Український журнал природничих наук

ЗАКОНОМІРНОСТІ УСПАДКУВАННЯ ОЗНАКИ СТІЙКОСТІ ДО БУРОЇ ІРЖІ ПРИ КОМБІНУВАННІ РІЗНИХ ГЕНЕТИЧНИХ СИСТЕМ КОНТРОЛЮ ОЗНАКИ

Є. І. Кірчук, Є. В. Алєксєєнко, Є. А. Голуб, Н. О. Гончарук — Mon, 08 Apr 2024 00:00:00 +0300

Стійкість до бурої іржі є одним із ключових факторів в успішному вирощуванні пшениці. Хвороба спричиняє значні втрати врожаю та знижує якість зерна. Дослідження щодо успадкування стійкості дають змогу виявити генетичні фактори, які забезпечують опірність до бурої іржі. Це дає змогу селекціонерам розробляти нові сорти пшениці з підвищеною стійкістю до цієї хвороби. На матеріалі гібридних популяцій F2 створених у результаті гібридизації контрастних за ознакою стійкості до бурої іржі батьківських компонентів було проведено дослідження закономірностей успадкування зазначеної ознаки в залежності від комбінування в одному генотипі окремих генетичних систем контролю стійкості. У результаті генетичного аналізу було визначено кількість генів, які контролюють дану ознаку та типи їх взаємодії. Показана можливість отримання позитивних трансгресій за ознакою стійкості до бурої іржі в залежності від контрастності батьківських пар залучених до гібридизації. Висказано припущення, щодо впливу цитоплазми на характер успадкування стійкості до бурої іржі.

ДЕЯКІ АГРОХІМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ҐРУНТІВ ЕКОСИСТЕМ ВОЛИНСЬКОГО ПОЛІССЯ

А. В. Лисиця, Г. Д. Крупко — Mon, 08 Apr 2024 00:00:00 +0300

У роботі наведено результати вивчення та аналізу хімічного складу ґрунтів Волинського Полісся України. До складу цього регіону входять північні райони Рівненської та Волинської областей. Цей унікальний регіон має певні особливості які вимагають свого висвітлення і більш детального дослідження. Дано характеристику географічним та екологічним особливостям Волинського Полісся. Проаналізовано зміни хімічного складу ґрунту під впливом кліматичних факторів та особливостей структури посівів. Аналіз проводився за останні три десятиліття. Досліджено також зміни вмісту гумусу в ґрунтах сільгоспугідь. Визначено динаміку вмісту основних хімічних елементів у ґрунті. Це Нітроген, Фосфор, Калій, Цинк, Манган, Купрум, Кобальт, Бор. Визначено перспективи подальшого розвитку галузі рослинництва. Проаналізовані можливі наслідки порушень обміну для екосистем, зокрема водних, такого важливого біогенного елементу як Нітроген. Це зокрема евтрофікація, зміни видового біорізноманіття, токсичність для водних організмів, вплив на харчові ланцюги у водних екосистемах, підкислення водойм. Отримані результати мають значення як для планування та подальшого розвитку агровиробництва, так і для збереження природних екосистем.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЕКОЛОГО-БЕЗПЕЧНИХ ПРЕПАРАТІВ КОМБІНОВАНОЇ ДІЇ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ HELIANTHUS ANNUUS L. ЗА РІЗНОЇ ЩІЛЬНОСТІ ЦЕНОЗУ

Є. О. Домарацький, В. І. Пічура, О. П. Козлова, М. О. Бойко, А. В. Панфілова — Mon, 08 Apr 2024 00:00:00 +0300

Мета статті полягає у встановлення ефективності позакореневих обробіток рослин еколого-безпечними препаратами комбінованої дії на продуктивність нових гібридів соняшнику за умов природного зволоження зони Степу України. Проведення польових дослідів виконували впродовж 2021-2022 років на чорноземах південних (з вмістом гумусу 2,9%) дослідного поля Миколаївської ДСДС ІКОСГ НААН. Глибина гумусового шару 0-30 см, перехідного – 30-60 см. Кліматичні умови місця постановки польового досліду – континентальні. Вони характеризується істотними і частими коливаннями температур повітря продовж нетривалих часових періодів, жорстким гідро-термічним коефіцієнтом зони проведення спостережень. За час весняно-літньої вегетації озимих випадає близько 170 мм, при середньорічній кількості опадів до 380 мм. Дослідження відбувалася шляхом закладення трьохфакторного польового досліду, в якому фактор А – гібриди соняшника (Ярило, Вирій, Яскравий, Блиск та Епікур), оригінатором є Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН; фактор В – різна передзбиральна густота агроценозу (30, 40 та 50 тис. росл./га); фактор С – позакореневі обробки рослин соняшника біологічними препаратами Хелафіт Комбі, Органік Баланс та Біокомплекс БТУ на початку фази бутонізації, внесення яких відповідно схеми досліджень проводили ранцевим оприскувачем. Повторність досліду – три рази, посівна площа ділянки першого порядку 168 м2, облікова – 120 м2. Попередником в досліді виступала пшениця озима. Добрива внесились під основний oбрoбітoк в дозі N30P30K30. Сівбу проводять в останню декаду квітня, міжряддя складало 70 см. Формування густоти стояння рослин проводили вручну до заданої густоти в кожному ряду. Облік врожайності, оцінку структури урожаю був проведений шляхом ручного обмолоту відібраних рослин з облікової площі польового досліду. Вологість насіння фактично одержаного урожаю перераховували на базисну (8%) з врахуванням наявності домішок. З результатів спостережень встановлено, що зрідження, чи навпаки, загущення посіву не мало істотного впливу на протікання основних міжфразних періодів розвитку культури впродовж усієї вегетації рослин соняшника. Оброблення рослин соняшника біологічними препаратами посприяв пролонгації періоду вегетації усіх досліджуваних гібридів у міжфразний період цвітіння – повна стиглість. Таке подовження тривалості генеративного періоду в 2021 році було більш дієвим, що пояснюється біль сприятливими погодними умовами у вегетаційний період. Рослини соняшника, оброблені препаратами Хелафіт Комбі і Органік Баланс мали пролонгований період дозрівання насіння порівняно з контрольним варіантом на 8-10 діб в 2021 році та на 2-7 діб в 2022 році у середньому за гібридами. Дослідженнями встановлено, що гібридний склад рослин соняшника не мав істотного впливу на стійкість до збудників основних хвороб, проте гібриди Ярило та Епікур були більш стійкими до уражень рослин фомозом. Позакореневі обробки рослин біологічними препаратами знижували рівень ураження досліджуваних гібридів впродовж років спостережень. Препарати Хелафіт Комбі та Органік Баланс мали найбільшу фунгіцидну ефективність, за їх внесення відбувалося зниження майже удвічі рівня ураження рослин патогенною мікрофлорою. Аналізом результатів попередніх досліджень за 2021 рік встановлено, що зменшення передзбиральної густоти рослин соняшнику з 50 тис. шт/га до 30 тис. шт/га за умов достатнього зволоження є недоречним, це стосується усіх досліджуваних гібридів. Різниця у врожайності соняшника різних гібридів за густот 40 та 50 тис. шт/га є малозначною. Щодо гостро посушливого 2022 року, то результатами досліджень встановлено, що усі гібриди формували найвищу врожайність за густоти 40 тис. шт/га. Загущені посіви до 50 тис. шт/га поступалися за врожайністю варіантам з густотою стояння 40 тис./га і знаходилися майже на одному рівні з варіантами 30 тис. шт/га. Досліджено, що найвища продуктивність в досліджувані роки загалом по досліду формували гібриди Вирій та Блиск. Біологічні препарати також позитивно впливали на продуктивність агроценозів, що досліджувалися. Позакореневі обробки рослин соняшника еколого-безпечними препаратами комбінованої дії сприяли пролонгації протікання міжфазних періодів у другу половину вегетації усіх вивчаємих гібридів. Обробки рослин еколого-безпечними препаратами сприяли зниженню рівня уражень усіх гібридів патогенною мікрофлорою, найбільшу фунгіцидну ефективність мали препарати Хелафіт Комбі та Органік Баланс. Досліджувані гібриди формували найвищий рівень продуктивності за густоти 40 тис. шт/ га. Збільшення густоти посіву до 50 тис. шт/га призводило до зменшення врожайності порівняно з передзбиральною густотою рослин 40 тис./га і знаходилися майже на одному рівні з варіантами 30 тис. шт/га. Гібриди Ярило, Епікур та Яскравий значно поступалися за продуктивністю, проте, їх позакореневі обробітки також мали споріднену тенденцію до підвищення їх продуктивності.

ВПЛИВ СТРОКІВ ПОСІВУ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ СОНЯШНИКУ В УМОВАХ ПРИКАРПАТТЯ

У. М. Карбівська, Р. О. Турак — Mon, 08 Apr 2024 00:00:00 +0300

У статті висвітлено результати досліджень щодо впливу строків посіву на продуктивність гібридів соняшнику Український F1 та РЖТ Волльф. Дослідження проводились на полях ПФГ «Поточище» Коломийського району Івано-Франківської області. Мета роботи полягала у визначенні агрономічно-обґрунтованих строків посіву гібридів соняшника, що забезпечить формування оптимальної структури продуктивності культури в умовах західного Лісостепу. Методи дослідження: польовий, лабораторний, математичний, статистичний та розрахунковий. Встановлено, що гібрид РЖТ Волльф характеризувався коротшим вегетаційним терміном (102 дні) по відношенню до гібриду Український F1 (108 днів). Висота рослин за пізнього та середнього строку посіву різнилася в середньому на 5 % по відношенню до раннього терміну посіву за вирощування гібриду Український F1. Гібрид РЖТ Волльф формував кращі лінійні показники за раннього строку посіву і також мав найвищу висоту (160,8 см). Аналізуючи врожайність за період досліджень відмічається перевага пізнього строку посіву гібридів, де урожайність становила в середньому від 3,0 до 3,36 тонн на гектар. Гібрид РЖТ Волльф за раннього строку посіву забезпечував масу насінин з кошика 102,3 г, що було вище на 3,5% порівняно із посівами 24 квітня. За пізнього строку посіву маса насіння з кошика даного гібриду становила 112,4 г. Лузжистість насіння соняшнику була вища у варіантах за вирощування гібриду Український F1 і в середньому становила 23,3 %, гібрид РЖТ Волльф мав менший відсоток лушпинності 21,8 %. Як ми бачимо, лузжистість насіння соняшнику не залежить від строків посіву, а формується внаслідок біологічних особливостей гібриду.

ПРОДУКТИВНІСТЬ ЯЧМЕНЮ ЯРОГО (HORDEUM VULGARE L.) ЗАЛЕЖНО ВІД СОРТУ ТА ПОЗАКОРЕНЕВОГО ПІДЖИВЛЕННЯ В УМОВАХ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

Mon, 08 Apr 2024 00:00:00 +0300

У статті наведені результати досліджень, які були проведені на території Лісостепу України протягом 2021-23 рр., де вивчалися показники зернової та кормової продуктивності ячменю ярого в залежності від сорту, позакореневого підживлення та передпосівної обробки насіння. Вивчалися також показники частки впливу досліджуваних факторів на урожайність зерна та кореляційна залежність між виходом перетравного протеїну та виходом урожаю. Дослідження проводилися з сортами ячменю ярого Спітфаєр, Імідж та Авгій. Під час фенологічних спостережень виявили показники висоти та густоти досліджуваних сортів. Було з'ясовано, що зернова продуктивність ячменю ярого незалежно від сорту на варіанті проведенням лише обробки водою (контроль) склала 2,74-3,22 т/га. За внесення препаратів без передпосівної обробки урожайність зерна збільшилася до показників 2,98-3,52 т/га. Додаткова обробка насіння забезпечила приріст урожаю ще на 0,10-0,23 т/га. Сорт Спітфаєр показав кращі показники урожайності зерна. На контролі урожайність цього сорту склала 3,22 т/га, що на 0,48 т/га більше порівняно із сортом ячменю ярого Авгій, та на 0,30 т/га – порівняно із сортом Імідж. При позакореневому підживленні ця тенденція зберігалася, і на варіанті Вегестим + передпосівна обробка у сорті Спітфаєр було зафіксовано найвищі показники урожайності – 3,75 т/га, що на 1,01 т/га більше порівняно із контролем. Виявлено, що найбільший вплив на урожайність зерна мав сорт – 66,40 %, позакореневе підживлення вплинуло на урожайність на 25,50 %, інші не досліджувані фактори – на 7,20 %. На ділянках без позакореневого підживлення препаратами вихід кормових одиниць склав 3,54 т/ га на сорті Авгій, 3,77 т/га – на сорті Імідж та 4,16 т/га – на сорті Спітфаєр. Вихід перетравного протеїну відповідно склав 1,99 т/га, 2,10 т/га та 2,31 т/га. По мірі проведення позакореневого підживлення препаратами вихід поживних речовин також зростав. За внесення препарату Вегестим у 2 строки вихід кормових склав 3,85-4,06 т/га, а вихід перетравного протеїну – 2,14-2,46 т/га. За внесення Агростимуліну ці показники склали 3,73-4,67 т/га к. од. та 2,08-2,61 т/га перетравного протеїну. Найбільші показники виходу поживних речовин були на сорті ячменю ярого Спітфаєр – 4,83 т/га к. год. та 2,69 т/га перетравного протеїну – варіанті Вегестим + передпосівна обробка, та 4,67 т/га к. од і 2,61 т/га перетравного протеїну – на варіанті Агростимулін + передпосівна обробка.

HYPERICUM PERFORATUM L. В КУЛЬТУРІ: ВІД АГРОЕКОЛОГІЧНИХ УМОВ ДО ФІТОФАРМАКОЛОГІЧНОГО ПРОФІЛЮ

М. В. Семенко, С. В. Поспєлов — Mon, 08 Apr 2024 00:00:00 +0300

Звіробій звичайний відомий не тільки своїми антимікробними властивостями, але й імунотропною, антиоксидантною та адаптогенною дією, що робить його цінною лікарської рослиною. В представленому огляді узагальнено сучасні дослідження фітохімічного складу Hypericum perforatum L., а також впливу агроекологічних чинників, агрономічних практик на якість сировини. Звіробій звичайний включений до Державної фармакопеї України; інші види, а саме: H. hirsutum L (звіробій волосистий), H. elegans Steph. ex Willd (звіробій витончений) і H. maculatum Crantz (звіробій плямистий), зустрічаються в Україні, але вивчені недостатньо. Встановлено, що звіробій має широку амплітуду екологічної адаптивності, здатний існувати на збіднених ґрунтах, переносити понижені температури та атмосферний тиск, що розширює потенціал його культивування. Плантаційне вирощування звіробою значно підвищує його врожайність, сировина має більш стабільний фітохімічний профіль та підвищений вміст біологічно активних поліфенолів. Досліджено вплив умов живлення рослин, ґрунтових відмін, освітленості, температури, зрошення, способів сівби та вирощування на накопичення метаболітів. В зв’язку з тим, що більшість з них утворюється в квітках, збирання сировини проводять в фазу повного цвітіння, зрізуючи тільки верхівки. При культивуванні додатковими важелями є сортовий потенціал, густота рослин, можливість отримати два укоси за сезон. Основною субстанцією для подальшої переробки є екстракти, які стандартизуються за вмістом основних компонентів. Незважаючи на детальні дослідження фітохімічних складових екстрактів, молекулярний механізм дії досліджений мало. Переважно компоненти трави звіробою обговорюються з огляду на їхні структурні особливості, концентрацію, біологічну активність та їхній можливий внесок у антидепресивну ефективність екстрактів. Сучасні фітохімічні та фармакологічні дослідження активно проводяться в Україні, Болгарії, Німеччині, Італії, країнах Близького Сходу. В траві звіробою визначено понад 80 хімічних сполук. Основні з них: гіперицини, псевдогіперицини, гіперфорин, адгіперфорин, дубильні речовини, тритерпенові сапоніни, флавоноїди (рутин, кверцетин, гіперозид, мірицетин, лейкоантоціани), смолисті речовини, алкалоїди, ефірні олії, аскорбінова кислота, каротин, вітаміни С, Е, холін, гіперин, похідні антрацену та мінерали. Робиться висновок, що вимоги фармацевтичного ринку вимагає більш широкого введення в культуру звіробою звичайного.

ВПЛИВ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРИЙОМІВ ВИРОЩУВАННЯ НА ГУСТОТУ СТОЯННЯ ТА ВИСОТУ РОСЛИН СОЇ В УМОВАХ ПРАВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

О. П. Ткачук, Г. В. Панцирева, Є. О. Волинець, В. В. Федюк — Mon, 08 Apr 2024 00:00:00 +0300

У сучасних умовах аграрного виробництва стан сільського господарства України характеризується пошуком способів підвищення ефективності технологій вирощування шляхом оптимізації посівних площ як ключовим фактором за кліматичних змін. На сьогодні соя є найважливішою високобілковою та олійною культурою світового рослинництва. Саме високий рівень урожайності вона формує в агроценозах з оптимальною щільністю стеблостою та рівномірно розподіленими на площі живлення рослин. Такі параметри посівів значною мірою досягаються за рахунок отримання дружних та своєчасних сходів, високої польової схожості і доброї виживаності рослин впродовж вегетації. Метою досліджень, проведених у 2018-2022 рр., було встановити вплив інокуляції насіння мікробним препаратом та різної концентрації ретарданту на динаміку густоти стояння та висоту рослин сої в умовах правобережного Лісостепу України. Під час проведення експериментальних досліджень було застосовано візуальний, кількісний та статистично-математичний методи спостережень та досліджень в агрономії. Встановлено, що в умовах правобережного Лісостепу України найбільш сприятливі умови для росту, розвитку і збереження рослин сої на одиниці площі впродовж вегетації були сформовані на варіантах, що передбачали поєднання інокуляції насіння препаратом на основі штамів бульбочкових бактерій при двократній обробці 0,75 % концентрації розчином ретарданту. За такої технологічної моделі вирощування висота рослин сої у фазу бутонізації була 55,8 см, у фазу цвітіння – 64,5-66,4 см, у фазу наливу бобів – 67,9-77,4 см. За рахунок інокуляції насіння приріст висоти рослин у фазу бутонізації становив 4,1-5,5 %, у фазу цвітіння 3,4-5,5 % та у фазу наливу бобів – 3,8-4,9 %, відносно контролю. Відмічена аналогічна тенденція і у сорту Азимут. Найбільша висота рослини відмічена у період ВВСН 75 наливу зерна при передпосівній обробці насіння бактеріальним препаратом та за двократної обробки 0,75 % концентрації ретарданту, що на 16,8 % вище порівняно з контролем.

НАУКОВІ ПРИНЦИПИ ПІДБОРУ СОРТІВ І ГІБРИДІВ РІПАКУ ОЗИМОГО

О. П. Ткачук, С. Ф. Разанов, С. О. Банул — Mon, 08 Apr 2024 00:00:00 +0300

Велике різноманіття гібридів та сортів ріпаку озимого у Державному реєстрі сортів рослин України, що налічує близько 400 назв, створює проблему для виробничників при виборі оптимальних варіантів. Тому актуальним питанням є визначення основних характеристик гібридів і сортів ріпаку озимого, на які необхідно звертати увагу при їх виборі. А також необхідно чітко згрупувати переваги та недоліки як гібридів, так і сортів ріпаку озимого, що особливо важливо в період економічної кризи. Наші дослідження проводились опрацюванням літературних джерел за вказаною тематикою. Перевагами гібридів ріпаку озимого є вищий потенціал продуктивності, висока стійкість до несприятливих чинників навколишнього середовища на початкових етапах росту і розвитку, інтенсивне відновлення весняної вегетації, низька норма висіву, можливість сіяти у пізні строки. Сорти ріпаку озимого відзначаються вищим вмістом олії, низькою вартістю посівного матеріалу, повільним розвитком рослин восени, що дозволяє проводити сівбу у більш ранні строки, вищою адаптивністю та пластичністю до несприятливих умов вегетації, меншою вимогливістю до удобрення та системи захисту. При виборі сортів чи гібридів ріпаку озимого звертають увагу на їх стиглість. Виділяють ранньостиглі, середньоранні, середньостиглі та пізньостиглі форми. Іншими групами показників при виборі оптимальних сортів чи гібридів ріпаку озимого є їх стійкість до несприятливих умов вегетації; якісні характеристики урожаю; технологічна придатність. Важливими біохімічними характеристиками ріпаку озимого є відсутність або дуже низький вміст у його насінні ерукової кислоти та глюкозинолатів. Сорти забезпечують урожайність насіння ріпаку озимого близько 3 т/га, а гібриди – 4,5-5,0 т/га. Проте гібриди вимагатимуть внесення вищих норм добрив та більш якісного захисту посівів для забезпечення такої продуктивності. Найкраще мати в господарстві і сорти, і гібриди, що гарантує уникнення погодних ризиків.

ВПЛИВ СТРОКІВ ПОСІВУ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ РАННІХ СОРТІВ СОЇ В УМОВАХ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

О. Ю. Турак, М. Ю. Козло — Mon, 08 Apr 2024 00:00:00 +0300

У статті висвітлено матеріали теоретичних та експериментальних досліджень впливу строків посіву ранніх сортів сої на її продуктивність в умовах Івано-Франківської області. Дослідження проводилось в репрезентативному за ґрунтово-кліматичними умовами приватному фермерському господарстві Івано-Франківської області. Вивчались ранні сорти вітчизняної (Діона, Кобза), та зарубіжної селекції (Аляска, Аріса) за різних строків посіву, які визначались температурним режимом ґрунту в шарі 0-10 см. Ранній посів проводили за температури ґрунту 6±2°С, середній – за температур ґрунту 10±2°С і пізній – за температури ґрунту 14±2°С. Встановлено, що найвища польова схожість спостерігається за середнього та пізнього строку посівів відповідно і виживаність рослин сої. Вегетаційний період усіх сортів сої в умовах Прикарпаття подовжувався в середньому від 10 до 15 днів незалежно від термінів посіву. Формування листкового апарату різнилося на варіантах із сортовими відмінами і залежало від строку посіву. Максимальна площа листового апарату сформувалася на посівах сорту Діона за середнього 54,8 тис. м²/га та пізнього строку 55,9 тис. м²/га. Зміщення строків посіву зумовлювало збільшення площі листової поверхні в середньому на 1,6-3,2 тис. м² /га. Аналізуючи урожайність відмічено, що насіння з найвищою масою формувалося за середніх та пізніх строків посіву на всіх варіантах досліду. Високими показниками урожайності характеризувався сорт Аріса, де за середнього строку посіву урожайність становила в середньому за роки досліджень 3,41 т/га, за пізнього строку посіву 3,92 т/га. Врожайність сорту Кобза за середнього та пізнього строку становила 2,95 та 3,29 т/га. Сорт канадської селекції Аляска мав значно нижчу урожайність. Так, за раннього посіву урожайність становила 1,69 т/га, за середнього - 1,88 т/га, за пізнього -2,14 т/га. Ми можемо відмітити, кращу адаптацію до ґрунтово-кліматичних умов району досліджень виявили сорти Аріса, Кобза та Діона. У всіх сортових варіантах зміщення строків посіву на пізніші, дозволило отримати прибавку урожаю від 5 до 26%.

ВПЛИВ МІНЕРАЛЬНОГО ЖИВЛЕННЯ НА РОСТОВІ ПРОЦЕСИ РОСЛИН КУКУРУДЗИ В УМОВАХ ЛІСОСТЕПУ ПРАВОБЕРЕЖНОГО

А. А. Хавхун — Mon, 08 Apr 2024 00:00:00 +0300

У статті наведено фактори навколишнього середовища, які мають безпосередній вплив на ріст і розвиток кукурудзи. Показано, що цей показник змінюється залежно від гідротермічних умов року дослідження та групи стиглості досліджуваного сорту. Поживні речовини мають найбільший вплив на густоту рослин, незалежно від природної водності, зрошення, поживних речовин та живлення. Метою дослідження було визначити вплив різних режимів удобрення та основного обробітку ґрунту на ріст сортів кукурудзи різних груп стиглості. При вирощуванні сільськогосподарських культур важливо оцінювати ростові процеси, які можна регулювати для підвищення продуктивності рослин, на яку впливають природні та агрономічні фактори. У цьому контексті важливим є вивчення впливу основних агротехнічних заходів (режим зрошення, дозування азотних добрив та густота стояння рослин) на ріст, розвиток, продукційні процеси та насіннєву продуктивність кукурудзи. Результати проведеного дослідження вказують на те, що кукурудза одна з найпродуктивніших зернових культур, відіграє важливу роль у вирішенні проблеми сталого виробництва зерна в агропромисловому комплексі України. Наведено результати дослідження впливу різних форм і норм азотних добрив на динаміку висоти рослин кукурудзи в умовах України. Визначено вплив застосування добрив на лінійну динаміку росту кукурудзи в умовах північного сходу України. Встановлено оптимальні умови внесення мінеральних добрив для підживлення кукурудзи. Отримані результати підтверджують доцільність використання важливих систем удобрення та основного обробітку ґрунту у формуванні біометричних показників та факторів продуктивності гібридів кукурудзи різних груп стиглості.

ДОЗОЗАЛЕЖНІ ЗМІНИ БІОМАРКЕРІВ ОКИСНЮВАЛЬНОГО СТРЕСУ В СУСПЕНЗІЇ ЕРИТРОЦИТІВ ЛЮДИНИ ПІСЛЯ ІНКУБАЦІЇ IN VITRO З ЕКСТРАКАТАМИ ЯГІД ОМЕЛИ ЗВИЧАЙНОЇ (VISCUM ALBUM L.)

Г. М. Ткаченко, О. В. Твердохліб, В. І. Гончаренко, Н. М. Кургалюк — Mon, 08 Apr 2024 00:00:00 +0300

Активність поглинання радикалів і захисні ефекти проти окислювального стресу, спричиненого вільними радикалами, оксидом азоту та супероксидним аніоном, були продемонстровані для ряду екстрактів омели та окремих її лектинів. Метою цієї роботи було визначення антиоксидантної активності екстрактів ягід омели звичайної (Viscum album L.). Для цього інкубували кров людини in vitro з екстрактом ягід омели у двох концентраціях (5 та 2,5 мг/мл). Результати нашого дослідження показали, що інкубація суспензії еритроцитів з екстрактами ягід омели призвело до значного підвищення рівня речовин, які реагують з 2-тіобарбітурової кислоти (TBARS) як біомаркерів перекисного окиснення ліпідів в еритроцитах людини після обробки in vitro екстрактами в кінцевих концентраціях 5 мг/мл порівняно з необробленими зразками. З іншого боку, статистично неістотне зниження рівня TBARS в суспензії еритроцитів спостерігалося після використання екстракту при кінцевій концентрації 2,5 мг/мл. Рівні альдегідних похідних окиснювально модифікованих білків були статистично істотно підвищені у зразках, оброблених in vitro екстрактами ягід омели звичайної в кінцевій концентрації 5 мг/мл порівняно з необробленими зразками. Обробка еритроцитів людини екстрактами ягід омели в кінцевій концентрації 2,5 мг/мл призвела до статистично істотного зниження рівнів альдегідних похідних окиснювально модифікованих білків. Зниження становило 24,1% (р < 0,05). Після інкубації еритроцитів з екстрактами ягід омели, рівні кетонових похідних були на тому ж рівні, що і в необроблених зразках. Обробка еритроцитів людини екстрактами ягід омели білої в кінцевій концентрації 2,5 мг/мл призвела до статистично неістотного зниження рівнів кетонових похідних окиснювально модифікованих білків. Рівні загальної антиоксидантної активності (TAC) в еритроцитах були підвищені (на 29%, p < 0,05) після інкубації in vitro з екстрактами ягід омели (кінцева концентрація 5 мг/мл) порівняно з необробленими зразками. Рівні TAC в еритроцитах людини після інкубації in vitro з екстрактами ягід омели (кінцева концентрація 2,5 мг/мл) були на тому ж рівні, що й у необроблених зразках. Майбутні дослідження можуть доповнити поточні результати, щоб краще зрозуміти антиоксидантні властивості екстрактів ягід омели, з потенціалом для розробки засобів лікування та продуктів із використанням цих екстрактів.

СУЧАСНИЙ СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ АКВАКУЛЬТУРИ РАКОПОДІБНИХ

О. В. Іщук, М. М. Світельський, С. І. Матковська, М. В. Слюсар, І. І. Ковальчук — Mon, 08 Apr 2024 00:00:00 +0300

Представлені дані про сучасний стан і тенденції розвитку світової аквакультури десятиногих раків. Найбільше промислове значення з представників класу вищих раків мають десятиногі ракоподібні. Показано, що технології вирощування ракоподібних у штучних умовах знаходяться на стадії розробки і безперервного вдосконалення, а спектр їх видів в аквакультурі постійно розширюється. Встановлено, що лідером аквакультури ракоподібних є такі країни, як Китай, Індонезія, В’єтнам, Індія, Еквадор, Тайланд, Бангладеш. Представлена структура і об’єми вирощування основних культивованих видів. Необхідно зазначити, що в світовій аквакультурі зареєстровано близько 45 видів ракоподібних, основний об’єм продукції у загальній аквакультурі припадає на креветки, раки визначають лише 10%. При цьому понад 51% припадає на частку білоногої креветки. Відображена проблема канібалізму, як стримуючого фактору застосування інтенсивних методів вирощування. Розміщення спеціальних укриттів, структурування простору істотно знижують канібалізм, проте не можуть повністю його виключити. Указані передумови, на яких базується розвиток аквакультури ракоподібних і її сучасний стан в Україні. Актуальним стає ще один сучасний напрямок аквакультури, мета якого – відновлення зниклих і поповнення існуючих природних популяцій. Основним методом для реалізації цього напрямку може стати створення комплексів для отримання молоді гідробіонтів у штучних умовах для її подальшого заселення у природні водні об’єкти (прісноводні раки, промислові види креветок). Зазначено, що одним із пріоритетних напрямків збереженні видового різноманіття гідробіонтів та їх чисельності є штучне відтворення із випуском молоді в природне середовище нативних видів ракоподібних, як прісноводних, так і морських.

ЕКОЛОГО-ТОКСИКОЛОГІЧНА ОЦІНКА ЯКОСТІ ҐРУНТІВ ТЕРИТОРІЇ ХАРКІВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

О. М. Крайнюков, І. А. Кривицька, О. Є. Найдьонова — Mon, 08 Apr 2024 00:00:00 +0300

Моніторингові дослідження територій, забруднених вибухівкою та похідними бойових дій, зараз є обов’язковим елементом стратегії повернення України до нормального існування, а також значні зусилля повинні бути вкладені в пошук економічних технологій відновлення. В статті розглядаються питання біологічного моніторингу та очищення, оскільки воно, як правило, є найменш дорогим засобом знешкодження забруднюючих речовин. В лабораторії еколого-токсикологічних досліджень ННІ екології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна було проведено серію експериментів по визначенню фітотоксичного впливу ґрунтів з 5 моніторингових площадок на ріст коренів та паростків тест-рослин овес Avena sativa L. Відбір зразків ґрунтів з моніторингових площадок було проведено у травні та серпні 2023 року. За результатами проведених експериментальних досліджень було отримано наступні результати: у травні 2023 року найбільш виражені фітотоксичні властивості ґрунтів були визначену у с. Слобожанське та с. Борщова, де рівень забрудненості ґрунтів дорівнював IV класу якості – ґрунти брудні. На інших моніторингових площадках фітотоксичні властивості ґрунтів відповідали ІІ та ІІІ класу забрудненості. У серпні спостерігалась тенденція до зниження фітотоксичних властивостей ґрунтів. На трьох моніторингових площадках: с. Слобожанське, с. Борщова та с. Руські Тишки – рівень забрудненості ґрунтів відповідав ІІІ класу (ґрунти помірно забруднені), а двох інших площадках (с. Черкаські Тишки та Циркуни) дорівнював ІІ класу (ґрунти слабко забруднені). Проведення моніторингових спостережень одразу після закінчення активних бойових дій може надати змогу визначити рівень забрудненості ґрунтового покриву та надати можливість оцінити шкоду (збиток), який було спричинено довкіллю.

НОВІ ДАНІ ПРО ГНІЗДУВАННЯ ЧОРНОГО ЛЕЛЕКИ CICONIA NIGRA L. В ЗАХІДНІЙ ЧАСТИНІ ЖИТОМИРСЬКОГО ПОЛІССЯ В 2020-2023 РОКАХ

О. С. Панчук — Mon, 08 Apr 2024 00:00:00 +0300

Чорний лелека Ciconia nigra L. – рідкісний вид, який занесений до Червоної книги України, тому будь-яка інформація про нього є важливою, зокрема для його охорони. В 2020-2023 роках були проведені дослідження даного виду на території західної частини Житомирського Полісся з метою встановити актуальну чисельність, фактори, які на неї впливають, біологічні особливості та порівняти їх з даними отриманими під час експедиції в цьому районі в 2009 році. Дослідження проводились шляхом пошуку нових та перевірки раніше відомих гнізд в Городницькому лісгоспі. Також деякі дані надані місцевими мешканцями та працівниками лісгоспу. Протягом 2020-2023 років на дослідженій території було виявлено 7 жилих гнізд, 2 з яких належить одній парі чорних лелек, 3 нежилих і 5 імовірних гніздувань. Загалом підтверджено 11 гніздових пар. Оскільки нами досліджено менше половини площі цього лісгоспу, то використовуючи метод екс-траполяції можна припустити, що загальна чисельність виду на даний момент становить при-близно 25 пар. Отже, чисельність протягом останнього десятиліття залишається стабільною. Проте останніми роками простежується зменшення кількості пар, які приступають до розмноження, а також зменшення пташенят, які успішно вилупились та вилетіли з гнізда. В 2020-2023 роках середня кількість пташенят у виводку була 1,9, що майже вдвічі менше у порівнянні з 2004-2008 роках – 3,43. Це відбувається через зміни клімату, оскільки відбувається висихання невеликих водойм, які є основними кормовими угіддями даного виду. Такі зміни в майбутньому призведуть до зменшення популяції чорних лелек, тому необхідно застосувати всі можливі засоби для їх охорони. Крім того в статті розглянуті деякі біологічні особливості виду.

МОХОПОДІБНІ ГІРСЬКОГО ХРЕБТА ВЕЛИКИЙ ДІЛ (НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРИРОДНИЙ ПАРК “ЗАЧАРОВАНИЙ КРАЙ”, УКРАЇНСЬКІ КАРПАТИ) ТА ЇХ ЕКОЛОГІЧНА ПРИУРОЧЕНІСТЬ

Р. Е. Садигов, Л. М. Фельбаба-Клушина — Mon, 08 Apr 2024 00:00:00 +0300

Моніторинг біорізноманіття заповідних територій важливий у контексті планування природоохоронного менеджменту. Мохоподібні є важливим аспектом біорізноманіття рослинного покриву та проявляють хороші індикаторні властивості на рівні видів й угруповань. Вивчення мохоподібних НПП Зачарований край розпочато нещодавно (Садиґов, 2020, 2021; Фельбаба-Клушина, Садиґов, 2022; Садиґов, Фельбаба-Клушина, 2021, 2022, 2023). Опубліковані результати стосуються окремих урочищ, чи заповідних територій нижчого рангу, які увійшли до складу НПП, цікавим знахідкам та опису окремих бріоугруповань. Однак узагальнюючі результати дослідження мохоподібних хребта Великий Діл, що є найбільшою геоморфологічною структурою парку, наводяться нами вперше. Нами досліджено таксономічну та екологічну структуру бріофлори цього хребта на основі збору матеріалу в букових, буково-дубових, буково-ялинових лісах (на корі дерев, мертвій деревині, на ґрунті), вздовж струмків, на болоті Багно, на скелях і каменях. Бріологічний матеріал визначали за допомогою традиційних визначників. Систематичний аналіз зроблено на основі останнього європейського бріотаксономічного огляду (Hodgetts et al., 2020), екологічні групи охарактеризовано за загальноприйнятими критеріями. Всього у результаті досліджень виявлено 129 видів мохоподібних з 48 родин та 94 родів. Аналіз спектру провідних провідних бріофітових мохів та печіночників вказує, що основна частина видів приурочена до букових лісів та вологих і перезволожених екотопів. У результаті аналізу екологічної структури встановлено, що найбільш поширеними є мезотрофні мезофіти, значний відсоток становлять мезоевтрофні й евтрофні гігромезофіти і гігрофіти, що свідчить про наявність як помірно вологих, так і перезволожених відносно поживних екотопів, придатних для заселення бріофітами. Слід відзначити, що таксономічна і екологічна структура мохоподібних досить точно характеризує екотопічні особливості території досліджень.

СМОЛОНОСНІ РОСЛИНИ РІЗНОТИПНИХ РОСЛИННИХ УГРУПОВАНЬ ЦЕНТРАЛЬНОГО ПОЛІССЯ

Ю. С. Шелюк, Л. Є. Астахова, Л. С. Осецька — Mon, 08 Apr 2024 00:00:00 +0300

У роботі представлені дані про можливі перспективні напрямки використання смолоносних рослин Центрального Полісся у різних сферах діяльності людини на прикладі модельної території м. Житомира та його околиць, що репрезентує типові флористичні комплекси даного регіону. У складі різних рослинних угруповань виявлено 64 види смолоносних рослин, з яких 9 – це представники голонасінних, що належать до двох родин: Соснові та Кипарисові й 55 – представники 28 родин покритонасінних рослин. З’ясовано, що у лісових фітоценозах росте 15 видів, з яких 9 – це дерев’янисті, а 6 – трав’янисті рослини, на луках та у прибережній зоні водойм – 13 та 6 видів трав’янистих рослин відповідно, в культурфітоценозах – 34 види, з яких 22 види – дерева і кущі та 12 видів – трав’янисті рослини. Більшість рослин урбофлори висаджені з метою декоративного озеленення, 3 види культивуються як овочеві, 4 – як лікарські. Проаналізований вміст та локалізація смол у виявлених рослин на основі опрацювання різних наукових джерел. Смоли у рослин є продуктами вторинного метаболізму і локалізуються в різних секреторних зонах або структурах: смоляних каналах, молочних судинах, клітинах-ідіобластах, залозистих волосках, що можуть бути наявними у різних органах рослин. Встановлено, що у коренях та кореневищах накопичують смолу 15 видів, лише у корі, або бруньках – 7 видів, у пагонах, або плодах, або насінні – 2 види; у квітках – 3 види, в усіх надземних органах – 12 видів. У Центральному Поліссі комерційне значення мають смоли, які добувають з рослин роду сосна (Pinus), зокрема сосни звичайної (Pinus silvestris), сировину з якої використовують у лакофарбовій, косметичній, хімічній, гумовій, фармацевтичній галузях промисловості. Інші смолоносні рослини переважно є сировиною для фармацевтичної, а хміль звичайний (Humulus lupulus) – для харчової галузей промисловості. Рослинні смоли відіграють важливу роль у різноманітних культурах усього світу і відносяться до універсальних ресурсів, які мають досить широкий спектр для застосування у різних сферах діяльності людини. Тому проведене дослідження має значення для оцінки складу фіторесурсів, їх раціонального використання та збереження.

ПРОСТОРОВО-ЧАСОВІ ЗМІНИ СТРУКТУРИ ЗЕМЕЛЬНОГО ПОКРИВУ СЛОВЕЧАНСЬКО-ОВРУЦЬКОГО КРЯЖУ

О. В. Гарбар, Е. В. Весельська, І. В. Хом’як, Д. А. Гарбар — Mon, 08 Apr 2024 00:00:00 +0300

На основі аналізу даних дистанційного зондування Землі з використанням ГІС-методів встановлено особливості структури та просторово-часової динаміки земельного покриву на території Словечансько-Овруцького кряжу, проведено просторово-часовий аналіз динаміки земельного покриву кряжу та встановлено залежність між структурою земельного покриву і характеристиками ландшафтного біорізноманіття. Для просторово-часового аналізу динаміки земельного покриву досліджуваного регіону використано дані космічних апаратів (КА) родини «Sentinel-2». Попередню обробку та класифікацію космічних знімків виконано у хмарному сервісі Google Earth Engine Для класифікації космічних знімків використано алгоритм автоматичної кластеризації методом k-середніх (k-mean clustering). Оптимальна диференціація земельного покриву досягалась при виділенні 50-ти його класів. Оскільки у результаті такої класифікації формується надлишкова кількість класів земельного покриву, на наступному етапі здійснено перекласифікацію результатів з використанням Q-gis. Для виявлення часових змін земельного покриву використано алгоритм Crosclassification, реалізований в Semi-Automatic Classification Plugin (SCP). У результаті класифікації космічних знімків території Словечансько-Овруцького кряжу виділено чотири основних класи земельного покриву: хвойний (сосновий) ліс, листяний ліс та чагарники, луки та агроценози, водойми. У результаті аналізу просторово-часових змін земельного покриву кряжу встановлено, що на його території відбувається активне лісогосподарське використання соснових лісів. Спостерігаються значні площі «свіжих» вирубок у північній та західній частинах кряжу. Поряд із цим наявні значні площі природного та лісогосподарського відновлення соснових лісів. Втрати листяних лісів і чагарників дещо менші ніж у випадку хвойних насаджень, що обумовлено віднесенням більшості їхніх масивів до об’єктів природно-заповідного фонду. При цьому відновлення переважно відбувається у північній частині кряжу у результаті лісогосподарських заходів. На інших територіях відновлення ймовірно відбувається природним шляхом Господарське використання лісів Словечансько-Овруцького кряжу є цілком збалансованим. Втрати листяних лісів та чагарників вірогідно повязані із поверненням у сільськогосподарське використання перелогів. Площі водних обєктів є відносно стабільними. За структурою земельного покриву на космічних знімках добре диференціюються геоботанічні райони. Так територія Червонсько-Городецького геоботанічного району характеризується переважанням хвойних та листяних лісів, тоді як територія Овруцького геоботанічного району характеризується переважанням у земельному покриві агроценозів. У межах цих районів окремі геоботанічні урочища відрізняються лише за співвідношенням певних типів земельного покриву.

ВИКОРИСТАННЯ РЕГРЕСІЙНОГО АНАЛІЗУ В МОДЕЛЮВАННІ ЕКОЛОГІЧНОЇ СИТУАЦІЇ ЗА ДОПОМОГОЮ ПРОГНОЗУВАННЯ ПЕРЕХОДУ ТОКСИЧНИХ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ З КОРМІВ РАЦІОНУ ДІЙНИХ КОРІВ В ОРГАНІЧНІ ВІДХОДИ Й АКУМУЛЯЦІЇ ПОЛЮТАНТІВ У ГРУНТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ СКОТАРСЬКИХ ПІДПРИЄМ

С. В. Портянник — Mon, 08 Apr 2024 00:00:00 +0300

Важкі метали мають високу екологічну небезпеку для агроекосистем. Кадмій та свинець безперешкодно переміщуються в трофічних ланцюгах. З корму дійних корів потрапляють в органічні відходи, далі як добрива вносяться в грунт і акумулюються у високих концентраціях. Поведінка токсичних важких металів Cd і Pb в компонентах біосфери не прогнозована, що ускладнює ведення агровиробництва, особливо органічно-біологічного землеробства, виробництво екологічно безпечної продукції тваринництва та рослинництва. Кореляційний і регресійний аналіз статистичної обробки даних, дозволяють вченим з різних країн США, Європейського Союзу, Китаю ін. перевірити в дослідженнях та рекомендувати до застосування на практиці в екологічному моніторингу моделей прогнозування навантаження грунту важкими металами, встановити вірогідні джерела надходження, динаміку розсіювання у довкіллі тощо. Попередні дослідження зосереджувалися на концентраціях забруднення важкими металами Cd, Pb і ін. кормів для дійних корів, молока, органічних відходів, досліджувався сам кореляційний зв’язок, але методом Спірмена. Аналіз даних здійснювався за результа- тами науково-господарського досліду проведеного на дійних коровах з різними типами годівлі в лісостеповій зоні України. Корів відібрано методом аналогів за живою масою та продуктивністю. До раціону входили корми з надлишком кадмію та свинцю. Токсичність полютантів вплинула на перехід їх з кормів раціону в продукцію і органічні відходи. Мета досліджень аналіз кореляційного зв’язку та побудова рівнянь регресії між концентрацією важких металів Cd, Pb в кормах раціону дійних корів та їх органічних відходах за різних типів годівлі, що дозволить прогнозувати перехід полютантів в органічні відходи (добрива), забруднення грунту, здійснювати ефективний екологічний моніторинг, вчасно оцінювати екологічні ризики в скотарських підприємствах чи господарствах з органічно-біологічним типом землеробства. За допомогою комп’юторної програми STATISTICA версії 10.0. зроблено кореляційний аналіз за параметричним коефіцієнтом кореляції Пірсона з урахуванням тестів Колмогорова-Смірнова та Ліллієфорса (Kolmogorov-Smirnov and Lilliefors test for normality) і тесту Шапіро – Уілка (Shapiro-Wilk’s W test). Для моделювання залежності між змінною У (концентрація важких металів в органічних відходах) та векторною змінною Х (концентрація важких металів в кормах раціону) застосовували побудову рівнянь лінійної регресії. Характер зв’язку перевіряли за побудовою діаграм розсіювання (Scatterplot); аналіз залишків на відповідність закону нормального розподілу (Гауссова); оцінку прийнятності моделі уцілому за рівнем вірогідності методом ANOVA; якість регресії за допомогою коефіцієнту детермінації R2. Аналіз встановив високу r=0.72-0.75 (Cd) (р<0.05), r=0.68 (Pb) (р<0.05) та дуже високу r=0.82 (Cd) (р<0.05), r=0.81 (Pb) (р<0.05) кореляційну залежність між вмістом токсикантів у кормах і органічних відходах, дозволив побудувати відповідні лінійні рівняння регресії, запропонувати найбільш вірогідні з них У=-0.0365+0.0054×Х по Cd та У=2.1195+6.8156×Х по Pb для прогнозування переходу полютантів в органічні відходи (добрива). Перевірені моделі, дадуть максимально точний результат концентрації полютантів по Cd за даними експерименту з силлосно-коренеплодним типом годівлі тварин, по Pb з силосно-сінажно-концентратним типом. Фахівці можуть використовувати моделі для екологічного моніторингу агроекосистем, прогнозування ризиків забруднення та екологічно безпечного ведення як традиційного, так і органічно-біологічного землеробства. Подальші дослідження спрямовані на кореляційний та регресійний аналіз за іншими важливими у ветеринарній, зоотехнічній і екологічній практиці показниками екологічної безпеки з оцінкою відповідних ризиків ведення галузі скотарства у лісостеповій зоні України.

ОЦІНКА ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВІДНОВЛЮВАЛЬНИХ ДЖЕРЕЛ ЕНЕРГІЇ НА ОСНОВІ БІОКОНВЕРСІЙНИХ КУЛЬТУР

В. П. Резніченко, Л. В. Коломієць, Т. М. Тунік — Mon, 08 Apr 2024 00:00:00 +0300

Актуальність полягає в тому, що технології виробництва біогазу з переробки біоконверсійних культур сприяють формуванню більш чистого екологічного середовища, забезпечуючи енергетичну незалежність від постачання вугілля та газу, а також дозволяють генерувати електроенергію та тепло без шкоди для довкілля. Процес біоконверсії вигідний не тільки через виробництво газу, але й завдяки створенню екологічно чистих видів енергії. Проведене дослідження має за мету дослідити та оцінити можливості застосування біоконверсійних культур як відновлювальних енергетичних ресурсів для збільшення ефективності виробництва енергії. Завданням є аналіз потенціалу отримання енергії з біологічних культур, що можуть сприяти розвитку більш надійних та екологічно безпечних енергетичних систем. Методами дослідження є: аналіз статистики щодо виробництва, застосування та продуктивності біоконверсійних культур у різноманітних регіонах світу, що дозволяє порівняти їх як джерела відновлюваної енергії та оцінити їхній енергетичний потенціал; лабораторні дослідження для визначення енергетичної цінністі біоконверсійних культур, продуктивність різних методів обробки та аналізує вплив різноманітних умов на вироблення біогазу, біодизеля та інших продуктів; використання моделювання для дослідження біоконверсійних процесів, оцінки їх енергетичної ефективності та екологічного впливу. Цей метод дозволяє аналізувати складні системи, які складно або неможливо вивчати лише через експерименти, включаючи розгляд хімічних реакцій. Практичні результати дослідження підтверджують значний інтерес до розробки та імплементації технологій біоконверсії для виробництва енергії з органічних відходів, що відповідає потребам зменшення екологічного навантаження та збільшення ефективності використання відновлюваних джерел енергії. Зокрема, анаеробне бродіння сільськогосподарських відходів та гною продемонструвало високий потенціал у виробництві біогазу, який може бути ефективною альтернативою традиційним енергоресурсам. Перспективи подальших досліджень у сфері біоконверсійних технологій та виробництва енергії з органічних відходів відкривають широкі можливості для наукової спільноти, промисловості та суспільства в цілому. З огляду на зростаючий попит на екологічно чисті та відновлювані джерела енергії, важливо сконцентрувати зусилля на оптимізації існуючих технологій та розробці інноваційних методів переробки біомаси.

ВИДОВА РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТА ФІТОЦЕНОТИЧНА ПРИУРОЧЕНІСТЬ ПРЕДСТАВНИКІВ ORTHOPTERA В КАР’ЄРАХ ЖИТОМИРСЬКОГО ПОЛІССЯ

І. В. Хом’як — Mon, 08 Apr 2024 00:00:00 +0300

Метою статті є встановлення видового різноманіття представників ряду Orthoptera на території кар’єрів Центрального полісся та їхній зв'язок із рослинними угрупованнями. Відповідно до мети були поставлені такі завдання: встановити видове різноманіття представників ряду Orthoptera на території кар’єрів Центрального Полісся; визначити синтаксономічну структуру рослинності території кар’єрів Центрального Полісся; встановити зв'язок між окремими видами ряду Orthoptera та рослинними угрупованнями. Представники ряду були виявлені лише в 86,2% обстежених об’єктів. На території більшості об’єктів зустрічаються Chorthippus biguttulus (75,9%), Tettigonia viridissima (68,9%), Gryllus campestris (58,6%) та Locusta migratoria (55,2%). Chorthippus brunneus, Oedipoda caerulescens, Omocestus viridulus, Podisma pedestris, Sphingonotus caerulans були виявлені лише на одному із обєктів (3,4%). На території кар’єрів в межах Центрального Полісся виявлено 17 видів ряду Orthoptera, які належать до 13 родів 3 родин. Найвище видове різноманіття спостерігається в родини Acrididae. Воно складає 12 видів, які належать до 8 родів. Представники ряду Orthoptera зустрічаються в рослинних угрупованнях які належать до 9 класів 14 порядків 19 союзів 35 асоціацій. Найвище фітоценотичне різноманіття мають класи рослинних угруповань Molinio-Arrhenatheretea, що об’єднує 11 асоціацій (31,4% фітоценотичного різноманіття), 3 союзи (15,8%) та 3 порядки (21,4%) і клас Artemisietea vulgaris, що складається із 10 асоціацій (28,6%), 4 союзи (21,1%) та 2 порядки (14,3%). Види ряду Orthoptera входять до складу чотирьох оселищ, занесених до 4 резолюції Бернської конвенції: «E1.71 Угрупованя Nardus stricta (Nardus stricta swards)» із асоціацією рослинності Calluno-Nardetum, «E2.2 Рівнинні та низькогірні сінокосні луки (Low and medium altitude hay meadows)» із порядком рослинності Arrhenatheretalia elatioris, «E3.4 Мокрі або вологі евтрофні і мезотрофні луки (Moist or wet eutropic and mesotrophic grassland)» із порядком рослинності Molinetalia та «F4.2 Сухі пустища (Dry heaths)» із класами рослинності Sedo-Scleranthetetea й Calluno-Ulicetea.

ХАРАКТЕРИСТИКИ ПІДСТИЛКИ МІСЬКИХ ПАРКІВ ЯК ПОКАЗНИКИ СТУПЕНЮ ЇХ РЕКРЕАЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ

А. С. Чонгова, М. С. Якуба, К. Г. Єрьоміна — Mon, 08 Apr 2024 00:00:00 +0300

Парк «Зелений гай» у м. Дніпро – це сучасний рекреаційний простір створений на основі природного байрачного лісу. Проте, інтенсивна рекреаційна діяльність містян може призвести до збіднення видового складу угруповання, негативних змін у процесах функціонування і кругообігу речовин у екосистемі та спричинити зниження стійкості рослинного угруповання, погіршення його функціонального стану і втрату декоративності. Тому, необхідною умовою забезпечення належного догляду, впровадження своєчасних заходів зі збереження, захисту та підтримки паркового угруповання є здійснення комплексних моніторингових досліджень його стану. Доведено, що одним з важливих діагностичних показників стану деревного угруповання є стан та характеристики лісової підстилки, оскільки саме вона, як найбільш чутливий компонент лісу, першою реагує на дію факторів довкілля, в тому числі і на рекреаційні та антропо-техногенні впливи. Тому метою даної роботи було вивчення лісівничих та ландшафтно-рекреаційних показників деревного насадження парку «Зелений гай», а також аналіз лісової підстилки насадження як основи комплексних моніторингових спостережень стану рослинного угруповання. Об’єктом дослідження слугувало лісове насадження парку «Зелений гай» м. Дніпро. В ході дослідження парку встановлено, що середнє значення стадії рекреаційної дигресії становить 1,48, хоча 10% парку перебуває в стані сильної деградації. Ступінь рекреаційної стійкості складає 3. Опадо-підстилковий коефіцієнт становить 1,32±0,11 і вказує на розвиток деревного насадження по степовому типу кругообігу, що є небажаним, оскільки нормально функціонуючі деревні угруповання з усталеними та налагодженими екосистемними зв'язками, як правило, розвиваються за лісовим типом кругообігу органо-мінеральних речовин, згідно шкали Родіна, Ремезова та Базілевич (1968). Отримані результати можуть бути використані для прогнозування розвитку біогеоценозів і надання практичних рекомендацій щодо догляду за насадженнями міських парків.

СУДИННІ РОСЛИНИ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ, ВКЛЮЧЕНІ ДО «ЧЕРВОНОЇ КНИГИ УКРАЇНИ», ТА ЇХ ЗБЕРЕЖЕННЯ В УМОВАХ АНТРОПОГЕННОГО СЕРЕДОВИЩА

Mon, 08 Apr 2024 00:00:00 +0300

У статті розглядається моніторинг рідкісних рослин, занесених до «Червоної книги» України, які ростуть в Тернопільській області, зокрема на Кременецьких горах, у заповіднику "Медобори", Голицькому ботаніко-ентомологічному заказнику, а також на територіях Опілля і Придністров’я. У дослідженні використовувались дані В. Бессера, Куковиці Г. С., Андрієнко Т. Л., Заверухи Б. В., Зелінки С. В., Яворівського Р. Л., Барни М.М., Черняка В. М. – науковців, які провели аналіз популяцій рослин у Тернопільській області. Основною метою роботи було встановлення місцезростання червонокнижних рослин Тернопільської області, дослідження популяцій ряду видів, а також проведення таксономічного, систематичного, хорологічного та біоморфологічного аналізу з метою розробки шляхів охорони цих рослин. Дослідження проводились в період з 2018 по 2023 роки на території Тернопільської області, з використанням гербарних екземплярів із колекцій Інституту ботаніки ім. М. Т. Холодного НАН України (KW), НБС ім. М. М. Гришка НАН України (KWHA), Львівського науково-природничого музею НАН України (LWS), Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, а також музеїв у Кременці та Тернополі. За результатами досліджень встановлено, що на Кременецьких горах росте 34 види рослин, у заповіднику "Медобори” - 28 видів, в Голицькому ботаніко-ентомологічному заказнику та його околицях - 37 видів, а інші рослини зустрічаються частково на територіях Тернопільського плато, Опілля і Придністров’я. Зокрема, виявлено 12 ендемічних, 22 реліктових, 7 реліктово-ендемічних і 30 рідкісних видів. Крім того, в області росте 7 видів рослин, включених до Червоного списку МСОП, які перебувають під загрозою зникнення на світовому рівні. Категоріальний аналіз червонокнижних видів вказує на те, що 20 видів відносяться до категорії "зникаючі", 49 - "вразливі", 30 - "рідкісні", а 1 вид - "невизначений". У природоохоронній діяльності важливим є вивчення антропогенного впливу на окремі види червонокнижних рослин, а також створення нових заказників та заповідних урочищ для збереження їх природного середовища.

ХХІ-Е СТОЛІТТЯ: ХІМІЯ НА РОЗДОРІЖЖІ

В. О. Віленський — Mon, 08 Apr 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена аналізу становленню хімії, як одного з важливіших напрямків науки: від її філософського сприйняття у раннє науковому періоду (25 рік до н.е.) до 1800 року, коли хімію стали ототожнювати з атомною будовою світу. Показано, як накопичення емоційно-емпіричних знань у галузі медицини (терапії, хірургії, фармакології) і алхімії сприяло становленню хімії як науки, яка об’єднує і розширює знання про людину і її діяльність у найбільш затребуваних сферах діяльності, від захисту від хвороб та господарювання до мілітарного захисту. Визначна роль у становленні хімічної науки належить Дж. Далтону, який виконав хімічні дослідження окисидів та сульфідів не лише всіх відомих речовин, але ще створив двомірні моделі сплавів 2-во, 3-х, 4-х …7-и елементних сполук, а також 3-х вимірні моделі води і льоду. Дж. Далтон заклав підвалини хімічної термодинаміки, хімічного синтезу неорганічної хімії, які можуть бути залучені до органічної хімії. Його хімічний аналіз більше оперує філософськими категоріями, але при переході на атомні маси речовин є цілком придатним. Треба лише пам’ятати, що це часи з 1808 до 1827років, а до встановлення структури атому ще більше 100 років. Поява полімерів в трактовці Германа Штаудінгера у 20-х роках ХХ-го сторіччя з її поліконденсаційним методом синтезу, сприяла тренду пошуку ефективного методу синтезу нових полімерів, який завершився у 60-х роках унікальним методом стерео-специфічної полімеризації Циглера-Натта. Цей період синтезів гомополімерів завершився і настав час композитів і масового забруднення навколишнього середовища відходами полімерів. І тепер можна відкрито стверджувати «пластик загрожує планеті, тому що пластик вбиває океан». Науковці та хіміки як творці полімерів усвідомлюють свою відповідальність за результати досліджень і шукають змін в хімічних технологіях.

КОНЦЕПЦІЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГАСТРОТУРИСТИЧНИХ СИСТЕМ

І. К. Нестерчук — Mon, 08 Apr 2024 00:00:00 +0300

Український туризм є складною системою, яка містить велику кількість підсистем. Вони можуть бути класифіковані за різними способами, серед яких – територіальний поділ. Так, будучи найбільшою в Європі державою, Україна має насправді величезні території, які розмежовуються на регіони за адміністративними, географічними, культурними та іншими особливостями, утворюючи таким чином територіальні туристичні системи. Наукове значення тематики дослідження полягає у необхідності узагальнення та систематизації наукового досвіду щодо істріогенез розвитку суспільно-географічного дискурсу територіальних систем в туризмі. Синергії ладшафтів, кулінарних культур етносів та територіальних гастро- туритсичних систем. Заповнення вузьких місць у сфері туризму і рекреації, потребує розробки концепції територіальної гастротуристичної системи, використовуючи певні підходи та принципи. Спираючись на драйвери розвитку територіальної гастротуристичної системи: агропродовольча спадщина, гастрономічна спадщина, кулінарні культури етносів, маркери ідентичності їжі, терруар, спеціалітет, харчове біорізноманіття, сталі харчові системи.

НАКОПИЧЕННЯ ГІРНИЧОПРОМИСЛОВИХ ВІДХОДІВ У ЛЬВІВСЬКО-ВОЛИНСЬКОМУ КАМ’ЯНОВУГІЛЬНОМУ БАСЕЙНІ: СУЧАСНИЙ СТАН, ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ ПОВОДЖЕННЯ

Є. А. Іванов, І. П. Ковальчук — Mon, 08 Apr 2024 00:00:00 +0300

Видобування і збагачення кам’яного вугілля у Львівсько-Волинському басейні призвело до накопичення значних обсягів гірничопромислових відходів, що є цінною вторинною сировиною. Трансформаційні зміни у вугільній галузі, різні умови формування териконів, відвалів і хвостосховищ у басейні, а також поява новітніх технологій використання вторинної сировини зумовили потребу повторного обліку обсягів гірничопромислових відходів, окреслення проблем й пошуку перспектив їх застосування у різних сферах господарювання. На основі аналізу топографічної інформації і космознімків з програми Google Earth Pro перераховано площі, що зайняті під териконами, відвалами і хвостосховищами, а також значення максимального перевищення об’єктів над рівнем оточуючої земної поверхні. Виявлено скорочення площ, що зайняті під відвалами і хвостосховищами (з 608,85 до 516,8 га), що зумовлено розбиранням перегорілих порід на різні господарські потреби. До скорочення площ відвалів призводить проведення рекультиваційних робіт на ліквідованих шахтах і спорожнення складів вугілля. Максимальні площі властиві для гравітаційного відвалу і хвостосховищ ПАТ “Львівська вугільна компанія”. Максимальне перевищення гірничопромислових об’єктів над рівнем оточуючої земної поверхні може суттєво вирізняється та впливає на розрахунок обсягів відходів. Попри ліквідацію більшості нерентабельних вугільних шахт басейну, продовжуємо спостерігати істотне зростання обсягів накопичених відходів (з 96,22 до 122,05 млн м3), що зумовлено приростом об’ємів вуглезбагачення через низьку якість видобутого вугілля. Вивчено спектр геокологічних проблем, що пов’язані із експлуатацією гірничопромислових об’єктів у басейні, зокрема горіння породи, розвиток небезпечних природно-антропогенних процесів і забруднення складових довкілля. Розглянуто подальші перспективи ефективного комплексного використання гірничопромислових відходів у басейні.

СПЕЦИФІКА ВИСОТНОЇ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ЛАНДШАФТІВ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

Л. М. Кирилюк, О. Д. Лаврик, В. І. Корінний, Р. П. Власенко, Т. В. Андрійчук — Mon, 08 Apr 2024 00:00:00 +0300

До цього часу висотній диференціації ландшафтів не приділено належної уваги. Досвід оптимізації ландшафтів показує, що врахування їх висотної диференціації є необхідною умовою у розробці регіональних проектів і схем раціонального природокористування. Особливо це стосується висотної диференціації сільськогосподарських і лісових ландшафтів з метою їх реконструкції та відновлення, розробки схем контурної організації ландшафтів, оптимізації заповідної мережі тощо. Виходячи з цього, актуальним є питання дослідження висотної диференціації ландшафтів окремо взятого регіону – лісостепу України. Мета статті: проаналізувати особливості висотної диференціації природних ландшафтів та розглянути їх сучасну структуру на прикладі лісостепу України у порівнянні з окремими регіонами Європи, а також визначити основні географічні закономірності прояву висотної диференціації ландшафтів. Запропоноване дослідження ґрунтується на ідеях Ф. М. Мількова та Г. І. Денисика про вертикальну (висотну) диференціацію ландшафтів. Аналіз висотної диференціації ландшафтів лісостепу України здійснювався у контексті вчення про ландшафтну сферу. У ході досліджень, як головні, застосовувались конструктивно-ландшафтознавчий підхід та принципи комплексності і природно-антропогенного сумісництва. Як основні були використані методи теоретичного узагальнення, історико-ландшафтознавчий, провідного чинника, районування, моделювання, аналогії, експедиційний тощо. На височинах півдня Східноєвропейської рівнини і зокрема лісостепу України чітко виокремлюються 3 висотно-ландшафтні рівні. Перший рівень займають молоді гідрогенні ландшафти, абсолютні висоти яких на більшості територій підносяться до 200–250 м. Другий рівень піднімається до висоти 250–320 м і зайнятий типовими для цієї смуги ландшафтами. Йому на зміну приходить третій рівень, абсолютні висоти якого понад 300 м. Він зайнятий своєрідними для цієї смуги ландшафтами. У межах висотно-ландшафтних рівнів запропоновано виокремлювати верхній та нижній яруси. Визначено основні географічні закономірності прояву висотної диференціації ландшафтів: 1) таксономічний ранг ландшафтів, на які впливає висотна диференціація, визначається коливанням абсолютних і відносних висот; 2) для кожної природної зони та підзони характерні свої специфічні риси висотної диференціації ландшафтів; 3) висотна диференціація ландшафтних комплексів залежить від експозиційного розташування; 4) висотна диференціація ландшафтів залежить від особливостей палеогеографічного розвитку регіону.

ВИЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СПРОМОЖНОСТІ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД ІЗ ЦЕНТРАМИ У СЕРЕДНІХ МІСТАХ (КЕЙС ОБЛАСТЕЙ УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІССЯ)

Р. Д. Федорець — Mon, 08 Apr 2024 00:00:00 +0300

Мета представленого дослідження полягає у визначенні рівня фінансової спроможності територіальних громад з центрами у середніх містах, як теоретично найбільш розвинутих і перспективних. Розрахунок інтегрального показника спроможності для цієї категорії громад не здійснювався раніше, що і зумовлює високу актуальність даної роботи. На основі офіційних Методичних рекомендацій щодо оцінки рівня фінансової спроможності територіальних громад, з авторським доопрацюванням, було визначено перелік із восьми основних показників фінансової спроможності. Обчислено інтегральний коефіцієнт фінансової спроможності, методом розрахунку проміжних коефіцієнтів за відповідною формулою. На основі відхилення розрахованих інтегральних показників відносно пересічного для регіонів Українського Полісся значення було проведено класифікацію територіальних громад за рівнем спроможності. Так, високий рівень фінансової спроможності мають Ковельська, Звягельська, Бердичівська та Прилуцька територіальні громади. Помірний рівень спроможності має Ніжинська громада. Задовільний рівень спроможності – Коростенська громада. Низьким рівнем спроможності володіє Нововолинська територіальна громада. Виявилось, що навіть всередині групи найбільш спроможних громад існує значний рівень диспропорцій за окремими показниками. Найсуттєвіші диспропорції між громадами виникають за показниками доходів та дотаційності бюджету. За методом кореляційного аналізу визначено залежність між показниками спроможності та особливостями територіальної концентрації населення громад. Так, вищі значення показників-стимуляторів спроможності зумовлюють вищу концентрацію населення всередині центру громади. Натомість високий рівень показників-дестимуляторів сприяє вищій концентрації населення у найближчій зоні впливу навколо центру громади. Чим вищий інтегральний показник фінансової спроможності громад загалом, тим більша кількість населення зосереджена у їх центрах. Отримані в ході дослідження результати можуть бути використані як основа для проведення подальших регіональних соціально-економічних досліджень.