ЛАБІРИНТ ЯК ЕЛЕМЕНТ САКРАЛЬНОГО ПРОСТОРУ

Анотація

Дослідження присвячене поняттю лабіринту: етимології, трактуванню та типології як складової сакрального простору. Метою дослідження є висвітлення дефініції «лабіринту» у складі сакральної географії та сакрального ландшафтознавства, аналіз просторового розташування з позицій лімінальної складової сакрального простору. Для аналізу лабіринту як елементу сакрального простору були використані ландшафтознавчий, історико-географічний, етнічно-екологічний та еніологічний підходи. Відродження інтересу до історії, функціонування та розвитку лабіринту як елементу сакрального простору сприяв активному обміну ідеями між істориками, культурологами, теологами, географами, ландшафтними дизайнерами, що спричинило сплеск інтересу до цієї тематики на початку ХХІ століття. Історико-географічний аналіз лабіринтів проведено в окремих працях зарубіжних географів, теологів, культурологів. Більшість з них не завжди зазначають відмінність між окремими підходами до трактування та етимології терміну. У цих дослідженнях мало уваги приділено типологізації та аналізу структури лабіринту з позицій географії, що зумовлює необхідність системного вивчення та формування відповідних моделей. У статті проаналізовано трактування «лабіринту»: техногенне, архітектурне, сакральне / тафальне / лімінальне, еніоземлезнавче, семіотичне, метафоричне, літературне. Авторами запропоновано типології лабіринтів на основі просторового, генетичного та морфологічного підходу. У просторовому типі запропоновано виокремлювати лабіринти за висотною диференціацією: наземні, підземні, перехідні. За генезисом виділено підтипи лабіринтів у складі сакрального простору: натуральний (підземні комплекси печер та галерей), натурально-антропогенні (сакральні модифіковані комплекси галерей та печер), антропогенні або техногенні (лабіринти у церквах, з дерну, «троянські міста» тощо). Запропоновано морфологічну типологію лабіринтів з підтипами: змієподібний лінійний, концентричних кіл, спіральний, хрестоподібний. Застосування запропонованих трактувань і типологій лабіринту у складі сакрального простору поглибить зв’язки у міждисциплінарних напрямах географії, теології, філософії, культурології та дозволить розширити теоретико-методологічну базу сакральної географії.