Український журнал природничих наук

Гомо- і гетеролітичні механізми в реакціях нормальних алканів у присутності паладію (ІІ)

Л. К. Волкова, Л. І. Опейда — Fri, 28 Mar 2025 00:00:00 +0200

Нормальні алкани (n-AlkH) використовуються здебільшого як невідновлюване викопне паливо через їх інертність, яка перешкоджає хімічному перетворенню в продукти з високою доданою вартістю. Шляхом до таких продуктів є оксидативна функціоналізація по насиченому зв’язку C–H, отже, її механізми стають предметом численних досліджень. Функціоналізація найінертнішого з алканів, метану СН4, основної складової природного газу і нафти, за м’яких умов, t до 200 оС і нормального тиску, залишається викликом для хіміків, а комерційна технологія селективної функціоналізації – бажаною метою. Ця робота присвячена вивченню і порівнянню механізмів реакцій n-AlkH від СН4 до декану С10Н22, ряд С1–С10, у газовій фазі з гідроксильним радикалом ОН• та від етану С2Н6 до С10Н22, С2–С10, у сірчанокислих розчинах паладію (II) з використанням кореляційного аналізу, в якому кінетичні дані зіставлені з потенціалами іонізації алканів і енергією зв’язків С–Н та квантово-хімічно розрахованими термохімічними характеристиками лімітуючих стадій. На відміну від реакцій алканів з ОН•, для яких в усьому ряді С1–С10 основним є відрив атома Н від С–Н, у розчині Pd2+ – 94,9% H2SO4 за 90 оС перетворення С2–С10 можуть йти за різними механізмами для С2Н6 і решти алканів С3 – С10. Для С3–С10 реакція починається з відриву електрона від AlkH комплексом PdHSO4+, продовжується переносом протона Н+ від катіона AlkH+ на бісульфат-ний аніон HSO4– з подальшим відривом електрона від алкільного радикала Alk•, що утворюється, і появою алкільного карбокатіона Alk+. Етильний карбокатіон С2Н5+ утворюється за іншим механізмом, який розпочинається з відриву паладієм (II) атома Н від етану і продовжується подальшим відривом іоном Pd2+ електрона від утворюваного радикала С2Н5•.Розраховані напівемпіричним методом РМ7 величини ентальпії реакцій С6Н14 у системі з Pd2+ свідчать про найвищу термохімічну вигідність трьох відривів: електрона, протона, електрона, запропонованих для С3–С10.

ВИКОРИСТАННЯ ФОСФОНІЄВИХ СОЛЕЙ У СИНТЕЗІ НОВИХ НЕНАСИЧЕНИХ АМІДІВ

В. В. Листван — Fri, 28 Mar 2025 00:00:00 +0200

Досліджувалась взаємодія фосфонієвих солей, що містять у своєму складі амідну групу, з ароматичними альдегідами. Вивчалась можливість використання реакції Віттіга, що відбувається між альдегідами й алкіліденфосфоранами, утвореними за взаємодії відповідних фосфонієвих солей з основами, як методу отримання нових амідів ненасичених кислот. Даний клас речовин важливий з огляду на широкий спектр їхньої біологічної активності – інсектицидної, протигрибкової, антибактеріальної й акарицидної активності, протипухлинної, спазмолітичної дії тощо. Отримувані сполуки також є перспективними напівпродуктами для отримання різних нітогено- й оксигеновмісних гетероциклів: лактамів, лактонів, оксазолінів тощо. Отримано низку фосфонієвих солей, що містять N-алкіл- і N-арилзаміщені амідні групи, взаємодією трифенілфосфіну з амідами хлоро- та бромооцтової кислот. Отримані солі вводились у реакцію з різними ароматичними альдегідами; досліджувались умови й особливості перебігу реакції Віттіга для амідовмісних фосфонієвих солей залежно від температури, середовища тощо. Показано, що дана реакція є перспективним методом синтезу ненасичених амідів. Його перевагами є легкість утворення продукту, невисока температура і, загалом, м’які умови, зокрема відсутність необхідності застосування їдких лугів у ролі основ. Це дає змогу вводити в реакцію складні альдегіди, зокрема такі, що містять естерні групи, без ризику їх гідролізу. Ще однією перевагою методу є можливість проведення синтезу в одну стадію, без виділення в індивідуальному стані поміжних продуктів – алкіліденфосфоранів. Опрацьована методика дала змогу отримати низку ненасичених аліфатично-ароматичних амідів, що містять у своєму складі структурні фраґменти, цікаві з огляду на потенційну фізіологічну активність – залишки анестезину, ізонікотинової кислоти тощо.

ОПТИМІЗАЦІЯ ТРАВНИКІВ К2CR2O7 – HBR – ЛАКТАТНА КИСЛОТА ДЛЯ ВИДАЛЕННЯ ТОНКИХ ШАРІВ З ПОВЕРХНІ CDTE ТА ZNXCD1-XTE

Fri, 28 Mar 2025 00:00:00 +0200

У роботі досліджено закономірності хіміко-динамічного полірування поверхні монокристалів CdTe та твердих розчинів ZnxCd1-xTe (x = 0,04 і 0,1) у водних розчинах системи К2Cr2O7 – HBr – лактатна кислота. Вперше у відтворюваних гідродинамічних умовах за допомогою методу диску, що обертається, досліджено кінетичні закономірності процесу розчинення поверхні напівпровідників у цих розчинах. За результатами досліджень методом математичного планування експерименту на симплексі побудовано діаграми «склад розчину – швидкість полірування» монокристалів у травильних композиціях системи К2Cr2O7 – HBr – лактатна кислота та встановлено концентраційні межі полірувальних та неполірувальних розчинів. Визначено вплив лактатної кислоти та природи напівпровідників на закономірності хімічного розчинення та стан полірованої поверхні СdTe, Zn0,04Cd0,96Te і Zn0,1Cd0,9Te. Встановлено, що під час полірування твердих розчинів ZnxCd1-xTe із застосуванням розроблених травильних композицій збільшення вмісту Zn у складі напівпровідників призводить до підвищення швидкості розчинення, розширення меж полірувальних ділянок та покращення якості полірованої поверхні. За результатами кінетичних досліджень доведено, що фізико-хімічна взаємодія напівпровідників із полірувальними травниками лімітується стадією дифузії. З’ясовано, що розроблені травильні композиції не втрачають полірувального ефекту тривалий час (до 10 днів), а швидкість полірування зменшується незначно. Створено серію нових повільних полірувальних травників, розроблено оптимальні режими проведення процесу хіміко-динамічного полірування та методику ефективної промивки полірованих пластин після різних етапів обробки. Методами металографічного, профілометричного аналізів та атомно-силової мікроскопії досліджено стан поверхні зразків після обробки та доведено, що полірування розробленими травильними розчинами сприяє формуванню надгладкої (Rа ≤ 10 нм) поверхні монокристалів CdTe та твердих розчинів ZnxCd1-xTe.

ПОШИРЕННЯ РЕГІОНАЛЬНО РІДКІСНИХ ВИДІВ РОСЛИН НА ТЕРИТОРІЇ БАСЕЙНУ РІЧКИ СИРОВАТКА (СУМСЬКА ОБЛАСТЬ)

А. П. Вакал, Ю. І. Литвиненко — Fri, 28 Mar 2025 00:00:00 +0200

У цій статті наведено дані про сучасний стан популяцій видів вищих судинних рослин, які занесені до переліку регіонально рідкісних на території Сумської області і які зустрічаються в межах басейну р. Сироватка. Дослідження, які проводилися протягом 2016–2022 років, засвідчили, що природні екосистеми цієї території зазнали значного антропогенного впливу, унаслідок чого відбулося збіднення їх видового та популяційного різноманіття. Особливої актуальності результати досліджень набули після початку повномасштабного російського вторгнення, оскільки майже вся територія досліджень розташована в зоні військових дій. За результатами досліджень, проведених на території басейну р. Сироватка, було виявлено популяції 28 видів вищих судинних рослин, занесених до офіційного переліку рідкісних видів рослин Сумської області: Allium flavescens Bess., Allium sphaerocephalon L., Anemone sylvestris L., Aster amellus L., Calla palustris L., Campanula cervi-caria L., Carex limosa L., Cerasus fruticosa (Pall.) Woronov, Centaurea sumensis Kalen., Clematis integ-rifolia L., Clematis recta L., Corydalis marschalliana (Pall. ex Willd.) Pers., Crataegus ucrainica Pojark., Delphinium cuneatum Steven ex DC., Delphinium litwinowii Sambuk, Dentaria quinquefolia M. Bieb., Drosera rotundifolia L., Galatella villosa (L.) Rchb.f., Inula helenium L., Jurinea arachnoidea Bunge, Linum flavum L., Linum perenne L., Lycopodium clavatum L., Pedicularis kaufmannii Pinzg., Polemonium caeruleum L., Pyrethrum corymbosum (L.) Scop., Scorzonera purpurea L.,Veratrum nigrum L. Проведений аналіз показав, що один вид занесений до Європейського червоного списку рослин, що опинилися під загрозою зникнення у світовому масштабі, тільки 9 видів рослин ростуть на території об’єктів природно-заповідного фонду, а 14 видів – представлені лише однією популяцією. З метою збереження регіонально рідкісних видів судинних рослин, які виявлені в межах басейну р. Сироватка потрібно провести роботи з розширення території наявних і створення нових об’єктів природно-заповідного фонду.

БРІОФЛОРА МІСТА УЖГОРОДА

В. М. Вірченко, Л. М. Фельбаба-Клушина, Р. Е. Садигов — Fri, 28 Mar 2025 00:00:00 +0200

Ужгород – адміністративний центр Закарпатської обл. Розташований на схилах Вулканічного хребта і терасах р. Уж. Площа міста становить близько 40 кв. км, де проживає понад 120 тис. населення. На початку XX століття мохоподібні Закарпаття вивчали угорські, чеські та словацькі ботаніки. Після Другої світової війни ці дослідження продовжили українські дослідники. Загалом до наших досліджень для м. Ужгорода було відомо 17 видів бріофітів. У 2022–2023 роках авторами статті досліджувалися мохоподібні м. Ужгорода. Були обстежені скельнодубові ліси в історичних районах Червениця і Шахта, штучні деревні насадження в парках Підзамковий, Боздоський, Ротарі, скверах Масарика, Петефі, а також на набережній Незалежностіі вздовж вулиць. За результатами оригінальних досліджень і врахування літературних даних у м. Ужгороді встановлено 90 видів мохоподібних, з них 11 видів печіночники і 79 – мохи. Провідні місця в спектрі родин мохів займають Orthotrichaceae (10 видів), Brachytheciaceae (9) і Pottiaceae (6); решта 26 родин налічує 1–5 видів. Печіночники представлені 9 родинами, з яких тільки Metzgeriaceae і Ricciaceae містять по два види. Видове багатство бріофітів спостерігається переважно на стовбурах дерев, а також на природних і штучних кам’янистих субстратах. Як і в м. Берегове, тут трапляється експансивний у Західній Європі епіфіт Dicranoweisia cirrata(Hedw.) Lindb. У масиві Червениця зростає низка епіфітних і епілітних мохоподібних, котрі не виявлені в зелених насадженнях забудованої частини м. Ужгорода. Поряд із поширеними в бріофлорі міста виявлені деякі рідкісні види – Dicranum viride (Sull. & Lesq.) Lindb., занесений до Додатку I Бернської конвенції та Червоного списку мохоподібних України, а також нові види для Українських Карпат Bryum ruderale Crundw. & Nyholm. і Schistidium crassipilum H.H.Blom.

ТАКСОНОМІЧНЕ РІЗНОМАНІТТЯ МІКРОФІТОБЕНТОСУ МІЛКОВОДНОЇ ЗОНИ КИЇВСЬКОГО ВОДОСХОВИЩА (УКРАЇНА)

О. А. Давидов, Е. Ш. Козійчук — Fri, 28 Mar 2025 00:00:00 +0200

Розглянуто таксономічне різноманіття мікрофітобентосу мілководної зони Київського водосховища в липні 2021 р. У мікрофітобентосу у період досліджень ідентифіковано 109 видів (111 ввт) з 56 родів, 35 родин, 24 порядків, 8 класів і 5 відділів. Встановлено, що таксономічне різноманіття мікрофітобентосу має ряд особливостей, які проявляються на різних щаблях систематичної ієрархії. На рівні відділів переважали Bacillariophyta (81 ввт) та Cyanobacteria (15 ввт), класів – Bacillariophyceae (75 ввт) та Cyanophyceae (15 ввт), порядків – Naviculales (21 ввт) та Cymbellales (20 ввт), родин – Naviculaceae (15 ввт) та Cymbellaceae (10 ввт), родів – Navicula (11 ввт)та Gomphonema (7 ввт). Флористичне ядро мікрофітобентосу формували 12 родин, з яких найвищі рангові місця належали Naviculaceae (1-й ранг), Cymbellaceae (2-й ранг) та Gomphonemataceae (3-й ранг). Серед родів переважали Navicula (1-й ранг), Gomphonema (2-й ранг) та Placoneis (3-й ранг). Коефіцієнт рангової кореляції Кендела для провідних родин змінювався від 0,29 до 0,65 (у серед-ньому 0,51 ± 0,11), для провідних родів – від 0,24 до 0,57 (у середньому 0,44 ± 0,10). Встановлено, що найвищий ступінь подібності флористичної структури мікрофітобентосу на рівні як родин, так і родів притаманний угрупованням водоростей на станціях, де топічні умови схожі, донні ґрунти однотипні та представлені слабко замуленим піском, площі заростання мілководь вищою водяною рослинністю з домінуванням видів роду Potamogeton (L.) – співставні,а інтенсивність гідродинамічних процесів – помірна.

ЕКОЛОГО-ТОКСИКОЛОГІЧНА ОЦІНКА СТАНУ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД ЖУРАВЛІВСЬКОГО ГІДРОПАРКУ

О. М. Крайнюков, І. А. Кривицька, О. Є. Найдьонова — Fri, 28 Mar 2025 00:00:00 +0200

Найбільш ефективним біологічним методом оцінювання можливої небезпеки тих чи тих джерел забруднення для водної флори та фауни є біотестування – експериментальне визначення токсичності води для гідробіонтів, засноване на реєстрації реакцій тест-об’єктів, за допомогою якого можна встановити токсичну дію забрудненої води. Метою роботи були еколого-токсикологічні дослідження якості води Журавлівського гідропарку, які піддаються впливу урбосистеми великого міста. Відбір зразків поверхневих вод із Журавлівської водойми було здійснено влітку та восени 2024 року. Зразки відбирались у 4 створах із річки Харків. У роботі для визначення хронічної токсичності води з річки Харків було використано методику біотестування з визначення хронічної токсичності води на ракоподібних Ceriodaphnia affinis Lilljeborg, яка ґрунтується на встановленні різниці між виживаністю і (або) плодючістю Ceriodaphnia affinis Lilljeborg у воді, що аналізується, і у воді, де Ceriodaphnia affinis Lilljeborg культивуються. У результаті проведених еколого-токсикологічних досліджень влітку 2024 року токсичні властивості було визначено в усіх зразках поверхневих вод, які було відібрано із Журавлівської водойми у створах Квітучого моста; вулиці Нескорених (міст); плавбази Клубу моряків; Журавлівської греблі). Улітку 2024 року у створах Квітучого моста; вулиці Нескорених (міст); плавбази Клубу моряків; було визначено 2 клас якості води – вода слабо забруднена, а у створі Журавлівська гребля –3 клас якості води (вода помірно забруднена). Восени 2024 року у створі Квітучого моста було визначено 2 клас якості води – вода слабо забруднена; у створах вулиці Нескорених (міст), плавбази Клубу моряків було визначено 3 клас якості води – вода помірно забруднена; у створі Журавлівської греблі – 4 клас якості води (вода брудна). Результати біотестування дозволяють установлювати токсичні властивості вод поза зв’язком із конкретними речовинами, оскільки невідомо, яка саме речовина справила токсичний ефект. Отже, біотестування дозволяє визначити інтегральну токсичність, зумовлену сукупністю всіх наявних у пробі небезпечних хімічних речовин і їх метаболітів.

КОМАХИ – БІОІНДИКАТОРИ ЗАБРУДНЕННЯ НАЗЕМНИХ ЕКОСИСТЕМ

О. В. Кратко, Л. М. Головатюк, О. Б. Бондар — Fri, 28 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті представлено результати дослідження комах як біоіндикаторів забруднення наземних екосистем. Серед великого розмаїття організмів-індикаторів одним із найбільш розповсюджених таксонів є комахи (Insеcta). У разі використання саме комах із метою оцінювання впливу антропогенних чи техногенних чинників, зміни клімату на природне навколишнє середовище, визначення екологічного стану екосистеми як критерії виокремлюють і спостерігають: морфо-метричні зміни, забарвлення покривів, популяційні характеристики, ентомологічні особливості тощо. Поширеним є використання як біоіндикаторів мурах, адже вони є важливою ланкою біогеоценозів, сприяють як природному відтворенню, так і збагаченню фітоценозу. Одним із найбільш цінних зооіндикаторів стану екосистеми серед комах є Лісова мураха Iberoformica subrufa, яка широко розповсюджена на досліджуваній території міста Кременця Тернопільської області. Лісові мурахи використовують складну систему хімічних сигналів для спілкування в колоніях, пошуку їжі, маркування та захисту. Така система зв’язку дозволяє їм ефективно працюватив колонії та швидко реагувати на зміни в навколишньому природному середовищі. Окремою перевагою досліджуваного виду є відносна стійкість колоній мурах до стресових чинників навколишнього природного середовища, що полягає в їхній здатності накопичувати забруднювальні речовини та стереотипно реагувати на них. Це дозволяє використовувати колонії мурах для своєчасного моніторингу нових загроз, зокрема і змін клімату. Висвітлені основні результати спостережень, досліджень комах як біоіндикаторів забруднення наземних екосистем. Охарактеризовано сутність і актуальність зооіндикації, зокрема ентомобіоіндикації; особливості використання комах-індикаторів на прикладі Iberoformica subrufa; визначено напрями, переваги та перспективи використання біологічного індикатора. Оцінено значення і перспективи використання Лісової мурахи як біоіндикатора стану біогеоценозу у зв’язку із глобальними кліматичними змінами й антропогенними забрудненнями на основі визначення кількості куполів гнізд, їхньої висоти та діаметра, морфометричних зміна особин тощо.

ФЛОРИСТИЧНІ ТА ЦЕНОТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛІСОВОЇ РОСЛИННОСТІ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ ЧАСТИНИ ЧЕРНІГІВСЬКОГО ПОЛІССЯ

О. Б. Мехед, С. В. Кирієнко — Fri, 28 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті наведено флористичні та ценотичні особливості лісової рослинності південно-західної частини Чернігівського Полісся, яка належить до Остерського геоботанічного району й охоплює західну частину Чернігівського району Чернігівської області. Особливості її геоморфологічної будови, рельєфу, гідрологічних умов, ґрунтового покриву зумовили формування різноманітних угруповань лісової рослинності. Соснові ліси представлені трьома асоціаціями, союзу Dicrano-Pinion sylvestris, порядку Pinetalia sylvestris, класу Vaccinio-Piceetea; дубово-соснові ліси – асоціацією Querco robori-Pinetum, союзу Pino-Quercion, порядку Quercetalia roboris, класу Quercetea robori-petraeae; грабові, грабово-дубові ліси – асоціацією Tilio cordatae-Carpinetum, союзу Carpinion betuli; кленово-липово-дубові та липово-дубові ліси – асоціацією Mercurialo perennis-Quercetum roboris, союзу Querco roboris-Tilion cordatae, віднесені до порядку Carpinetalia betuli, класу Carpino-Fagetea sylvaticae; вільхові ліси – асоціаціями Carici elongatae-Alnetum, Ribo nigri-Alnetum, союзу Alnion glutinosae, порядку Alnetalia glutinosae, класу Alnetea glutinosae. В основу роботи покладені матеріали польових досліджень і напрацювань науковців у період 2018–2023 років на території Чернігівського Полісся (південно-західна частина регіону досліджень у межах Чернігівської області) у лісових фондах лісництв державного підприємства «Чернігівське лісове господарство». Флористичні особливості території досліджень характеризуються переважанням типових бореальних видів, серед яких є частина, що перебуває на південній межі ареалів свого поширення, місцями з поєднанням видів неморальної групи. Раритетний компонент флори судинних рослин у складі лісової рослинності південно-західної частини Чернігівського Полісся включає три рівні охорони (міжнародний рівень (2 види), національний (10 видів) та регіональний (9 видів)).

ФАУНА ДОЩОВИХ ЧЕРВІВ В УРБАНІЗОВАНИХ БІОТОПАХ МІСТА ЖИТОМИРА

В. В. Мороз, О. В. Гарбар — Fri, 28 Mar 2025 00:00:00 +0200

Урбанізація нині є однією з основних загроз для біорозмаїття, моніторинг фауни урбанізованих територій надає цінну інформацію щодо впливу трансформованого людиною середовища на різноманітність біоти. Оскільки дощові черви є одними з найпоширеніших представників педофауни та перебувають у постійному контакті із ґрунтом, вони чутливо реагують на негативні зміни його стану та є індикатором якості середовища. У статті наведено результати дослідження видового складу та структури комплексів дощових червів в урбоекосистемі міста Житомира. Установлено, що фауна дощових червів досліджуваних біотопів міста налічує десять видів родини Lumbricidae: Aporrectodea caliginosa (Savigny, 1826), A. rosea (Savigny, 1826), A. trapezoidеs (Dugesi, 1828), Lumbricus terrestris (Linnaeus, 1758), L. castaneus (Savigny, 1826), L. rubellus (Savigny, 1826), Dendrobaena octaedra (Savigny, 1826), Octolasion lacteum (Örley, 1885), Eiseniella tetraedra (Savigny, 1826) та Eisenia fetida (Savigny, 1826). Виявлені види мають різний набір морфологічних присто-сувань до життя у ґрунтовому середовищі та нерівномірно представлені у вибірках. Фоновими видами є A. caliginosa, A. rosea та L. terrestris, які представлені в більшості вибірок. На досліджуваних рекреаційних ділянках найчисленнішим виявився A. caliginosa, проте найбільшої кількості він досягає в центральних паркових зонах міста. У деяких вибірках домінантом або співдомінантом є L. terrestris. A. rosea найбільшої чисельності досягає в рекреаційних зонах поблизу берегів водойм, тоді як у центральних паркових зонах представлений лише одиничними екземплярами. Інші види не досягають тут високої чисельності. У дворах житлових забудов і біля них максимальна чисельність виявлених люмбрицид в окремих вибірках сягала до 8 особин на пробу – у більшості вибірок (92,45%) домінував A. caliginosa, у 7,55% вибірок – A. rosea. У досліджуваних біоценозах, розташованих поблизу промислових підприємств, чисельність виявлених видів дощових червів була незначною.

ДОСЛІДЖЕННЯ МОРФОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ СЕРОЗНОЇ ОБОЛОНКИ БРИЖІ ТОВСТОГО КИШКІВНИКА

Н. В. Новосад — Fri, 28 Mar 2025 00:00:00 +0200

Сучасні дослідження підкреслюють зростання ролі прикладної морфології у вивченні причині механізмів формування анатомічних варіантів будови внутрішніх органів. Актуальність цієї роботи полягає в необхідності проведення комплексного аналізу топографо-анатомічних особливостей серозної оболонки товстого кишківника, що є важливим для створення нових, більш ефективних методів хірургічної корекції. Метою роботи було дослідження морфологічних особливостей серозної оболонки брижі товстого кишківника й особливостей забору плівкового матеріалу в білих щурів у нормі для подальших гістологічних досліджень. Дослідження проведено на 10 молодих самцях білих щурів віком 5,0–6,0 місяців, масою 150–200 г. Макроскопічне дослідження передбачало визначення форми брижі товстого відділу кишківника та її морфометричних характеристик, зокрема довжини, ширини та площі. Фіксація препаратів проводилася в розчині Буена протягом 24 годин, після чого зразки промивали у проточній воді протягом 2 годин. Фарбування виконували за стандартною методикою з використанням гематоксиліну й еозину. Готові пофарбовані препарати фіксували в канадському бальзамі та досліджували на різних збільшеннях мікроскопа. Встановлено, що брижа товстого кишківника являє собою сукупність щільних складок черевної оболонки, що охоплюють петлі товстого кишківника, відокремлюють їх від задньої стінки черевної порожнини. Брижа має тонку, еластичну, гладку, майже прозору, блискучу структуру рівномірної щільності, у якій кровоносні судини розташовані ближче до порожнини товстого кишківника. У процесі планіметричного аналізу досліджено довжину брижі товстого кишківника – 11,2 ± 0,3 см; ширину – 6,9 ± 0,8 см; площу – 57,4 ± 0,4 см2. Встановлено, що кількість лімфоцитів на стандартну досліджувану площу серозної оболонки брижі товстого кишківника налічує4,8 ± 0,42 клітини (1 000 мкм2), що перебуває в межах норми.

ПОШИРЕННЯ, МОРФОЛОГІЯ, ЕКОЛОГІЯ Й БІОЛОГІЯ СОСНИ КАНАРСЬКОЇ СЕРЕДЗЕМНОМОРСЬКОГО ФЛОРИСТИЧНОГО РЕГІОНУ

А. П. Стадниченко, Ю. В. Іконнікова — Fri, 28 Mar 2025 00:00:00 +0200

Хвойні дерева класу Pinopsidae – вагома складова частина сучасної світової наземної флори, яка є філогенетично прадавньою групою одних із найперших голонасінних рослин. Вони виникли у кінці палеозою (285 млн років тому) й набули чималого розвитку у мезозойську еру з крейдяним періодом включно (110–140 млн років тому). Походять вони від папоротеподібних, проте виявились значно краще та надійніше за них пристосованими до нових кліматичних умов існування, зокрема меншої вологості територій і більших їх температур, а також підвищених значень показника сухості повітря. Украй важливим кроком за означених вище змінених умов оточуючого середовища в еволюції рослинного світу стало виникнення у голонасінних нового органу – насінини із зародком. Наразі у флорі Землі їх нараховується 1080 видів, які належать до 83 родів, що є вагомою складовою частиною світової наземної флори. Це наслідок широкого розповсюдження видів хвойних рослин як у сьогоденні, так і за часів попередніх геологічних епох, а також чималої значимості практичного застосування їх людством у різних галузях природокористування у низці континентів (Північній Америці, Євразії, Африці, Австралії). Наразі соснові є найрозповсюдженішими, найбільше й найефективніше використовуваними у межах північної півкулі Землі – від помірних до арктичних широт, адже нині саме на цих теренах зосереджено понад 80% від загальної кількості площ хвойних лісів нашої планети. Таксономічний склад соснових представлений ендемічними видами всього лише чотирьох родів – Abies Mill., Picea A. Dietz, Larix Mill. і Pinus L. На південних теренах Європи (на широтному рівні Південно-Східної Африки) представники родини соснових розповсюджені як у рівнинних, так і в гірських місцевостях (на висотах до 1000–2850 м над рівнем моря). Найбільша із родин описуваного класу, яка представлена сьогодні 231 видом, – це родина Pinaceae – соснові. На сьогодні у низці південноєвропейських країн широко культивують інтродуцента – сосну канарську (Pinus canariensis C. Sm.). Стаття присвячена вивченню поширення, морфології, екології та біології цього виду Середземноморського флористичного регіону. У ній узагальнено як літературні, так і авторські дані щодо особливостей будови вегетативних і генеративних органів сосни канарської, екофізіологічні особливості виду та його можливості до адаптації в нових умовах.

ФІТОПЛАНКТОН ЯК ІНДИКАТОР СТАНУ ВОДНОЇ ЕКОСИСТЕМИ МАЛОГО ВОДОСХОВИЩА

Ю. С. Шелюк, Д. І. Кошмеринська, О. П. Житова — Fri, 28 Mar 2025 00:00:00 +0200

У роботі обговорюються деякі актуальні питання можливості застосування фітопланктону для оцінки якості вод малих водосховищ на прикладі Житомирського водосховища за результатами досліджень 2023–2024 рр. та раніше опублікованими авторськими даними за 2004–2007 рр. і 2008–2017 рр. Встановлено, що після очищення русла р. Тетерів у 2022 р. у Житомирському водосховищі переважають планктонно-бентосні (37,0% від числа індикаторних видів) і планктонні (36,6%) форми водоростей. За температурною приуроченістю перевагу мають евритермні водорості й форми, приурочені до помірного температурного режиму, а також теплолюбні види водоростей (відповідно 47,2%, 27,3% і 18,6%). Зростання частки термофілів за останнє десятиліття значною мірою зумовлене кліматичними змінами. За відношенням водоростей до умов реофільності та насиченнявод киснем переважають індиференти (67,3%). Серед індикаторів галобності значну перевагу мають олігогалоби-індиференти – 70,2%, за відношенням до рН – індиференти (46,8%) й алкаліфіли(37,9%). Проведений аналіз рівня органічного забруднення за системою Ватанабе засвідчив домінування еврисапробів (63,4%) та сапроксенів (25,7%). За сапробіологічними показниками водоростей-індикаторів різних типів забруднюючих речовин встановлено прioритет індикаторів II класу якостівод (53,0%), при цьому статистично значимими є й індикатори IIІ класу (37,8%).За більшістю досліджуваних гідрохiмічних, гідрофізичних і гідробіологічних показників (біомасою, інтенсивністю фотосинтезу, продукційно-деструкційним коефіцієнтом) Житомирське водосховище можна віднести ІІ–ІІІ класу якості вод. Встановлено тенденцію до врівноваження продукційно-деструкційних процесів (A/R=1,22±0,08)у 2023–2024 рр. після проведення робіт з очищення русла річки Тетерів та спускання води з нижнього б’єфу водосховища через видалення надлишку відмерлої автохтонної органічної речовини та полютантів у складі донних комплексних сполук. Загалом упродовж 2023–2024 рр. у товщі води Житомирського водосховища виявлено 173 види водоростей, представлених 181 внутрішньовидовим таксоном, включно з тими, що містять номенклатурний тип виду, із 8 відділів.

АНАЛІЗ ВУЛИЧНОГО КВІТНИКОВОГО ДИЗАЙНУ НАГІРНОЇ ЧАСТИНИ М. ДНІПРО

В. П. Бессонова, С. О. Гунько — Fri, 28 Mar 2025 00:00:00 +0200

Квітники – важливий елемент озеленення міст і селищ. Проте квітковому вуличному озелененню ще приділяється недостатньо уваги, хоча функціональне значення рослин за цих умовзростання досить велике. Тому актуальними є дослідження квітникового озеленення на вулицях міст і видове різноманіття рослин, що при цьому застосовані. Мета цієї роботи – дослідити особливості вуличного квітникового оформлення в Нагірній частині м. Дніпро. Аналіз квітникового озеленення здійснено на дев’яти вулицях Нагірної частини м. Дніпро, яке є провідним промисловим центром України. Нагірна частина зосереджена на відстані 7–8 км відвеликих промислових підприємств. Квітники на обстежених вулицях розташовані переважнов безпосередній близькості до автомобільних шляхів. На дев’яти вулицях визначали чисельність квітників, їх тип і площу, яку розраховували, застосовуючи відповідні математичні методи. Стан квітників оцінювали за трибальною шкалою. Проведені дослідження показали, що найбільші площі займають квітники на вулицях. Паторжинського, Т. Шевченка, Севастопольській і Пісаржевського, хоча на останній більша їх частина майже не засаджена квітковими декоративними рослинами. Загальна площа квітниківна досліджуваних вулицях коливається від 22,45 м2 на вулиці П. Гусенка до 380,38 м2на вул. Т. Шевченка. Найбільш популярними квітниками, що застосовані в оформленні, є міксбордери та клумби (на семи вулицях), контейнери (на шести), смуги (на п’яти). Пристовбурні квітники практично не застосовуються. З’ясовано, що значна кількість квітників на обстежених вулицях має незадовільний стан. Це обумовлено непродуманістю композицій, сухістю й ущільненням ґрунту, відмиранням ряду рослин, підсиханням нижніх листків, невідповідністю висаджених рослин екологічним умовам зростання. Деякі види квіткових декоративних рослин зустрічаються дуже рідко – півники гібридні, півонія молочноквіткова, півонія деревовидна, ротики садові, традесканція Андерсона, канна індійська, фізостегія віргінська, анемона корончаста, петунія гібридна. Рекомендовано для підтримання вуличних квітників у доброму стані приділяти більше уваги агротехнічним заходам, підбору більш стійких рослин до несприятливих умов урбогенного середовища.

ВПЛИВ РІЗНИХ СХЕМ ЗАХИСТУ РОСЛИН НА БІОМЕТРИЧНІ ПОКАЗНИКИ ТА УРАЖЕНІСТЬ ХВОРОБАМИ СОРТІВ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ РІЗНОГО ЕКОЛОГІЧНОГО ПОХОДЖЕННЯ В ПІВДЕННОМУ СТЕПУ

Я. М. Гадзало, Р. А. Вожегова, Я. О. Лікар — Fri, 28 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статі наведено результати вивчення впливу систем захисту рослин на біометричні та фотосинтетичні показники рослин, елементи продуктивності сортів пшениці м’якої озимої різного екологічного походження за застосування засобів захисту рослин. Найвища висота рослин пшениці сорту Овідій – 115 см – відмічена на ділянках із використанням інтегрованого захисту рослин. Встановлено, що застосування захисту рослин істотно підвищує стійкість рослин до негативного впливу грибних хвороб. У контрольних варіантах (без захисту) ураженість сорту Зіра Septoria tritici Rob. Et Desm, становила 38,8%, а ураженість Вlumeria graminis F. sp. tritici (Bgt) – 33,4%. З використанням захисту рослин у сорту Зіра ураженість Septoria tritici Rob. Et Desm знизилась у 3,2–3,5 раза, а ураженість Вlumeria graminis F. sp. tritici (Bgt) – в 1,6–3,3 раза.У варіанті із сортом Овідій ураженість на контрольному варіанті Septoria tritici Rob. Et Desm, становила 34,4%, а ураженість Вlumeria graminis F. sp. tritici (Bgt) – 32,6%. З використанням захисту ураженість Septoria tritici Rob. Et Desm зменшилась у 1,6–2,2 раза, а ураженість Вlumeria graminis F. sp. tritici (Bgt) – в 1,6–3,4 раза. Фотосинтетичний потенціал досяг найбільших показників у вирощуванні сорту Овідій за інтегрованого захисту – 1810 тис. м2 * діб. За вирощування сорту Зіра максимальний фотосинтетичний потенціал спостерігався також при застосування інтегрованого захисту – 1769 тис. м2 * діб. Застосування інтегрованого захисту рослин сприяло збільшенню фотосинтетичного потенціалу сорту Зіра на 22,9%, а сорту Овідій – на 17,9%. Біологічний засіб захисту рослин підвищував урожайність зерна на 6,1% у сорту Зіра і у сорту Овідій – на 4,2%. Біологічний засіб захисту був менш ефективним порівняно з хімічним та інтегрованим, проте його можна використовувати за біологічного землеробства. Застосування інтегрованого захисту сортів пшениці різного екологічного походження забезпечує зростання урожайності зерна на 17,9–22,9%. Захист рослин під час вирощування сорту Зіра сприяло збільшенню врожайності на 22,9%. У сорту Овідій також проявилося підвищення врожайності на 4,2–17,9% в усіх варіантах застосування захисту рослин, що обумовлено збереженням листостеблової маси від уражень шкідливими організмами та підсиленням на цьому фоні продукційних процесів. Для умов Південного Степу краще використовувати сорти пшениці озимої, створені для жорстких кліматичних умов цієї зони, а саме Овідій.

ВПЛИВ БІОЛОГІЧНИХ ПРЕПАРАТІВ ДЛЯ ПЕРЕДПОСІВНОЇ ОБРОБКИ НАСІННЯ НА ДИНАМІКУ ФОРМУВАННЯ МОРФОЛОГІЧНИХ ОЗНАК СОЇ

О. М. Зубко, С. І. Бердін, Є. Ю. Бутенко, А. А. Ставицький — Fri, 28 Mar 2025 00:00:00 +0200

Вплив біопрепаратів на продуктивність рослин сої здебільшого виражається в реакції сорту на формування стебла та закладання на ньому репродуктивних органів. Метою роботи було дослідити динаміку морфологічних ознак протягом вегетативного розвитку кущів сої сорту Сибірська, засіяних насінням, окремо обробленим інокулянтом ризогміном (2 кг/т) або стимулятором росту рослин біоглобіном (1,0 л/т). Досліджували також варіанти сумісного застосування цих препаратів. Для встановлення загальної закономірності було поставлено за мету вивчити особливості формування ростових показників рослин під впливом біопрепаратів на етапах розвитку сої, а також визначити вплив біопрепаратів на формування листкового апарату рослин сої. Відповідно до основних завдань дослідження в роботі розглянуто формування біологічних параметрів куща в динаміці розвитку генеративних органів у розрізі продуктивної структури залежно від схеми передпосівної обробки насіння. Збільшення товщини листкової пластинки відбувалося через зміни у її мезофілі. Збільшувався розмір клітин стовпчастої асимільованої тканини власної пластинки, яка відіграє основну роль у фотосинтетичному процесі, тоді як лінійні розміри губчастої паренхіми, ймовірно, залишалися незмінними. Таким чином, встановлено, що анатомо-морфологічні зміни під впливом інокуляції насіння штамами Bradyrhizobium japonicum перед сівбою призвели до підвищення параметрів продуктивності та формування зовнішніх ознак у рослин сої під впливом біопрепаратів. Спостерігалася різна реакція рослин сої на передпосівну обробку насіння інокулянтом ризогуміном (2 кг/т) та/або стимулятором росту біоглобіном (1,0 л/т). Окреме застосування біопрепаратів зазвичай призводило до збільшення параметрів куща порівняно з контролем (виняток становить початковий ріст рослин у варіанті з біоглобіном С. Показники сортів, окремо обприсканих ризогуміном і біоглобіном, були в середньому на 14% вищими за контроль. Сумісне застосування препаратів не виявило суттєвих відмінностей у формуванні листкового апарату порівняно з контролем.

ВПЛИВ УДОБРЕННЯ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ РІЗНИХ СОРТІВ БУЛЬБ КАРТОПЛІ В УМОВАХ ПЕРЕДКАРПАТТЯ

У. М. Карбівська, П. М. Дмитрик, В. В. Клід, О. Д. Турак, А. В. Карбівський — Fri, 28 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті представлено результати дослідження продуктивності картоплі в умовах Передкарпаття. Дослідження проводилося на базі фермерського господарства «ЖИВА ЗЕМЛЯ», що розташоване в селі Закрівці Коломийського району Івано-Франківської області, упродовж2023–2024 років у короткоротаційній сівозміні. Господарство відзначається сприятливими природними умовами для вирощування різних сільськогосподарських культур, особливо зернових. У дослідженнях використовували польовий, лабораторний, математичний, статистичний і розрахунковий методи. У дослідженні висвітлено вплив мінерального удобрення на продуктивність різних сортів картоплі в умовах Передкарпаття. Досліджували такі сорти, як Тирас, Княгиня та Житниця, із застосуванням різних систем удобрення: без добрив (контроль), розкидним внесенням N90P90K90, локальним внесенням N45P45K45 і препаратом Блек-Джек. Встановлено, що внесення добрив позитивно впливає на збільшення загальної маси бульб, маси стандартних бульб, кількості бульб на кущ та середньої маси бульб. Найвищі показники продуктивності отримані в результаті застосування препарату Блек-Джек, що підтверджує доцільність його застосування в умовах регіону. Виявлено, що найвищу врожайність (24,4 т/га) товарних бульб картоплі отримано за вирощування сорту Житниця і локального внесення мінеральних добрив у нормі N45P45K45. У разі внесення добрив N90P90K90 врозкид і застосування Блек-Джеку врожайність цього сорту становила 23,8і 23,9 т/га відповідно, тоді як на контролі – 19,4 т/га. У сорту Тирас загальна маса бульб у контролі становила 517,8 г, з яких 402,3 г – стандартні, а середня маса однієї бульби досягала 63,4 г. Застосування добрив N90P90K90 врозкид сприяло незначному підвищенню врожайності (до 529,4 г), а середня маса бульби зросла до 64,7 г. Локальне внесення N45P45K45 забезпечило підвищення загальної маси бульб до 589,6 г, а середньої маси – до 71,3 г. Найвищий урожай зафіксовано за умови застосування Блек-Джеку – 616,3 г, з яких 540,3 г становили стандартні бульби, а середня маса досягла 73,9 г.

ЛИСТКОВА ДІАГНОСТИКА ДЛЯ ОПТИМІЗАЦІЇ ЖИВЛЕННЯ РОСЛИН СПЕЛЬТИ ОЗИМОЇ В УМОВАХ ПОЛІССЯ

О. В. Карпишин, В. В. Мойсієнко — Fri, 28 Mar 2025 00:00:00 +0200

Пшениця спельта (Triticum spelta L.) є досить поширеною культурою в органічному землеробстві країн Європейського Союзу й України. Вона має високу якість зерна, більш придатна до органічного вирощування, ніж м’яка пшениця. У статті наведені результати функціональної листкової діагностики спельти озимої з метою оптимізації живлення рослин в умовах Полісся. Польові дослідження проводили із сортами спельти в умовах дерново-підзолистих супіщаних ґрунтів Приватного підприємства «Галекс Агро» упродовж 2021–2024 років. Уміст гумусу на дослідних ділянках становив 1,53%, рН ґрунту (сольове) – 5,3. У процесі досліджень використані методи: польовий, лабораторний і порівняльно-розрахунковий. Дослідження листя показує, чи отримують рослини оптимальний рівень необхідних поживних речовин і чи потрібні зміни в системі удобрення. Установлено, що на варіанті без добрив (2022 рік) рослини сорту спельти Зоря України мали середню нестачу калію та високу нестачу сірки, що доцільно компенсувати відповідними нормами добрив. За внесення Physio Natur PKS 47 Bio рослини спельти були забезпечені елементами живлення, окрім незначної нестачі цинку і кобальту, що не впливає на подальший розвиток рослин. На неудобрених ділянках рослини сорту Attergauer Dinkel потребували, за даними листкової діагностики, як макро-, так і мікроелементів. На варіанті з удобренням рослини були цілковито забезпечені необхідними елементами живлення. Аналогічну закономірність щодо отриманих результатів листкової діагностики на неудобрених ділянках отримали впродовж 2023 року. Рослини сорту Зоря України потребували додаткового внесення 168 г/га марганцю та 140 г/га заліза. У рослин сорту Attergauer Dinkel спостерігали середню забезпеченість сіркою та бором і нестачу магнію, цинку, марганцю та заліза.

ПОШУК СТІЙКОСТІ ДО М’ЯКОЇ ГНИЛІ КАРТОПЛІ В УМОВАХ ПІВНІЧНО-СХІДНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

Fri, 28 Mar 2025 00:00:00 +0200

Рослини піддаються впливу різноманітних стресових чинників навколишнього середовища, зокрема й патогенів. Саме патогени, що взаємодіють зі сприйнятливими сортами рослин, можуть спричиняти захворювання за визначених умов навколишнього середовища. Збудниким’якої гнилі (ЗМГ) з родини Pectobacterium – це група патогенних бактерій, що спричинено перезволоженням, пов’язана із цим гіпоксія є частою проблемою в сільському господарстві. Саме надмірна вологість є сприятливим середовищем для цієї групи патогенів. Перезволоження саме собою є важливим джерелом абіотичного стресу для рослин через зниження газообміну, у цьому і є виявлення гіпоксії. Реакція рослин модулюється гормональними змінами, які запускають метаболічну та фізіологічну адаптацію до умов навколишнього середовища. Картопля (Solanum tuberosum L.) чутлива до цього екологічного стресу, хоча вона може відчувати гіпоксію і реагувати на неї: у відповідь на гіпоксію SRP індукує вироблення чинників вірулентності за допомогою циклічної дигуанілової кислоти (c-di-GMP). У результаті бульби картоплі мають захист для збереження енергії та запобігання несприятливим метеорологічним умовам, але це спрацьовує не завжди, бо інколи рослини вражаються м’якою гниллю. Для зменшення втратвід м’якої гнилі необхідні чутливі та надійні методи виявлення патогенів та ізоляції заражених рослин. Мета нашого дослідження – проаналізувати, систематизувати дані щодо поширення, шкідливості, механізму стійкості до перезволоження, методів контролю збудників патогену до картоплі. Стійкість картоплі до патогену може бути зумовлена не лише перезволоженням, але й корисними мікроорганізмами, які можуть запускати природний захист рослини від бактеріальної інфекції. Однак більшість відомих корисних для рослин мікроорганізмів страждають від гіпоксіїі можуть бути вражені рослинними патогенами, тому вважаємо, що треба пом’якшити вплив на рослини шляхом пошуку мікроорганізмів, які можуть переносити гіпоксичні умови, або шляхом покращення структури ґрунту. Проаналізовано основні елементи реакції картоплі на гіпоксію й інфекцію СРБ (С – реактивний білок), а також майбутні перспективи профілактики м’якої гнилі, з урахуванням впливу умов навколишнього середовища. Проведено дослідження визначення стійкості міжвидових гібридів, сортів картоплі до м’якої гнилі польовим і лабораторно-польовим методами в умовах Північно-східного Лісостепу України, а також аналіз і узагальнення отриманих результатів.

ВПЛИВ СВІТЛОДІОДНОГО ОСВІТЛЕННЯ НА ГОСПОДАРСЬКО-БІОЛОГІЧНІ ПОКАЗНИКИ САЛАТУ ПОСІВНОГО ТА ВАСИЛЬКІВ СПРАВЖНІХ

О. І. Куценко, І. Л. Гаврись — Fri, 28 Mar 2025 00:00:00 +0200

Світові тенденції вирощування овочевих культур невпинно крокують до все ширшого впровадження сучасних і енергоефективних технологій в овочівництві. Протягом останніх 5 років сучасні системи освітлення стають усе більш доступні українським виробникам овочів, а також ентузіастам, які пробують себе в цілорічному вирощуванні овочевих культур. Також в Україні починають з’являтися власні розробники та виробники світлодіодного освітлення для рослин, яке не поступається за характеристиками зарубіжним зразкам, а за ціною може бути набагато дешевше. Основною метою статті є проведення аналізу закордонного досвіду використання світлодіодного освітлення, його впливу на ріст і розвиток зеленних овочевих культур. Стаття покликана пролити світло на використання світлодіодного освітлення під час вирощування зеленних овочів у культиваційних спорудах закритого ґрунту, особливо щодо перспектив використання світлодіодного освітлення на вертикальних фермах і фабриках рослин. У статті представленні результати вивчення наукових праць і статей зарубіжних науковців, які пов’язані із впливом світлодіодного освітлення на ріст і розвиток зеленних овочевих культур. Основна увага у статті приділена впливу світлодіодного освітлення на господарсько-біологічні показники зеленних культур за вирощування в контрольованих умовах закритого ґрунту. Також описано умови та комбінації освітлення, за яких можна досягти необхідних для виробництва показників готової продукції, яка в кінцевому підсумку може бути використана за різним цільовим призначенням. Так, наприклад, комбінація різного відсоткового співвідношення спектрів може допомогти наростити більшу біомасу рослині та навпаки, зменшити вагу біомаси і підвищити її генеративні спроможності. Усе це може свідчити про важливість і актуальність таких досліджень в Україні та світі.

ЕФЕКТИВНІСТЬ КОМПЛЕКСНОГО УДОБРЕННЯ В ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ КУКУРУДЗИ

О. О. Ласло, Р. В. Олепір — Fri, 28 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті висвітлено аналіз та підтвердження результатів наукових досліджень стосовно позакореневого підживлення кукурудзи, що є ефективними для забезпечення рослин елементами живлення протягом вегетаційного сезону. Зазначено, що за листкового підживлення макро-і мікроелементи потрапляють до рослинного організму і швидко включаються в синтез органічних речовин, надходять до інших органів рослини, беруть участь у процесах метаболізму і надалі впливають на врожайність середньостиглих гібридів (ФАО 320). У статті описано дослідження з вивчення впливу КАС і мікродобрив на продуктивність гібридів кукурудзи за позакореневого підживлення у фазі 3–5 листків кукурудзи. Дослідженнями встановлено, що, окрім макроелементів, кукурудза також потребує значної кількості мікроелементів, засвоєння яких варіюється залежно від конкретного етапу росту та розвитку рослини. Саме поєднання КАС з Авангард Кукурудза та Мікро-Мінераліс сприятиме розкриттю генетичного потенціалу кукурудзи ФАО 320 та підвищенню врожайності. У результаті використання сумішей добрив площа листкової поверхні на варіанті Авангард Р Кукурудза, де відзначили найвищі показники, була на 0,6 тис. м2/га вища за контроль, на варіанті з Мікро-Мінераліс (Кукурудза) показники суттєво не відрізнялися від показника контролю і перевищили його лише на 0,3 тис. м2/га. Кількість качанів збільшувалася на варіанті із застосуванням мікродобрива Авангард Р Кукурудза. Маса качана на варіанті 2 перевищила контроль на 5 г, у варіанті 3 – на 2 г. Маса 1 000 зерен на варіантах 2 і 3 перевищувала контроль на 7–9 г. Результати досліджень підтверджують, що позакореневе підживлення КАСі мікродобривами сприяє збільшенню висоти рослин, покращенню біометричних характеристик і підвищенню якості врожаю. Урожайність гібрида кукурудзи на варіанті контролю становила 8,3 т/га, що на 0,29 т/га нижча за показник у варіанті 2 (КАС + Мікро-Мінераліс (Кукурудза));у варіанті 3 (КАС + Авангард Р Кукурудза) показник продуктивності вищий від контролю на 0,97 т/га. Результати досліджень дають підставу рекомендувати до застосовування оброблення посівів у ключові етапи розвитку рослин (фаза 3–5 листків кукурудзи), узгоджуючи її з фізіологічними потребами культури. Для цього необхідно враховувати конкретний дефіцит мікроелементів з урахуванням індивідуальних властивостей ґрунту та рівня удобрення, тому для гібридів кукурудзи ФАО 320 рекомендовано композицію КАС + Авангард Р Кукурудза для позакореневого підживлення, що сприяє підвищенню врожайності та рентабельності культури.

УРОЖАЙНІСТЬ ГІБРИДІВ КУКУРУДЗИ ЦУКРОВОЇ В УМОВАХ ЛІСОСТЕПУ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ

І. І. Паламарчук — Fri, 28 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті представлено результати дослідження врожайності гібридів кукурудзи цукрової в умовах Лісостепу Правобережного України. Зважаючи на зміни клімату, умови вирощування, сортимент, що використовується, не забезпечує досить високих показників продуктивності. Тому потрібно постійно вивчати нові сорти та гібриди для виявлення більш адаптованих і пластичних до умов вирощування, а також водночас із високими смаковими показниками. Під час проведення досліду використовували польовий, лабораторний і розрахунковий методи досліджень. За результатами проведених досліджень установлено, що досліджувані гібриди кукурудзи цукрової є ранньостиглими, період від масових сходів до повної стиглості становить 103–109 діб. Морфологічні особливості та вимоги щодо умов вирощування гібридів кукурудзи впливали на показники біометричних параметрів. Найбільшою кількістю листків характеризувався гібрид Світстар F1(контроль) – 14,7 шт./рослину, що на 0,2–0,5 шт./рослину більше. Найбільшу висоту мали рослини контрольного варіанту (гібрид Світстар F1) – 204 см. Особливості гібридів впливали також на висоту прикріплення качана. Найбільшу висоту прикріплення качана також мали рослини гібриду Світстар F1 (контроль) – 59 см. В інших досліджуваних гібридів даний показник був на5–6 см менше. Найбільша площа листків у фазу 3-го – 5-го листків зафіксована в гібрида Світстар F1 (контроль) – 68 см2/рослину. Найбільш урожайним виявився гібрид кукурудзи цукрової Ракель F1 з урожайністю товарних початків в обгортках 9,8 т/га, без обгорток – 7,4 т/га, із приростом щодо контролю 2,2 та 2,4 т/га.

ФОРМУВАННЯ ПОКАЗНИКІВ ФОТОСИНТЕТИЧНОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ ПОСІВІВ НАГІДОК ЛІКАРСЬКИХ ЗАЛЕЖНО ВІД СПОСОБІВ ЗАСТОСУВАННЯ РЕГУЛЯТОРІВ РОСТУ РОСЛИН

В. В. Паращук, В. Я. Хоміна — Fri, 28 Mar 2025 00:00:00 +0200

Значний діапазон фармакологічного ефекту лікарських препаратів із рослинної сировини визначає їхнє вагоме місце в арсеналі терапевтичних засобів. Відомо, що значною перевагою природної лікарської сировини, порівняно із синтетичними лікарськими засобами, є більша безпечністьі здатність впливати на етіологію захворювання, а не лише на його наслідки. Нагідки лікарські (Calendula officinalis L.) – поширена лікарська рослина, яку можна вирощувати в усіх зонах України, проте для отримання високоякісної лікарської сировини бажано включати в технологію вирощування культури регулятори росту рослин. Мета досліджень полягала в оцінюванні фотосинтетичної продуктивності нагідок лікарських за показниками: площі листкової поверхні (за фазами розвитку методом «висічок») та фотосинтетичного потенціалу залежно від способів застосування регуляторів росту рослин. Дослідження виконувались із сортом нагідок лікарських Сонячна красуня. Закладався двофакторний дослід, де фактор А – регулятор росту (без регулятора росту – контроль, Івін, Авангард Стимул, Азотофіт Р), фактор В – спосіб застосування регулятора росту (обробка насіння, обприскування посіву у фазі розетки листків). Застосовані загальнонаукові методи для узагальнення результатів досліджень, в основі яких є об’єктивність, доказовість, відтворення та математично-статистичний – для обробки експериментальних даних. Дослідженнями встановлено, що в середньому за три роки досліджень оптимальними показниками площі листкового апарату нагідок лікарських характеризувались варіанти: обприскування вегетуючих рослин препаратами Азотофіт Р, Авангард Стимул і передпосівна обробка насіння регулятором росту Івін, значення становили відповідно: 430, 421 і 414 см2/рослину з перевищення контролів на 42–56 см2/рослину. Максимальний фотосинтетичний потенціал визначено в період від початку до кінця цвітіння рослин, значення на контрольних варіантах становили8 630–8 362 см2×діб/рослину, а із застосуванням регуляторів росту рослин показники зросли на 533–1 270 см2×діб/рослину. Найбільший ефект забезпечили препарати Азотофіт Р і Авангард Стимул за обприскування вегетуючих рослин, а також Івін – за обробки насіння, з відповідними показниками: 9 632, 9 430 і 9 274 см2×діб/рослину. На основі отриманих даних буде сформовано рекомендації з удосконаленої технології вирощування нагідок лікарських, що може становити практичний інтерес для аграріїв і науковий – для наукової спільноти.

РІЗНОЯКІСНІСТЬ НАСІННЯ, ОЦІНКА ФРАКЦІЙНОГО СКЛАДУ ТА МАСИ ТИСЯЧІ НАСІНИН СОЇ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД СОРТОВОГО СКЛАДУ

О. В. Пилипенко — Fri, 28 Mar 2025 00:00:00 +0200

Сучасні сорти сої не лише повинні забезпечувати максимальну врожайність, але й відповідати високим якісним стандартам з огляду на багатогранність її використання в різних галузях. Питання покращення якості насіння сої набуває стратегічного значення для аграрного сектора України та зберігає свою актуальність у глобальному контексті. З позицій селекції та насінництва отримання високоякісного насіннєвого матеріалу становить ключовий чинник, що сприяє досягненню стабільного і високого економічного ефекту. Насіннєвий матеріал відіграє ключову роль у визначенні рівня врожайності культур, і саме його якість і властивості значною мірою зумовлюють потенціал підвищення продуктивності того чи іншого сорту. Обґрунтований вибір сорту відіграє ключову роль у досягненні максимального рівня врожайності. Водночас сорт виступає одним із найбільш доступних та ефективних агротехнічних засобів, спрямованих на мінімізацію негативного впливу обмежувальних факторів навколишнього середовища на продуктивність сої. Він також забезпечує високий рівень адаптивності культури до специфічних умов вирощування. Використання високоякісного насіння є ключовим чинником для реалізації генетичного потенціалу сільськогосподарських культур, закладеного селекціонерами. Інвестиції у високоякісне насіння виправдовуються з економічної точки зору, адже численні дослідження підтверджують його позитивний вплив на підвищення врожайності рослин. З огляду на зростання конкуренції та збільшення попиту на аграрному ринку необхідно посилити контроль якості насіннєвого матеріалу. Оцінка його характеристик відіграє фундаментальну роль у процесі прийняття рішень щодо відповідності стандартизованим вимогам. Водночас, попри значний прогрес у підвищенні продуктивності сучасних сортів сої, залишаються актуальними проблеми, пов’язані із недостатньою адаптивністю певних сортів, їх екологічною стабільністю та пластичністю.

МОДЕЛЮВАННЯ МІЛІТАРНОГО ВПЛИВУ УЩІЛЬНЕННЯ ҐРУНТУ НА БІОЛОГІЧНИЙ УРОЖАЙ ПШЕНИЦІ ЯРОЇ НА ҐРУНТАХ РІЗНОГО ГРАНУЛОМЕТРИЧНОГО СКЛАДУ

І. В. Пліско, К. Ю. Романчук — Fri, 28 Mar 2025 00:00:00 +0200

Вивчення деградаційних явищ, які відбуваються в умовах сучасного землекористування, є надактуальним напрямом наукових досліджень в аграрній сфері. Ущільнення ґрунту є одним із найбільш поширених і негативних явищ прояву фізичної деградації, спричинених інтенсивним використанням сільськогосподарської техніки, нерегульованими технологіями обробітку, а в умовах сьогодення – веденням військових дій на території України. Метою дослідження було моделювання мілітарного впливу різних рівнів ущільнення та зволоження ґрунту на проростання, ріст і продуктивність сільськогосподарських культур (на прикладі пшениці ярої) на орних ґрунтах різного гранулометричного складу Лівобережного Лісостепу України. Методи досліджень – аналітико-бібліографічний, лабораторно-модельний, математично-статистичний. Встановлено, що показник щільності будови ґрунту мав тісний зворотний зв’язок з показниками посівних якостей насіння за вирощування рослин: на супіщаному ґрунті (коефіцієнт кореляції R варіював від -0,73 до -0,83), на важкосуглинковому ґрунті – R=-0,83 – із показником швидкості проростання, з рештою показників мав середній зворотний зв’язок. Ущільнення ґрунту > 1,4 г/см3 та низький рівень зволоження (на рівні 60% від найменшої вологоємності (НВ)) призводили до погіршення показників кореневої системи та зменшення величини біологічного урожаю культури на 7 та 10% відповідно на ґрунтах важкосуглинкового на супіщаного гранулометричного складу порівняно з контролем. Таким чином, досвід моделювання впливу рівнів ущільнення та вологості ґрунту на проростання насіння та врожайність сільськогосподарських культур може бути покладений в основу розробки ефективних заходів щодо упередження та подолання мілітарної деградації орних ґрунтів.

ФІТОРЕМЕДІАЦІЯ ДЕРНОВО-ПІДЗОЛИСТОГО ҐРУНТУ ЗА ВИРОЩУВАННЯ НЕКТАРОПИЛКОНОСНИХ РОСЛИН В УМОВАХ ПОЛІССЯ

С. Ф. Разанов, М. І. Куценко — Fri, 28 Mar 2025 00:00:00 +0200

Ґрунтове середовище характеризується накопиченням різноманітних речовин, у тому числі і токсичних, таких як радіонукліди. У процесі експлуатації земельних ресурсів кількість токсичних речовин постійно змінюється внаслідок їх колообігу. Частина токсикантів у ґрунти надходить природнім шляхом з породою та атмосферними опадами, а частина – в результаті техногенної діяльності населення. Останнім часом більшість радіоактивних речовин надходить у ґрунт, зокрема в орний його прошарок, внаслідок використання атомної енергетики, особливо під час різноманітних аварій та хімізації галузі рослинництва. За таких умов виникає потреба в контролі за радіоактивними речовинами в ґрунтах та проведенні заходів щодо підвищення їх екологічної безпеки. Одним із високоефективних екологічних заходів щодо зниження вмісту в ґрунтах радіоактивних елементів є фіторемедіація. Ми виявили, що нектаропилконосні рослини, такі як буркун білий, розторопша плямиста, голова-тень круглоголовий, еспарцет піщаний, люпин вузьколистий, фацелія пижмолиста та вика яра, мають певну схильність до накопичення у своїй біомасі 137Cs, 40K, 226Ra та 232Th, що може бути ефективним при комплексному підході до відновлення порушених ґрунтів сільськогосподарських угідь, які зазнали техногенного забруднення. У результаті проведених досліджень встановлено, що ефективність фіторемедіації дерново-під-золистого ґрунту залежала від ботанічного походження рослин, урожайності та виду радіоактивних речовин. Найвищий рівень винесення з ґрунту радіоактивних речовин з урожаєм нектаропилконосних рослин спостерігався за 40K. Сумарна маса радіоактивних речовин 137Cs, 40K, 226Ra та 232Th, яка виноситься з урожаями та пилконосними рослинами, становить до 7 978 374,2 Бк з 1 гектару. У зростанні регресії винесення з дерново-підзолистого ґрунту радіоактивних речовин з урожаєм нектаропилконосних рослин спостерігається така послідовність: фацелія пижмолиста → вика яра → буркун білий → еспарцет піщаний → головатень круглоголовий → розторопша плямиста → люпин вузьколистий.

ФІТОРЕМЕДІАЦІЯ ҐРУНТІВ ШЛЯХОМ ВИРОЩУВАННЯ ЕНЕРГЕТИЧНИХ КУЛЬТУР

Л. Д. Романчук, Н. Г. Матвійчук, Б. В. Матвійчук — Fri, 28 Mar 2025 00:00:00 +0200

Відновлення родючості ґрунтів та захист їх від забруднення є складною науковою проблемою сьогодення, що потребує застосування різноманітних фізичних, хімічних і біологічних засобів. Важливим теоретичним і прикладним аспектом є розробка нових методів відновлення для зменшення деградації ґрунтів під впливом хімічного забруднення. У публікації проаналізовано екологічні характеристики енергетичних культур Miscanthus giganteus L. та Phalaris arundinaceaL. як фіторемедіаторів ґрунтів, забруднених важкими металами, пестицидами та нафтопродуктами. Дослідження показало, що вирощування енергетичних культур на техногенно забруднених ґрунтах призводить до неоднорідних змін агрохімічного та фізико-хімічного складу ґрунту. Реакція ґрунтового розчину, вміст вуглецю та гумусу мало змінилися за 2021–2023 роки. При вирощуванні Phalaris arundinacea L. на забруднених нафтопродуктами та пестицидами землях вміст ввібраних основ, легкогідролізованого азоту та рухомого фосфору суттєво збільшився, тоді як вміст обмінного калію, кальцію та рухомої сірки зменшився. І навпаки, вирощування Miscanthus giganteus L. призвело до зменшення вмісту макроелементів і збільшення вмісту обмінного кальцію та рухомої сірки. Вирощування енергетичних культур призвело до значного зниження вмісту токсичних речовин у забрудненому ґрунті, зокрема вмісту рухомих форм та масової частки важких металів. Найбільше зниження спостерігалося для рухомого хрому, який зменшився на 0,55 мг/кг за вирощування очеретянки звичайної та 1,06 мг/кг за вирощування міскантусу гігантського на ділянках, забруднених нафтопродуктами, та на 3,65 мг/кгі 5,25 мг/кг на ділянках, забруднених пестицидами, відповідно. Загальний вміст стибію зменшився на 60 мг/кг за вирощування очеретянки звичайної та 69,61 мг/кг за вирощування міскантусу гігантського на ділянках, забруднених нафтопродуктами, і на 65,68 мг/кг та78,35 мг/кг відповідно на ділянках, забруднених пестицидами. На досліджених площах вирощування енергетичних культур концентрація кадмію знизилася на 0,131–0,193 мг/кг при вирощуванні очеретянки звичайної та на 0,187–0,312 мг/кг при вирощуванні міскантусу гіганського. Також значно зменшився вміст органічних забруднювачів. На ділянках, забруднених нафтопродуктами, ГХГ (сума ізомерів) знизилась на 0,099 мг/кг при культивуванні очеретянки звичайної та на 0,121 мг/кг при культивуванні міскантусу гігантського, на забруднених пестицидами – відповідно на 0,12 і 0,143 мг/кг. При вирощуванні очеретянки звичайної вміст нафтопродуктів знизився на 565,52 мг/кг на ділянках, забруднених нафтопродуктами, та на 1364,14 мг/кг – забруднених пестицидами, а при вирощуванні міскантусу гігантського – на564,15–1160,08 мг/кг. Вміст фенолу було виявлено лише на забруднених пестицидами територіях і зменшено вдвічі завдяки вирощуванню енергетичних культур. Отже, вважаємо доцільним вирощування енергетичних культур Miscanthus x giganteus та Phalaris arundinacea, оскільки вони є перспективними фітотехнологіями для підвищення агрономічної цінності ґрунту.

ПРОДУКТИВНІСТЬ, ЯКІСТЬ ТА СТІЙКІСТЬ СОРТІВ ГІРЧИЦІ БІЛОЇ

О. П. Ткачук, І. М. Гук — Fri, 28 Mar 2025 00:00:00 +0200

Важливим елементом технології вирощування гірчиці білої як нішевої культури є підбір її сучасних сортів, здатних реалізувати свій біологічний потенціал у конкретних природно-кліматичних умовах. Мета дослідження – проаналізувати господарсько-біологічні показники сортів гірчиці білої, які внесені до Державного реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні, на 2025 рік. Встановлено, що найбільш продуктивними сортами гірчиці білої є Альбатрос – 3,1 т/га, Ослава і Майстер – по 2,9 т/га, Аріадна – 2,8 т/га, Сальфа – 2,7 т/га. Найвищий вміст олії – 40% – мали сорти Ольшанка і Біла Принцеса. Найбільше білку містилося у насінні сортів Лелека, Підпечерицька, Чайка – по 32%, Ольшанка, Веснянка – по 31%, Сальфа, Талісман, Ослава – по 30%. Найбільш посухостійкими були сорти Ольшанка і Біла Принцеса, що мали максимальний бал посухостійкості 9. Найбільш стійкими до осипання насіння виявилися сорти Ольшанка, Чайка, Сальфа, Біла Принцеса, Вероніка, Аріадна, Козачка і Веснянка, що мали бал стійкості9. Найстійкішими до комплексу хвороб з балом 9 виявилися сорти Ольшанка, Біла Принцеса, Вероніка і Веснянка. Абсолютно стійким до шкідників виявився сорт Вероніка, що мав балстійкості 9. Бал стійкості до шкідників 8 мали сорти Чайка, Сальфа, Біла Принцеса, Аріаднаі Веснянка. За допомогою кореляційно-регресійного аналізу виявлена негативна практично сильна кореляція між тривалістю вегетаційного періоду гірчиці білої та висотою рослин (r = –0,6359). Це вказує на те, що чим триваліший період вегетації сортів гірчиці білої, тим меншої висоти рослин вони досягають. За допомогою кореляційно-регресійного аналізу виявлена сильна позитивна кореляція між стійкістю сортів гірчиці білої до осипання насіння та стійкістю до шкідників (r = 0,6585). Тобто чим вища стійкість сортів до впливу шкідників, тим ці сорти більш стійкі до осипання насіння.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРИЙОМІВ ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ ТА КОНТРОЛЮВАННЯ БУР’ЯНІВ ПРИ ВИРОЩУВАННІ СОНЯШНИКА

Fri, 28 Mar 2025 00:00:00 +0200

Соняшник є важливою культурою для агропромислового сектору, проте його вирощування супроводжується проблемами, пов’язаними зі збереженням родючості ґрунтів, ефективним використанням вологоресурсів і контролюванням бур’янів. У дослідженні проаналізовано вплив основного обробітку ґрунту та застосування гербіцидів на агроекосистему соняшника. Метою дослідження було визначення ефективності агротехнічних і хімічних прийомів, спрямованих на підвищення продуктивності соняшника за умов степової зони України. Методологія включала закладання польових дослідів із двома варіантами основного обробітку ґрунту (оранка на 23–25 см, дисковий обробіток на 10–12 см) та використання гербіцидів різного спектра дії (Аспект Про, Євро-Лайтнінг Плюс, Геліантекс). Аналіз впливу проведено на основі показників врожайності, забур’яненості посівів і запасів вологи. За результатами дослідження встановлено, що оранка сприяла збільшенню запасів доступної вологи на 13 мм порівняно з дисковим обробітком. Гербіциди максимально знизили забур’яненість до 3,6–4,4 шт./м² на фоні оранки та до 5,9–7,0 шт./м² на фоні дискового обробітку. Урожайність насіння соняшника за використання гербіцидів і оранки досягла 3,62–3,64 т/га, що на 1,62 т/га більше, ніж на контрольних варіантах. Наукова новизна полягає у встановленні взаємозв’язку між типом основного обробітку ґрунту, використанням гербіцидів і агроекологічними умовами для підвищення продуктивності соняшника. Вперше визначено, що поєднання оранки з гербіцидами знижує забур’яненість на 12–16% порівняно з мінімальними заходами контролю. Практична значущість полягає у рекомендаціях для фермерських господарств щодо застосування оптимальних прийомів обробітку ґрунту та гербіцидів, які сприяють збереженню ґрунтової родючості, зниженню забур’яненості та підвищенню врожайності соняшника.

ОЦІНКА ВПЛИВУ НАФТОПРОДУКТІВ НА РОЗВИТОК СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ РОСЛИН

Т. О. Бондар, А. С. Босюк, Д. І. Нечипоренко, В. Є. Ліфер, І. В. Мельник — Fri, 28 Mar 2025 00:00:00 +0200

Дослідження зосереджено на нагальній екологічній проблемі забруднення нафтопродуктами та її негативному впливі на агроекосистеми, які відіграють ключову роль у глобальній продовольчій безпеці. З огляду на зростаючі вимоги сучасного сталого розвитку промислові та транспортні системи стикаються з подвійним викликом: досягнення економічного прогресу за мінімізації екологічної шкоди. Серед найбільш значущих проблем – забруднення, спричинене нафтопродуктами, яке глибоко впливає на якість ґрунту, здоров’я рослині загальну стабільність екосистеми. У статті досліджуються токсичні механізми впливу вуглеводнів на розвиток рослин, зокрема їхній вплив на проростання насіння, довжину коренів і фотосинтетичні процеси, які є важливими для росту та продуктивності. З’ясовано, що навіть низькі концентрації нафтопродуктів (1–3,0 мг/кг) спричиняють токсичний вплив на проростання насіння, розвиток кореневої системи та фізіологічні процеси, зокрема фотосинтез. Встановлено, що кислотність ґрунту змінюється залежно від ступеня забруднення нафтопродуктами. У зразку № 1 кислотність рН = 6 свідчить про досить кислий і токсичний ґрунт із вмістом заліза, алюмінію та марганцю, що обмежує врожайність до 50%. У зразку № 2 рН = 6,4 вказує на задовільну кислотність ґрунту. Лабораторні дослідження підтверджують, що протягом 6 місяців у забрудненому ґрунті відбувалося природне розкладання та вимивання нафтопродуктів,що свідчить про початок процесу самоочищення ґрунту через природні механізми. Вивчаючи взаємозв’язок між екологічною стійкістю, промисловою діяльністю та продуктивністю сільського господарства, це дослідження пропонує цінну інформацію для практиків сільського господарства. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному аналізі впливу нафтопродуктів наріст і розвиток сільськогосподарських рослин з урахуванням як початкових, так і віддалених наслідків. Детально вивчено механізми токсичної дії вуглеводнів на фізіологічні процеси рослин. Особливу увагу приділено виявленню стійких до забруднення видів рослин, які можуть слугувати біоіндикаторами або використовуватися для фіторемедіації забруднених територій.

СТАЛИЙ РОЗВИТОК ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ЧЕРЕЗ ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО ПЕРЕРОБКИ ВІДХОДІВ

О. М. Василенко — Fri, 28 Mar 2025 00:00:00 +0200

Сучасна хімічна промисловість стикається з низкою викликів, серед яких ключовими є підвищення ефективності використання ресурсів, мінімізація утворення відходів і впровадження технологій їх переробки. У контексті інтеграції України до європейського економічного простору набуває актуальності реалізація принципів сталого розвитку та циркулярної економіки, що відповідає міжнародним стандартам і екологічним вимогам. Метою цього дослідження було визначення ефективності впровадження технологій переробки відходів у виробничі процеси підприємств хімічної галузі. Особливу увагу приділено аналізу економічних та екологічних переваг використання вторинної сировини, а також оцінці можливостей її інтеграції у виробничі цикли. Методологія дослідження базувалася на використанні кількісного аналізу, порівняльного підходу та системного аналізу. Під час роботи було оцінено динаміку утворення відходів, ефективність їх утилізації, рентабельність використання вторинної сировини й економічну вигоду впроваджених рішень. Репрезентативність використаних даних забезпечила надійність висновків і можливість адаптації результатів для інших підприємств галузі. Результати дослідження продемонстрували, що впровадження інноваційних підходів до управління відходами дало змогу суттєво скоротити їх обсяги — на 20,23% порівняно з попередніми роками. Максимальні показники утилізації (коефіцієнт 5,80) засвідчили ефективність запропонованих технологій. Економічний аналіз показав значну вигоду від переробки полімерних матеріалів, що дає можливість знижувати витрати на первинну сировину. Зокрема, переробка поліпропілену та поліетилену забезпечила економію у 961 та 1025 євро за тонну відповідно. Рентабельність цих процесів перевищила в 4 рази, що підкреслює фінансову доцільність їх упровадження. Наукова новизна дослідження полягає у встановленні взаємозв’язку між показниками економічної ефективності й обсягами утилізації відходів. Дослідження також визначило ключові фактори, які впливають на успішність упровадження технологій переробки. Практична значущість отриманих результатів виявляється в можливості застосування розроблених рішень на підприємствах хімічної промисловості. Запропоновані підходи сприяють оптимізації ресурсів, скороченню обсягів утворення відходів і зниженню екологічного навантаження. Це дає змогу підприємствам одночасно підвищувати свою економічну ефективність та екологічну відповідальність, що є ключовими умовами сталого розвитку. Отримані результати демонструють, що впровадження інноваційних технологій у сфері переробки відходів є ефективним інструментом забезпечення економічної та екологічної сталості. Досвід і висновки дослідження можуть бути використані для розробки стратегій сталого розвитку в хімічній промисловості, сприяючи її адаптації до сучасних викликів і зміцненню конкурентних позицій на міжнародному ринку.

ЛІСОВІ ПОЖЕЖІ У ФОКУСІ КЛАСТЕРНОГО АНАЛІЗУ: ЕКОСИСТЕМНІ ТА ТЕХНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ VOSVIEWER

Л. О. Герасимчук, Р. А. Валерко, І. Г. Пацева, І. С. Пацев — Fri, 28 Mar 2025 00:00:00 +0200

Дослідження лісових пожеж є міждисциплінарною сферою, яка охоплює екологічні, кліматичні, технологічні й управлінські аспекти. Для аналізу цієї складної теми сучасна наука використовує інструменти візуалізації знань, зокрема VOSviewer, які дають змогу аналізувати великі обсяги наукових даних і виявляти взаємозв’язки між ключовими поняттями та тенденціями досліджень. Інформаційною базою досліджень стала реферативна наукометрична база даних наукових публікацій Web of Science (WoS) за ключовими словами forest fires («лісові пожежі»). На основі цього запиту було сформовано 51 191 наукову публікацію, що охоплює період досліджень 1971–2025 рр. Для візуалізації даних бібліографічної бази даних Web of Science застосову-вали VOSviewer – програмний інструмент для створення карт на основі мережевих даних, що є у вільному доступі. За результатами візуалізації визначено такі кластери: червоний – сфокусований на екологічних і біологічних аспектах лісових пожеж, акцентуючи увагу на ролі пожеж у підтримці екосистемної рівноваги, збереженні біорізноманіття та відновленні природних середовищ; синій – відображає технологічні аспекти, включно з прогнозуванням, моніторингом та управлінням пожежами за допомогою сучасних інструментів, як-от GIS, дистанційне зондування та глибоке навчання; зелений – зосереджується на екологічному управлінні, відновленні екосистем і підвищенні їх стійкості до майбутніх пожеж; жовтий – пов’язаний із глобальними наслідками пожеж, як-от зміна клімату, викиди вуглецю та деградація екосистем; фіолетовий – висвітлює вплив пожеж на якість повітря, здоров’я населення та хімічні процеси, пов’язані із забрудненням. Найбільшу питому вагу як за кількістю появ у тексті, так і за силою зв’язку має червоний кластер – 43,8% та 44,4% відповідно, що вказує на його домінантну роль у тематиці. Перспективними напрямами подальших досліджень є: екологічні аспекти (поглиблення знань про вплив пожеж на біорізноманіття, кругообіг елементів та відновлення екосистем), технологічні рішення (інтеграція штучного інтелекту, супутникових технологій і прогнозних моделей для управління пожежами), кліматичні наслідки (оцінка ролі пожеж у зміні клімату та розробка глобальних стратегій пом’якшення їхніх наслідків), соціально-екологічні підходи (дослідження впливу пожеж на здоров’я населення, особливо вразливих груп, і створення стратегій захисту), а враховуючи вторгнення РФ – наслідки військових дій, адже пожежі, спричинені ними, мають унікальні характеристики, які потребують детального аналізу (моніторинг, дослідження викидів, розробка стратегій відновлення лісових екосистем).

ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ УГРУПОВАНЬ ФЛОРИ ЗА ВПЛИВУ ПРОМИСЛОВОЇ РОЗРОБКИ СОКИРНИЦЬКОГО РОДОВИЩА ЦЕОЛІТІВ ХУСТСЬКОГО РАЙОНУ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Т. М. Коткова, Л. А. Котюк, О. В. Яременко, С. В. Стоцька — Fri, 28 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті наведено особливості видового розмаїття рослинного світу в чаші кар’єру Сокирницького родовища цеолітів Хустського району Закарпатської області, на ділянці зберігання відвалів верхнього родючого шару та верхніх пухких порід, а також у 300-метровій санітар-но-захисній зоні родовища, зокрема й на ділянці розширення. Ділянка розширення родовища, що відведена під видобуток корисної копалини, належала лісовому фонду. У процесі змінила цільове призначення на землі із цільовим кодом 11.01 – для розміщення й експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов’язано з користуванням надрами. Для впровадження планованої діяльності передбачено видалення зелених насаджень після зміни цільового призначення по всій площі ділянки (18,1253 га) та передача земельної ділянки в постійне користування Приватному акціонерному товариству «ЗАКАРПАТНЕРУДПРОМ». Видобуток цеолітів здійснюється відкритим (кар’єрним) способом. Це негативно позначається на стані біологічного розмаїття як ділянки, на якій здійснюють видобуток корисної копалини, так і ділянки зберігання відвалів та території, яка безпосередньо прилягає до неї в межах санітарно-захисної зони (СЗЗ). Встановлено біологічне розмаїття рослин ділянки, яка відведена під видобуток цеолітів і є гірничо освоєною та розташована в межах трансформованих угруповань. Екологічно значущі види замінюються більш стійкими видами, які зазвичай є рудеральними, адвентивними, а іноді навіть інвазивними. Проєктна ділянка, яка планується під подальший видобуток копалини, та ділянка чаші кар’єру Сокирницького родовища (ділянка, розташована між 8 і 11 розрізами) цеолітів Хустського району Закарпатської області представлені не дуже багатим фіторозмаїттям. Переважають малоцінні види або навіть агресивні та інвазійні, окремі з яких даній місцевості не притаманні. У процесі досліджень виявлено 22 види дендрофлори та 59 видів трав’янистих рослин, серед яких відсутні види, що мають созологічну цінність і включені до червоного національного та регіонального переліків. Під час геоботанічних досліджень встановлено, що серед досліджених угруповань лісової та чагарникової рослинності лише 6 можна вважати асоціаціями. Серед них чагарникове угруповання ліщинника барвінкового (Coriletum (avellana) vincosum (minor)), а також лісові угруповання асоціацій: грабово-ліщиновий ліс барвінковий (Carpineto (betulus) Corileto (avellani) vincosum (minor)), скель-нодубово-грабовий ліс барвінковий (Querceto (petraea) – Carpinetum (betulus) vincosum (minor)), скель-нодубово-грабовий ліс волосистоосоковий тощо. Серед трав’янистих рослин, що зростають на ділянці відведення Сокирницького родовища, переважають інвазійні й агресивні види, як-от: Erigeron annuus, Bidens frondosa, Galinsoga parviflora, Conyza canadensis, Xanthium strumarium, Impatiens parviflora, Setaria pumila, Solidago canadensis, Ajuga genevensis, Oxalis acetosella, Anemone nemorosa, Geum rivale, Caltha palustris, Rumex hydrolapathum, інші.

РІЧКОВА ДОЛИНА ПРИП’ЯТІ ВОЛИНСЬКОГО ПОЛІССЯ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА АНТРОПОГЕННІ ЗМІНИ

І. Я. Мисковець, І. В. Андрощук — Fri, 28 Mar 2025 00:00:00 +0200

Стан річкових систем потребує постійної уваги, оскільки вони є джерелами життя. Актуальність полягає в мінімізації деградації екосистем і в припиненні втрати біорозмаїття. У сучасних умовах екологізації необхідність збереження провідної водної магістралі Волинського Полісся є важливим чинником розвитку економіки не лише цього регіону, але й області загалом. Унікальні природні комплекси є основою рекреаційної галузі загалом. Мета – оцінити екологічну ситуацію річкової долини на основі аналізу господарської діяльності та її впливу на сучасний стан, аналізу чинників якості води, виявлення основних гідроекологічних проблем у річковій долині, розроблення заходів для їх вирішення. Для цього використовувались методи, засновані як на прямих інструментальних вимірюваннях, так і на побудові різноманітних цифрових моделей, а саме математичної статистики, аналізу та синтезу, картографічний, ГІС-технологій і системного узагальнення. Наукова новизна полягає в запропонованій системі районування за якістю води в річці та її головних притоках. У процесі дослідження визначено сучасну екологічну ситуацію річкової долини Прип’яті Волинського Полісся в рамках відокремлених формацій, а також установлені чинники трансформації. Розраховано антропогенне навантаження на річкову долину та розроблені заходи вирішення гідроекологічних проблем. Установлено, що осушувальна меліорація, яка проведена в минулому столітті, змінила гідроекологіний стан заплави Прип’яті, а господарська діяльність на бідних ґрунтах, з використанням добрив, досі призводить до значного забруднення компонентів гідроекосистеми. У сучасному середовищі якість води залежить не від природних процесів, а від утручання в екосистеми антропогенних чинників. Особливо небезпечними залишаються забруднення стічними водами комунальних і сільськогосподарських підприємств. Окрім забруднення водних активів, нагальною проблемою, що потребує вирішення, є існуюча структура земель у річковій долині Прип’яті. Це пов’язано з тим, що внаслідок інтенсивного сільськогосподарського освоєння значно зменшилися площі природних угідь. За підсумками аналізу стану екології в річковій долині Прип’яті визначено, що першочерговим кроком для подолання кризової ситуації є проведення комплексного оцінювання трансформації екосистеми річки та розроблення відповідних природоохоронних заходів. Представлений комплекс досліджень і розрахунків створює сучасну наукову основу для розроблення схем раціонального природокористування з урахуванням сучасних змін.

ЕКОСИСТЕМНІ ПОСЛУГИ ВУЛИЧНИХ ЗЕЛЕНИХ НАСАДЖЕНЬ М. ЧЕРНІГОВА В УМОВАХ КЛІМАТИЧНИХ ЗМІН

С. О. Потоцька, П. А. Аравін, Ю. О. Карпенко, В. О. Свердлов — Fri, 28 Mar 2025 00:00:00 +0200

Міські екосистеми, до складу яких входять різноманітні живі організми, виконують багато важливих функцій, що сприяють добробуту людей і збереженню довкілля. Серед основних функцій варто відзначити підтримання мікроклімату, очищення приземного шару повітря від пилу, важких металів і шкідливих газів, зниження рівня шумового забруднення, забезпечення рекреаційних потреб населення, а також підвищення комфортності й естетичної привабливості житлових районів. Баланс між антропогенними та природними елементами міського ландшафту створює сприятливі умови для формування оптимального середовища проживання в сучасних європейських містах. Активна діяльність міста значно впливає на місця існування живих організмів, включаючи лісопарки, острови, водойми, долини малих річок, прибережні зони та природно-заповідні території. Це призводить до збіднення біорізноманіття, деградації цілісних екосистем або навіть до їхнього повного знищення. Сучасні кліматичні зміни лише ускладнюють ситуацію для урбанізованих територій, що робить їх врахування та оцінку ключовими аспектами у плануванні сталого розвитку міських екосистем та їх компонентів. Метою дослідження є ідентифікація та аналіз екосистемних послуг, які надаються вуличними зеленими насадженнями Чернігова, а також розробка рекомендацій для адаптації міського середовища до кліматичних змін. У статті проаналізовано екосистемні послуги, які формуються вуличними зеленими насадженнями міста Чернігова в умовах зростаючих кліматичних викликів. Дослідження охоплює вплив зелених зон на якість повітря, терморегуляцію міського середовища, психологічний комфорт мешканців та адаптацію до кліматичних змін. Проведено оцінку сучасного стану насаджень, визначено основні проблеми та розроблено рекомендації щодо підвищення їх ефективності. Отримані результати мають практичну цінність для збалансованого розвитку міської зеленої інфраструктури. оптимізації зеленого будівництва та збереження природних територій Чернігова.

АНТРОПОГЕННА ТРАНСФОРМАЦІЯ ПОХІДНИХ ЛІСІВ КЛАСУ ROBINIETEA НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІССЯ

І. В. Хом’як — Fri, 28 Mar 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена вивченню рівня антропогенної трансформації похідних лісів Українського Полісся. Метою дослідження є визначення рівня антропогенної трансформації різних типів похідних лісів на території Українського Полісся, взаємозв’язок із нею чинників навколишнього середовища та її впливу на природну динаміку. Відповідно до мети було поставлено такі завдання: здійснити класифікацію похідних лісів відповідно до принципів школи Браун-Бланке; визначити рівень антропогенної трансформації екосистем похідних лісів; дослідити взаємозв’язок антропогенної трансформації екосистем похідних лісів із провідними факторами середовища; встановити вплив антропогенної трансформації на показники природної динаміки екосистем; визначити основні правила корекції природного самовідновлення лісової рослинності на стадії похідних лісів. У результаті дослідження встановлено, що фітоценотичне різноманіття похідних лісів класу Robinietea включає в себе 2 порядки, 5 союзів 8 асоціацій. Похідні ліси класу Robinietea займа-ють екотопи стенотопні за усіма едафічними факторами, крім кількості доступного нітрогену, і евритопні за антропогенною трансформацією та показником природної динаміки. Рівень антропогенної трансформації похідних лісів класу Robinietea коливається від 10,17 до 5,87 бала при середньому значенні 7,88 бала, що за класифікацією Блюме – Сукопа відповідає проміжку між олігогемеробією і еугемеробією. Більшість похідних із рослинністю цього класу перебуває в зоні мезогемеробії. Між показниками антропогенної трансформації та природної динаміки спостерігається обернено лінійна залежність із коефіцієнтом кореляції 0,64. Положення екосистеміз рослинністю Robinietea в едафодинамічній моделі відрізняється перспективами подальшого сукцесійного розвитку. Інвазійні види-едифікатори трансформуватимуть екосистеми в стан катастрофічного клімаксу. Аборигенні види на рівних ділянка помірно багатих ґрунтів вестимуть екосистему до енергетичного клімаксу найкоротшим шляхом.

Методичні аспекти гідроморфологічного аналізу антропогенної трансформації річкового ландшафту (на прикладах р. Черемош)

Ю. С. Ющенко, М. Д. Заячук, М. Д. Пасічник, О. В. Паланичко, А. А. Мельник — Fri, 28 Mar 2025 00:00:00 +0200

Інтегроване управління водними ресурсами, зокрема річками та їхніми басейнами, все більше орієнтується на такі об’єкти, як річкові екосистеми, ландшафти, геосистеми. Найбільш актуальною науково-прикладною проблемою є інтеграція басейнового та ландшафтного планування. На основі русел та заплав річок формуються певні ландшафтні комплекси. Це молодий річковий ландшафт (МРЛ). В основі його функціонування лежать гідроморфологічні процеси. Отже, для характеристики стану МРЛ та відповідних річкових екосистем важливо звертати увагу на гідроморфологічні параметри та показники. Для цього необхідно вдосконалювати методи гідроморфологічного аналізу, досліджень річкових ландшафтів. Накопичення знань про них відбувається на прикладах конкретних об’єктів і регіонів. Об’єктом нашого дослідження вибрано передгірну ділянку долини, русла і заплави р. Черемош, правого допливу р. Прут. Її система потік–русло–заплава має як індивідуальні, так і характерні для регіону Передкарпаття риси. Водночас вона не охоплена повноцінними гідрологічними спостереженнями і слабко досліджена у руслознавчому, гідроморфологічному, ландшафтознавчому відношеннях. Метою цього дослідження є виявлення і характеристика територіальної структури та гідроморфологічних закономірностей функціонування молодого ландшафту р. Черемош на передгірній ділянці течії у природних та антропогенно змінених умовах для розвитку основ інтегрованого управління ним. Виконано аналіз територіальної структури ландшафтів долини р. Черемош з використанням запропонованої нами методики послідовного, ієрархічно підлеглого виділення однорідних ділянок долини (ОДД), однорідних ділянок її днища (ОДд) та однорідних ділянок русла та заплави (ОДРЗ). Виділено п’ять однорідних ділянок русла і заплави: Тюдівсько-Вижницьку, Вижницько-Мілієвську, Мілієвсько-Банилівську, Банилівсько-Вашківську, Вашківсько-Неполоківську (давньогирлову). Визначено основні їх параметри. Детально розглянуто методичні питання аналізу будови та функціонування системи потік–русло–заплава на виділених однорідних ділянках у природних та антропогенно змінених умовах. Зокрема, апробовано методику виявлення параметрів антропогенного врізання річок із застосуванням GNSS-зйомки. Виявлено, що до основних чинників антропогенних змін гідроморфології молодого ландшафту р. Черемош на досліджуваній ділянці течії належать відбір руслового алювію і побудова дамб обвалування. Показано, як ці чинники вплинули і впливають на зміни будови, структури і функціонування молодого річкового ландшафту, а також до яких наслідків це призводить. За результатами цього дослідження поповнено базу гідроморфологічної інформації, яка стосується системи р. Прут у межах України. Запропоновано рекомендації щодо оптимізації управління гідроморфологічною якістю молодого ландшафту р. Черемош.

Статистичний аналіз ягідництва в Україні

І. В. Поручинська, А. М. Слащук — Fri, 28 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті проаналізовано поточний стан розвитку ягідництва в Україні, а також визначено його роль у структурі сільського господарства. Особливу увагу приділено перспективам розвитку галузі з урахуванням сучасних тенденцій на міжнародному ринку. Визначено, що природно-кліматичні умови України є сприятливими для розвитку ягідництва як важливої галузі сільськогосподарського виробництва та перспективного напрямку агробізнесу. Здійснено аналіз динаміки змін основних показників розвитку галузі за 2013–2023 роки, зокрема площ насаджень, урожайності та загального обсягу виробництва, під впливом окремих чинників. Виявлено, що ягідні культури здебільшого вирощуються у господарствах населення по всіх регіонах країни, проте найбільше у Київській, Дніпропетровській, Житомирській, Волинській, Львівській, Черкаській та Вінницькій областях. Проаналізовано структуру виробництва ягід за ключовими видами – полуницею та суницею, малиною та ожиною, смородиною й аґрусом. Проведено порівняння площ насаджень, обсягів виробництва, урожайності основних ягідних культур. Охарактеризовано особливості вирощування нішевих ягідних культур в Україні, зокрема лохини, обліпихи, чорниці, жимолості, чорноплідної горобини. Зазначено сорти, які є найбільш перспективними для вирощування. Розглянуто структуру та географію експорту ягідної продукції. З’ясовано, що у структурі експорту переважають заморожені ягоди малини, чорниці, ожини, полуниці і суниці, а продукція експортується переважно до країн Європейського Союзу та Китаю. В експорті свіжих ягід лідирують лохина та малина, основними ринками збуту є європейські. Визначено, що подальший розвиток галузі ягідництва передбачає створення нових насаджень, підвищення врожайності ягідних культурі покращення якості продукції. Для подальшого розвитку галузі ягідництва України необхідно зосередити увагу на вирощуванні якісної, рентабельної та конкурентоспроможної продукції як для внутрішнього ринку, так і на експорт.

СЕРЕДНЬОМІСЯЧНІ ТА СЕРЕДНЬОРІЧНІ ТЕМПЕРАТУРИ В КОНТЕКСТІ НЕСПРИЯТЛИВИХ ПОГОДНИХ ЯВИЩ НА ТЕРИТОРІЇ МІСТА ЧЕРНІВЦІ У 1880–1900-ИХ РОКАХ

Д. І. Шкаєва — Fri, 28 Mar 2025 00:00:00 +0200

Однією зі стратегічних цілей збалансованого розвитку є подолання кліматичних змін та їх наслідків. Аналіз кліматичних показників минулих століть дає змогу простежити інтенсивність кліматичних змін у межах окремого регіону. Дані про повторюваність небезпечних погодних явищ потрібно враховувати для майбутнього планування розвитку територій, щоб уникнути негативних наслідків у майбутньому. Виявлено, що одними з поширених несприятливих погодних явищ на території міста Чернівці були посухи, приморозки, сильні морози. Проаналізовано середньорічні та середньомісячні температури протягом 1880–1900-их років, мінімальні та максимальні значення температур. Визначено, що середньорічна температура міста Чернівці становила +7,95 °С. Найхолоднішим місяцем був січень із середньомісячною температурою -5,25 °С, а найтеплішим – липень +20 °С. На основі температурних даних було визначено, що в місті Чернівці раніше фіксувалися екстремальні значення температур взимку та влітку. До прикладу, взимку були температури -20 °С і нижче, влітку – +30 і вище. Показники температуру листопаді, січні та березні були нижчими, ніж зараз. Порівняно із сусідніми територіями(м. Львів, м. Тернопіль) екстремальні значення в Чернівцях влітку були вищими, а взимку морози були меншими. Мінімальні значення за двадцять років у м. Львів становили -22,4 °С; м. Тернопіль -26,4 °С; м. Чернівці -25,6 °С. У 1881 році була затяжна зима, адже у березні в усіх трьох містах температури були нижче -11 °С.Здійснено порівняння статистичних даних із письмовими згадками кліматичних подій. Встановлено, що два види даних в більшості випадків збігаються між собою. Задокументовані у різноманітних історичних джерелах випадки прояву несприятливих погодних явищ частково або повністю збігаються із наявними метеорологічними даними. Приміром, у 1882та 1892 році зазначалися екстремально високі температури не лише на території м. Чернівці, а й у Тернополі, Львові.