МОХОПОДІБНІ ГІРСЬКОГО ХРЕБТА ВЕЛИКИЙ ДІЛ (НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРИРОДНИЙ ПАРК “ЗАЧАРОВАНИЙ КРАЙ”, УКРАЇНСЬКІ КАРПАТИ) ТА ЇХ ЕКОЛОГІЧНА ПРИУРОЧЕНІСТЬ
DOI:
https://doi.org/10.32782/naturaljournal.7.2024.5Ключові слова:
мохи, печіночники, екологічні групи, вологість, трофність, Вулканічні КарпатиАнотація
Моніторинг біорізноманіття заповідних територій важливий у контексті планування природоохоронного менеджменту. Мохоподібні є важливим аспектом біорізноманіття рослинного покриву та проявляють хороші індикаторні властивості на рівні видів й угруповань. Вивчення мохоподібних НПП Зачарований край розпочато нещодавно (Садиґов, 2020, 2021; Фельбаба-Клушина, Садиґов, 2022; Садиґов, Фельбаба-Клушина, 2021, 2022, 2023). Опубліковані результати стосуються окремих урочищ, чи заповідних територій нижчого рангу, які увійшли до складу НПП, цікавим знахідкам та опису окремих бріоугруповань. Однак узагальнюючі результати дослідження мохоподібних хребта Великий Діл, що є найбільшою геоморфологічною структурою парку, наводяться нами вперше. Нами досліджено таксономічну та екологічну структуру бріофлори цього хребта на основі збору матеріалу в букових, буково-дубових, буково-ялинових лісах (на корі дерев, мертвій деревині, на ґрунті), вздовж струмків, на болоті Багно, на скелях і каменях. Бріологічний матеріал визначали за допомогою традиційних визначників. Систематичний аналіз зроблено на основі останнього європейського бріотаксономічного огляду (Hodgetts et al., 2020), екологічні групи охарактеризовано за загальноприйнятими критеріями. Всього у результаті досліджень виявлено 129 видів мохоподібних з 48 родин та 94 родів. Аналіз спектру провідних провідних бріофітових мохів та печіночників вказує, що основна частина видів приурочена до букових лісів та вологих і перезволожених екотопів. У результаті аналізу екологічної структури встановлено, що найбільш поширеними є мезотрофні мезофіти, значний відсоток становлять мезоевтрофні й евтрофні гігромезофіти і гігрофіти, що свідчить про наявність як помірно вологих, так і перезволожених відносно поживних екотопів, придатних для заселення бріофітами. Слід відзначити, що таксономічна і екологічна структура мохоподібних досить точно характеризує екотопічні особливості території досліджень.
Посилання
Бачуріна Г.Ф., Мельничук В.М. Флора мохів Української РСР. Київ : Наукова думка, 1987. № 1. 180 с.
Бачуріна Г.Ф., Мельничук В.М. Флора мохів Української РСР. Київ : Наукова думка, 1988. № 2. 180 с.
Бачуріна Г.Ф., Мельничук В.М. Флора мохів Української РСР. Київ : Наукова думка, 1989. № 3. 176 с.
Бачуріна Г.Ф., Мельничук В.М. Флора мохів України. Київ : Наукова думка, 2003. № 4. 255 с.
Бойко М.Ф. Характеристика мохоподібних як індикаторів стану навколишнього середовища. Чорноморський ботанічний журнал. 2010. Т 6. № 1. С. 35—40.
Вірченко В.М. Рід Zygodon Hook. et Taylor (Orthotrichaceae, Bryophyta) в Україні. Український ботанічний журнал. 2005. T. 62. № 5. С. 715–718.
Вірченко В.М. Попович С.Ю, Тюх Ю.Ю. Мохоподібні Національного парку «Синевир». Рослинний світ. Київ, 2016. С. 267–282.
Вірченко В.М., Нипорко С.О. Продромус спорових рослин України: мохоподібні. Київ : Наукова думка, 2022. 176 с.
Данилків І. С., Демків О.Т., Лобачевська О.В., Мамчур З.І. Мохоподібні – Bryophyta. Біорізноманіття Карпатського біосферного заповідника. Київ : Інтерекоцентр, 1997. С. 190-198, 576—592.
Зеров Д.К. Флора речіночних і сфагнових мохів України. Київ : Наук. Думка, 1964. 355 с.
Літопис природи Національного природного парку Зачарований край Е12, Ільниця, 2022. 260 с.
Лобачевська О.В., Рабик І.В., Карпінець Л.І. Епіфітні мохоподібні лісових екосистем, особливості їх водного обміну та продуктивності залежно від екологічних умов місце виростань. Чорноморський ботанічний журнал. 2023. № 19 (2). С. 187—199.
Садигов Р.Е. Нові види флори мохоподібних у Національному природному парку «Зачарований край». Актуальні проблеми біологічних та агроекологічних досліджень в Карпатському регіоні: матеріали IV міжнародної конференції молодих вчених та студентів (26 червня, 2020 р.). Ужгород : ДВНЗ «УжНУ», 2020. T. 2. С. 70–71.
Садиґов Р.Е. Нове місцезростання рідкісного європейського виду Pseudohygrohypnum fertile (Sendtn.) Jan Kučera & Ignatov в Українських Карпатах. Біологія та екологія. 2021. Т. 7. № 1. С. 48—51.
Садиґов Р., Фельбаба-Клушина Л. Бріофлора оліготрофного болота багно на Вигорлат-Гутинському хребті (Українські Карпати). Молодь і поступ біології: Матеріали XVІІ Міжнародної наукової конференції студентів і аспірантів «Молодь і поступ біології» (м. Львів, 19–21 квітня 2021 р.). Львів : ТОВ «Ромус-поліграф», 2021. С. 93—94.
Садиґов Р.Е., Фельбаба-Клушина Л.М. Гляціальний релікт Tomenthypnum nitens (Hedw.) Loeske (Amblistegiaceae) в Українських Карпатах: поширення та фітоценотична приуроченість. Біологія та екологія. 2022. Т. 8. № 1. С. 48-52.
Фельбаба-Клушина Л.М., Садиґов Р.Е. Dicranum viride (Sull.&Lesq.) Lindb. (Dicranaceae) у Вулканічних Карпатах (Україна): поширення та геоботанічна характеристика його угруповань. Чорноморський ботанічний журнал. 2022, Т. 18 (3). С. 287–298.
Danylkiv I.S. Bryophytes of the Ukrainian part of the International Biosphere Reserve “Eastern Carpathians”. Roczniki Bieszczadzkie. 1998. № 7. С. 365–371.
Ellenberg H., Leuschner C. Zeigerwerte der Pflanzen Mitteleuropas in: Vegetation Mitteleuropas mit den Alpen: in ӧkologischer, dynamischer und historischer Sicht. Utb. 2010. 110 p.
Hodgetts N.G., Söderström L., Blockeel T.L., Caspari S., Ignatov M.S., Konstantinova N.A., Lockhart N., Papp B., Schröck C., SIm-Sim M., Bell D., Bell. N.E., Blom H.H., Bruggeman-Nannenga M.A., Brugués M., Enroth J., Flatberg K. I., Garilleti R., Hedenäs L., Holyoak D.T., Hugonnot V., Kariyawasam I., Köckinger H., kučera J., Lara F., Porley R.D. An annotated checklist of bryophytes of Europe, Macaronesia and Cyprus. Journal of Bryology. 2020. Vol. 42, № 1. С. 1–116.
Sadygov R., Felbaba-Klushyna L. The bryoflora of the Zacharovana Dolyna Reserve (the Ukrainian Carpathians): species diversity and taxonomic structure. Thaiszia - J. Bot., Košice, 2023. № 33 (2). С. 125—138. https://doi.org/10.33542/TJB2023-2-03.
Virchenko V.M. Bryophytes of the Lobarion communities in the regional landscape park “Stuzhytsa” (the Ukrainian Carpathians). Roczniki Bieszczadzkie, 1998. № 7. С. 359–364.
