАННЯ МЕЖИРІЧНОГО РОДОВИЩА ТИТАНОВИХ РОЗСИПІВ НА ПІДЗЕМНІ ВОДИ

Я. В. Горишнякова — 2025-06-27

В умовах інтенсивного кар’єрного видобутку розсипних титанових руд Межирічного родовища зростає ризик забруднення підземних вод, що загалом впливає на стан водних ресурсів реґіону. Відсутність систематичної оцінки інтенсивності цього впливу ускладнює розроблення ефективних заходів захисту підземних вод. Розроблення методології аналізу рівня забруднення водного середовища й оцінювання ефективності природоохоронних заходів є актуальним науковим і практичним завданням. Дослідження спрямоване на розроблення та реалізацію методології оцінювання інтенсивності гідрохімічного впливу кар’єрного видобутку на підземні води в межах Межирічного родовища розсипних титанових руд. Основна увага приділяється оцінюванню поточного стану підземних вод і динаміки змін їхнього хімічного складу на основі даних післяпроєктного моніторингу. На основі аналізу даних післяпроєктного моніторингу за 2020–2022 роки встановлено, що в зонах впливу кар’єрів і збагачувальних фабрик відбувається поступове зростання в часі концентрацій типових для району та для видобувної діяльності забруднювальних речовин. Виявлено тенденцію до зростання середньоарифметичних значень відносних концентрацій забруднювальних речовин у підземних водах, що вказує на посилення впливу на підземні води техногенних або природних чинників. Аналіз сезонних змін підтвердив, що рівень забруднення підземних вод може змінюватися як залежно від зміни гідрогеологічних умов та інтенсивності виробничої діяльності, так і зі зміною кліматичних чинників.Уперше в межах Межирічного родовища за розробленою методологією виконано оцінювання інтенсивності впливу гірничодобувної діяльності на підземні води. Уперше виконано комплексний аналіз змін хімічного складу підземних вод із використанням даних післяпроєктного моніторингу для оцінювання ефективності природоохоронних заходів. Отримані результати є важливими для екологічної служби підприємства, оскільки дозволяють своєчасно виявляти загрози для підземних вод і розробляти заходи щодо їх мінімізації. Розроблена методологія оцінювання інтенсивності забруднення підземних вод дозволяє здійснювати комплексний аналіз екологічного стану підземних вод в умовах кар’єрного видобутку титанових руд. Запропонований підхід може стати основою для підтвердження ефективності або, у разі необхідності, для вдосконалення вже реалізованих водоохоронних заходів у межах діяльності гірничодобувних підприємств.

РАДІОАКТИВНІ ОПАДИ В АТМОСФЕРІ ТА ЇХ РАДІОЕКОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ У КОНТЕКСТІ ВІЙСЬКОВИХ ДІЙ

К. В. Григор’єв — 2025-06-27

Актуальність представлених досліджень пов’язана з підвищеною увагою до організації радіаційного та радіоекологічного моніторингу на території України під час військових дій. Це пов’язано з підвищенням ризиків радіоекологічних аварій, загрози зміни радіаційної ситуації, потрапляння радіонуклідів в атмосферне повітря внаслідок постійних обстрілів з боку РФ ракетами та безпілотниками територій поблизу АЕС. Метою є проведення радіоекологічних досліджень з оцінювання радіонуклідного складу опадів з атмосфери в м. Миколаєві та Миколаївській області, потужності ефективної дози атмосферного повітря та розроблення пропозицій для оптимізації радіоекологічного моніторингу атмосферного повітря під час військових дій. Методами дослідження виступали аналіз сучасної системи радіаційного моніторингу атмосферного повітря в Україні, аналіз випадків фіксації зміни радіонуклідного складу атмосферного повітря через пересування радіоактивної хмари, результати власних спостережень за рівнем потужності ефективної дози й радіометрії проб опадів з атмосфери.У статті представлено матеріали досліджень за потужністю ефективної дози, рівнем загальної бета-активності опадів з атмосфери, вмістом 137Сs в опадах з атмосфери в місті Миколаєві у 2023–2024 рр., порівняльного аналізу з показниками в минулі роки та в населених пунктах Миколаївщини. Для повноти оцінювання ефективності й оперативності наявної системи радіоекологічного моніторингу атмосферного повітря представлено аналіз результатів радіометрії проб атмосферного повітря на Миколаївщині під час пересування радіоактивної хмари з 106Ru восени 2017 р. Наукова новизна полягає у розширенні уявлення про формування радіоекологічної ситуації під час військових дій, яка може визначатися розповсюдженням у просторі чистих бета-випромінюючих радіонуклідів і потребуватиме додаткового її обстеження. Практична значущість представлених результатів полягає в отриманні даних польових досліджень для дозиметрії населення м. Миколаєва та Миколаївщини під час військових дій РФ, для картографічного моделювання поточного формування індивідуальної та колективної дози зовнішнього опромінення населення на визначених територіях.

СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ ЯКОСТІ ДОВКІЛЛЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

Н. Ю. Душечкіна — 2025-06-27

У статті проведено всебічний аналіз можливостей застосування системного аналізу як інструменту екологічного управління в контексті оцінювання якості довкілля. Обґрунтовано актуальність упровадження системного підходу для вирішення складних екологічних завдань у зв’язку зі зростанням рівня антропогенного навантаження, зміною клімату та глобальними екологічними викликами. Показано, що традиційних лінійних методів оцінювання довкілля замало для розуміння складних взаємозв’язків у соціо-еколого-економічних системах, що потребує інтеграції системного мислення із процесом ухвалення управлінських рішень. Визначено, що системний аналіз забезпечує структурування цілей, формалізацію альтернатив, прогнозування наслідків управлінських дій і оптимізацію рішень на основі міждисциплінарного узгодження параметрів. У роботі проаналізовано ключові методи системного аналізу, зокрема побудову дерева цілей, метод експертних оцінок (зокрема, модифікований метод Дельфі), морфологічний аналіз, сценарне моделювання та багатокритеріальне оцінювання. Наведено результати застосування цих методів для розроблення моделей управління якістю водних ресурсів, оцінювання екологічних ризиків і просторового планування. Окрема увага приділена інтеграції системного аналізу з геоінформаційними системами, що дозволяє візуалізувати територіальний розподіл ризиків і підвищити точність стратегічних рішень у сфері природокористування. Підкреслено, що системний підхід дозволяє забезпечити комплексність оцінювання, ураховувати просторово-часову динаміку змін, аналізувати сценарії розвитку та формувати адаптивні управлінські стратегії.Установлено, що впровадження системного аналізу сприяє переходу до інтегрованої моделі екологічного управління, орієнтованої на стале використання природних ресурсів, запобігання екологічним ризикам і зміцнення екосистемної стійкості територій. Акцентовано на необхідності розвитку цифрових платформ системного аналізу, удосконалення механізмів експертного оцінювання та підготовки фахівців нового покоління для ефективного застосування даного підходу у практиці екологічного моніторингу, стратегічного планування і управління природними ресурсами.

РЕАЛІЗАЦІЯ ЦІЛЕЙ СТАЛОГО РОЗВИТКУ В АКЦЕНТІ НА РЕҐІОНАЛЬНІ ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ

Ю. О. Карпенко — 2025-06-27

Реалізація Цілей сталого розвитку (ЦСР) в Україні, зокрема на реґіональному рівні, є важливим етапом упровадження глобальних екологічних стандартів у національну політику. Ця стратегія передбачає досягнення 17 цілей, затверджених на Саміті Організації Об’єднаних Націй зі сталого розвитку у 2015 році, з урахуванням національних особливостей і пріоритетів. Особливу увагу приділено екологічним аспектам, оскільки реґіони України стикаються з різноманітними екологічними проблемами, що потребують комплексного підходу до їх вирішення.Однією з основних екологічних проблем є забруднення довкілля, зокрема водних ресурсів, ґрунтів і атмосфери. За даними Міністерства реґіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, понад 32% звалищ і полігонів твердих побутових відходів потребують паспортизації, 5% перевантажені обсягами понад установлені нормативи, а 13% не відповідають нормам експлуатації за параметрами екологічної безпеки. Щорічно виявляється майже 33 тисячі несанкціонованих звалищ, що мають площу понад 1 тисячу гектарів. Ці чинники сприяють забрудненню водних ресурсів, зокрема у водах Азовського моря, що негативно впливає на екологічний стан реґіону й економічну ситуацію, зокрема на туристичну галузь. Іншою суттєвою проблемою є деградація земель, зокрема ерозія ґрунтів, яка охоплює 57% території України. Щорічно змивається понад 500 мільйонів тон ґрунту, що призводить до значних економічних збитків. Це потребує впровадження ефективних заходів з охорони земельних ресурсів і збереження біорозмаїття. Для ефективної реалізації Цілей сталого розвитку на реґіональному рівні необхідно розробити та впровадити стратегії сталого розвитку, які враховують специфіку кожного реґіону. Ці стратегії мають базуватися на принципах сталості, екологічної безпеки та соціальної справедливості. Важливим аспектом є залучення місцевих громад до процесу планування та реалізації екологічних проєктів, що сприятиме підвищенню ефективності та стійкості цих ініціатив.Отже, реалізація Цілей сталого розвитку з акцентом на реґіональні екологічні проблеми є ключовим напрямом забезпечення сталого розвитку України. Це потребує комплексного підходу, інтеграції екологічних, економічних і соціальних аспектів, а також активної участі місцевих громад у процесі ухвалення рішень. Лише за умови ефективної реалізації цих стратегій можна досягти сталого розвитку на реґіональному рівні та гарантувати екологічну безпеку для майбутніх поколінь.

АНАЛІЗ ТА МОДЕЛЮВАННЯ ФІТОТОКСИЧНОСТІ ЧОРНОЗЕМНОГО ҐРУНТУ ЗАБРУДНЕНОГО НАФТОПРОДУКТАМИ

О. В. Коляда — 2025-06-27

У статті розглянуто проблему забруднення ґрунтів нафтопродуктами та їхній вплив на фітотоксичність ґрунтів, що є ключовим показником для оцінювання екологічного стану природних середовищ. Фітотоксичність ґрунту визначається як його здатність негативно впливати на проростання насіння та розвиток рослин, що є важливим індикатором забруднення. Проведено аналіз впливу різних концентрацій нафтопродуктів на схожість насіння редису та морфологічні показники тест-рослин (довжину паростків). Експериментальні дані демонструють чітку залежність між рівнем забруднення ґрунту й інгібуванням проростання насіння. Найвищий показник схожості насіння (76,0%) спостерігався на чистому ґрунті, тоді як за збільшення концентрації забруднювача до 10 г/кг цей показник знижувався до 30,0%. У разі надзвичайно високого забруднення (100 г/кг) проростання рослин не відбувалося взагалі. Аналогічна тенденція спостерігалась і для біометричних показників. Зокрема, на сьому добу на чистому ґрунті довжина паростків у середньому становила 3,5 см, але суттєво зменшувалась (до 1,5 см) на варіанті з концентрацією забруднення 10 г/кг ґрунту. За високого рівня забруднення проростання рослин не відбувалося зовсім. На 10-ту добу спостерігали поступове зниження довжини паростків зі збільшенням концентрації забруднювача – із 7,8 см на чистому ґрунті до 6,6 см у разі забруднення на рівні 1,0 ГДК. Суттєве зниження даного параметра порівняно із чистим ґрунтом спостерігали за збільшення концентрації забруднення до 10,0 та 100,0 ГДК. Фітотоксичність ґрунту, визначена за довжиною паростків, підвищувалась з ростом тест-рослин і залежала від концентрації забруднення. За мінімального забруднення ґрунту (0,5–1,0 ГДК) рівень фітотоксичності становив 6,6–15,0%, залежно від варіанту та доби спостереження. За концентрації 10,0 г/кг фітотоксичність досягала 35,0%, а за 100,0 г/кг – критичного рівня (77,0–100,0%), що робить ґрунт практично непридатним для нормального розвитку рослин. Отримані результати підкреслюють високу чутливість рослин до наявності нафтопродуктів у ґрунті. Нафтопродукти можуть порушувати водний режим ґрунту, знижувати доступність поживних елементів і створювати токсичні умови, які пригнічують клітинне дихання та поділ клітин під час сходів. Окрім того, нафтопродукти утворюють щільну масляну плівку на поверхні ґрунту, що перешкоджає доступу кисню до насіння. Токсичні речовини можуть проникати всередину клітин, порушувати функціонування ферментних систем, необхідних для проростання та подальшого росту.

ПЕРСПЕКТИВА ВИКОРИСТАННЯ БІОХІМІЧНИХ ПРЕПАРАТІВ У БОРОТЬБІ ЗІ ШКІДНИКАМИ ДЕРЕВНИХ РОСЛИН У МІСЬКИХ УМОВАХ

Л. Б. Ящук — 2025-06-27

В Україні надзвичайно поширений у міських екосистемах гіркокаштан звичайний (Aesculus hyppocastanum). На деревах в урбоценозах часто спостерігаються спалахи розмноження та поширення комах-шкідників, що знижує життєстійкість і декоративні якості рослин.З 1998 року територією України швидко поширилась каштанова мінуюча міль (Cameraria ohridella Deschka (Lepidoptera, Gracillaridae)), що призвело до масового ураження каштанів і поширеної передчасної дефоліації, наслідком якої є ослаблення дерев і зниження їхніх адаптаційних можливостей. Неможливість відкритого використання інсектицидів у міському середовищі зумовила розроблення в європейських країнах методики імунізації міської деревної рослинності шляхом уведення у ксилему стовбура рослини хімічних препаратів для захисту. Досвід використання неонікотиноїдів у вегетативній ендотерапії дерев показав їхні небезпечні наслідки не тільки для бджіл, але й для міської фауни, що привело до заборони препаратів цієї групи в Європі у 2018 році.Компанією “Syngenta” була розроблена програма захисту деревних рослин “TreeCare” на основі інноваційного препарату Ривайв – інсектициду другого покоління.Протягом 2022–2024 років у Черкасах було проведено дослідження ефективності використання препарату Ривайв шляхом імунізації 1,5 тисячі штамбів гіркокаштану звичайного в центральному районі міста. Ефективність використання препарату оцінювали за допомогою візуальних спостережень за ступенем ураження листової пластинки дерев у літній період. Найкращі результати імунізації дерев спостерігались у перший рік після проведення стовбурових ін’єкцій.Причини зниження ефективності дії препарату через два роки дії захисної сили інсектициду можуть мати комплексний характер (сукупність негативних екологічних чинників міських екосистем і послаблений фізіологічний стан рослин). Висока вартість лікування дерев цим препаратом суттєво обмежує можливості використання Ривайву міськими комунальними підприємствами й потребує залучення приватних інвестицій для підтримання довготривалих програм зі збереження і захисту міських деревних насаджень від шкідників.