ВИЗНАННЯ ЛАНДШАФТНОЇ ТЕХНОСФЕРИ ЯК НОВОЇ ГЕОСФЕРИ
DOI:
https://doi.org/10.35433/naturaljournal.2.2023.85-94Ключові слова:
ландшафтна техносфера, інженерне ландшафтознавство, антропогенні ландшафти, ландшафтно-технічні системи, техногенез.Анотація
Друга половина ХХ ст. – початок ХХІ ст. відзначаються прогресуванням глобальної екологічної кризи, яка характеризується критичним станом довкілля та надмірною антропогенізацією географічної оболонки. Дуже швидкими темпами у сучасних геосферах відбуваються зміни, що призводять до формування нових техногенних ландшафтів. Мета роботи: на основі попереднього досвіду і власних польових досліджень обґрунтувати виокремлення нової земної оболонки – ландшафтної техносфери. Основні завдання дослідження: проаналізувати специфічні ознаки і властивості ландшафтної техносфери; ідентифікувати її верхню і нижню межі; розглянути структурну організацію усіх варіантів ландшафтної сфери за наявності техноречовини; коротко охарактеризувати основні етапи розвитку ландшафтної техносфери. Дослідження ландшафтної техносфери – процес складний і ґрунтується на використанні класичних та інноваційних методологічних засад сучасної географії. У їх основі лежить паралельне використання трьох наукових парадигм: системної, модельної та екологічної. Вони не суперечать одна одній і взаємодоповнюють вивчення взаємодії природи і техніки. Системний підхід дозволяє розглядати ландшафтну техносферу як складну систему нижчого таксономічного рангу ландшафтної сфери та географічної оболонки. У статті застосовано загальнонаукові методи: аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, систематизації, індукції і дедукції. У статті обґрунтовано існування нової земної оболонки – ландшафтної техносфери, яку формує планетарна сукупність ландшафтно-технічних систем. Відмічено, що вона не має суцільного поширення, однак постійно збільшується в розмірах і поступово виходить за межі ландшафтної сфери. Детально аналізуються специфічні ознаки та властивості ландшафтної техносфери. Враховуючи критерій наявності зони безпосереднього контракту трьох блоків ландшафтно-технічних систем (управлінського, технічного та природного), ідентифіковано верхню і нижню межі ландшафтної техносфери. Розглядається структура усіх варіантів ландшафтної сфери за наявності техноречовини. Коротко схарактеризовані основні етапи розвитку ландшафтної техносфери. Зроблено висновок про те, що людина ніколи не зможе керувати ландшафтно-технічними системами у планетарному масштабі. Однак, застосовуючи методи та принципи інженерного ландшафтознавства дослідження, можна досягти оптимального взаємодії трьох блоків ландшафтно-технічних систем і продовжити їх функціональну придатність.
Посилання
Денисик Г. І., Воловик В. М. Нариси з антропогенного ландшафтознавства : навч. посіб. Вінниця : ГІПАНІС, 2001. 170 с.
Денисик Г. І. Антропогенне ландшафтознавство : навч. посіб. : в 2 ч. Вінниця : ПП «ТД Видавництво Едельвейс і К», 2012. Ч. І : Глобальне антропогенне ландшафтознавство. 306 с.
Кавалеров В. А. Від «техносфери» до «ноосфери»: філософсько-освітній аспект. Вісник НТУУ «КПІ». Серія : Філософія. Психологія. Педагогіка. 2011. № 3. С. 24–28.
Лаврик О. Д. Інженерне ландшафтознавство: сучасний стан і перспективи розвитку. Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія : Географія. 2016. Вип. 28, № 1–2. С. 10–17.
Лаврик О. Д. Ландшафтна техносфера. Науковий вісник Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Серія : Географія. 2018. Вип. 795. С. 147–154.
Мельник В., Маринюк В. Людина і технонаука в контексті ноосферної парадигми. Вісник Львівського національного університету. Серія : Філософські науки. 2013. № 16. С. 3–18.
Сова А. Вчення В. І. Вернадського про біосферу та перехід, становлення її в ноосферу. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія : Геологія. 2013. Вип. 3. С. 47–50.
Cowie R. H., Bouchet Ph., Fontaine B. The Sixth Mass Extinction: fact, fiction or speculation? Biological Reviews. 2022. Vol. 97, Is. 2. P. 640–663. doi: https://onlinelibrary.wiley.com/doi/full/10.1111/brv.12816.
Fuchs K., Kozlovsky E. A., Krivtsov A. I., Zoback M. D. Super-Deep Continental Drilling and Deep Geophysical Sounding. Berlin : Springer Verlag, 1990. 452 р.
Haff P. K. Purpose in the Anthropocene: Dynamical role and physical basis. Anthropocene. 2016., Vol. 16. Р. 54–60. doi: https://doi.org/10.1016/j.ancene.2016.07.002.
Mendes J. R. Does the Sustainability of the Anthropocene Technosphere Imply an Existential Risk for Our Species? Thinking with Peter Haff. Social Sciences. 2021. Vol. 10, Is. 8, Р. 1–14. doi: https://doi.org/10.3390/socsci10080314.
Ness N. F., Burlaga L. F., Kurth W. S., Gurnett, D. A. In Situ Observations of Interstellar Plasma with Voyager 1. Science. 2013. Vol. 341, Is. 6153. Р. 1489–1492. doi : https://www.science.org/doi/10.1126/science.1241681.
The Biosphere and Noosphere Reader: Global Environment. Society and Change / edited by D. Pitt, P. R. Samson. Oxon : Routledge, 2012. 222 р.
Lahoz-Beltra R. The 'Crisis of Noosphere' as a Limiting Factor to Achieve the Point of Technological Singularity. Interdisciplinary Description of Complex Systems. 2018. Vol. 16, Is. 1. P. 92–109. doi : 10.7906/indecs.16.1.7.
Zalasiewicz J., Williams M., Waters C. N. et al. Scale and diversity of the physical technosphere: A geological perspective. The Anthropocene Review. 2016. Vol. 4, Is. 1. Р. 9–22. doi : 10.1177/2053019616677743.