ЕКОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ В ФОРМУВАННІ КІЛЬКІСНИХ ХАРАКТЕРИСТИК МОЛЮСКІВ ТИМЧАСОВОГО КОМПОНЕНТУ МЕЙОБЕНТОСУ ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОЇ ЧАСТИНИ ЧОРНОГО МОРЯ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/naturaljournal.8.2024.3

Ключові слова:

молюски, мейобентос, екологічні фактори, північно-західний шельф Чорного моря

Анотація

Молюски, розміри тіла яких дозволяють їм перебувати у складі мейобентосу лише за короткий період свого життєвого циклу, відносяться до псевдомейобентосу (тимчасовий компонент мейофауни). Незважаючи на свої малі розміри, молодь молюсків відіграє істотну роль у морських екосистемах, сприяючи розвитку та відновленню донних біоценозів. Молюски псевдомейобентосу – важливий кормовий об’єкт для молоді та дорослих форм донної і придонної бентосоїдної іхтіофауни. Показники щільності поселень та його біомаси можуть бути використанні при моніторингу якості морського середовища. За щільністю популяції та біомасою більшість псевдомейобентосу північно-західної частини Чорного моря представлена переважно молодими двостулковими молюсками та поліхетами. Гастроподи в наших дослідженнях зустрічалися із дуже низькою щільністю поселень. Особливості формування кількісних характеристик молюсків, які розглянуті на базі результатів обробки 520 кількісних проб, зібраних в Одеському морському регіоні у 1994–2015 рр. наводяться вперше. Розглянуто вплив основних екологічних факторів (тип з субстрату, глибина, кисневий режим) на формування кількісних показників молюсків категорії мейобентосу. Тип донного субстрату є одним із найважливіших екологічних факторів формування різноманітності, щільності поселень і біомаси молоді молюсків. Висока щільність молюсків характерна для кам’янистого субстрату, черепашки з мулом і черепашки з піском у літній період. Найвищі їх показники обмежені глибиною 10–15 м. На мілководді чисельність низька, що пов’язано з поїданням їх молоддю іхтіофауни. Аналіз показників чисельності Bivalvia для різних умов показав, що вона є найменшою за показників 1–4 O2 мг/л. Зі зростанням умісту розчиненого у воді кисню чисельність молюсків збільшується.

Посилання

Воробйова Л.В. Північно-західна частина Чорного моря. Практична екологія морських регіонів. Чорне море. гл. 8. Київ : Наукова думка, 1990. С. 196–200.

Воробйова Л.В. Мейобентос українського шельфу Чорного та Азовського морів. Київ : Наукова думка, 1999. 300 с.

Воробйова Л.В. Одеський морський регіон Чорного моря : гідробіологія пелагіалі та бенталі. Одеса : Астропринт, 2017. С. 4–10.

Воробйова Л.В., Таргонська О.А. Енергетична характеристика мейобентосу Жебріянської бухти. Екосистема узмор’я української дельти Дунаю. Одеса : Астропринт, 1998. С. 275–290.

Зайцев Ю.П. Літоральне зосередження живої речовини та пов’язані з нею екологічні проблеми сучасного Чорного моря. Наукові записки Тернопільського педуніверситету. Серія: біологія. 2005. № 4 (27). С. 383–390.

Нестерова Д.А., Теренько Л.М. Фітопланктон Одеського регіону в сучасних умовах. Екологічна безпека прибережних та шельфових зон, комплексне використання ресурсів шельфу. Севастополь, 2000. С. 383–390.

Giere G. Meiobenthology themicrosscopic motile fauna of aguatic sediments. Berlin-Yeidelberg : Springer-Verlag, 2009. 527 p.

Hulings G. Manual for the Study of Meiofauna. Smitsonian Contribs to Zoology. 1971. Р. 78–84.

Nesterova D. State Environment of the Black Sea (2001–2007). The state of phytoplankton. Istambul, Turkey. 2008. pp. 173–200.

Levin L., Gutiérrez D., Rathburn A., Neira C., Sellanes J., Muñoz P. Benthic processes on the Peru margin: a transect across the oxygen minimum zone during the 1997–98 El Niño. Prog. Oceanogr. 2002. № 53. Р. 1–27. https://doi.org/10.1016/S0079-6611(02)00022-8.

McIntyre A.D., Murison D.J. The meiofauna of flatfish nursery ground. Mar. Biol. Ass. U. K. 1973. № 53. Р. 93–118.

Scheltema R. The relationship of salinity to larval sarvival and development in Nas-sarius obsolutus (Gastropoda). Biol. Bull. 1965. № 129 (2). Р. 340–354.

Sellanes J., Neira C. ENSO as a natural experiment to study meiofaunal communities. Mar. Ecol. 2006. № 27. Р. 31–43. https://doi.org/10.1111/j.1439-0485.

Thiel H. Haufigkeit und Verteilung der Meiofauna im Bereich des Island-Faroer-Ruckens. Bereichte der Deutschen Wissenschaftlichen Kommission fur Meeresforschung. 1971. № 22. Р. 99–128.

Thorson G. Parallel level-bottom communities, their temperature adaptation, and their “balance” between predators and food animals. Perspectives in marine biology. Berkeley, Los Angeles : Univ. Cal. press, 1958. Р. 67–86.

Thorson G. Light as an ecological factor in the dispersal and settlement of larvae of marine bottom invertebrates. Ophelia. 1964. № 1. Р. 167–208.

Тhorson G. Some factors influencing the recruitment and establishment of marine benthic communities. Netherl. J. Sea Res. 1966. № 3 (2). Р. 267–293.

Vorobyova L.V. The role of environmental factors in the formation of temporary meiofauna in the Odessa Sea Region of the Black Sea. Scientific notes of Ternopil University. Biology series. 2021. Vol. 81. № 1–2. Р. 39–45.

Watzin M.S.The effects of meiofauna on settling macrofauna: meiofauna may structure macrofaunal properties communities. Ocologia. 1983. Vol. 59. Р. 163–166.

Williams D.D. The brackish water hyporheic zone: invertebrate community structure across a novel ecotone. Hydrobiologia. 2003. № 510. Р. 153–173.

Wilson T.R.S. Competition and predation in marine soft-sediment communities. Annu. Rev. Ecol. Sist. 1991. № 21. P. 221–241.

Yingst Y. Patternst of microfaunal fnd meiofaunal abundans in marine sediments measured with adenosine triphosphate assay. Mar. Biol. 1978. Vol. 47. № 1. Р. 41–54.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-07-24