НАУКОВІ ПІДХОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЯК СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНОЇ КАТЕГОРІЇ
DOI:
https://doi.org/10.32782/naturaljournal.13.2025.15Ключові слова:
освіта, війна, децентралізація, територіальна громада, соціальна сфера, національна безпекаАнотація
У статті розглянуто особливості визначення поняття «інтелектуальний потенціал» як суспільно-географічної категорії. Проаналізовано наукові праці в галузі економіки, соціології, педагогіки, соціології та психології з метою всебічного розуміння даного поняття як важливого ідентифікатора економічного та суспільного розвитку окремих територіальних громад чи районів, областей в умовах децентралізації та війни. Визначено місце інтелектуального потенціалу у збереженні економічної та соціальної безпеки, як складників національної безпеки в сучасних умовах.У сучасних умовах стрімких трансформацій інформаційного суспільства й інтелектуалізації регіонального розвитку зростає актуальність дослідження інтелектуального потенціалу як важливого чинника суспільно-географічних процесів. Незважаючи на зростання кількості публікацій на цю тему, поняття інтелектуального потенціалу досі не має усталеного трактування у вітчизняній географічній науці.Метою підготовки статті є систематизація наукових підходів до визначення сутності інтелектуального потенціалу й обґрунтування доцільності його розгляду як окремої суспільно-географічної категорії.У дослідженні використано такі методи, як порівняльно-аналітичний аналіз наукових джерел, систематизація термінологічного апарату, логіко-теоретичне узагальнення, а також елементи системного та структурно-функціонального підходів.У результаті дослідження визначено основні наукові парадигми трактування інтелектуального потенціалу – економічну, соціологічну, освітню та географічну; здійснено їх зіставлення та акцентовано на специфіці просторового виміру цього поняття. Запропоновано авторське визначення інтелектуального потенціалу як просторово організованого комплексу людських ресурсів із високим рівнем освіченості, знаннєвої активності та здатності до інноваційного розвитку.Наукова новизна полягає в уточненні змісту категорії «інтелектуальний потенціал» у контексті просторової диференціації та регіонального розвитку. Практична значущість полягає в можливості застосування результатів дослідження для оцінювання інтелектуальних ресурсів територій, планування освітньої та інноваційної політики на регіональному рівні.
Посилання
Бутнік-Сіверський О. Трансформація інтелектуальної власності в інноваційний продукт. Інтелектуальний капітал. 2003. № 5. С. 3–12.
Геєць В., Семиноженко В. Інноваційні перспективи України. Харків : Константа, 2006. 272 с.
Жарінова А. Розвиток економіки знань у контексті формування людського капіталу. Ефективна економіка. 2013. № 11. [Електронний ресурс] URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2536 (дата звернення 15.07.2025).
Лапотков В. Поняття і види інтелектуального потенціалу компаній в ІТ-секторі. Економіка та суспільство. 2024. № 61. С. 94–100. https://doi.org/10.32782/2524-0072/2024-61-94.
Маліцький Б., Попович О. Стан використання вітчизняного інтелектуального потенціалу. Інтелектуальна власність. 2005. № 12. С. 7–13.
Нич Т. Географія інтелектуального потенціалу Хмельницької області. Київ : Принт-Сервіс, 2017. 182 с.
Паламарчук М., Паламарчук О. Економічна і соціальна географія України з основами теорії : навчальний посібник. Київ : Знання, 1998. 416 с.
Перерва П., Марчук Л. Інтелектуальний потенціал як економічна категорія. Вісник Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». Серія «Економічні науки». 2018. № 15 (1291). С. 53–63.
Попович О. Науково-технологічна та інноваційна політика: основні механізми формування та реалізації. Київ : Фенікс, 2005. 226 с.
Сіденко С. Інтелектуальний капітал у стратегії інноваційного розвитку України. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Міжнародні відносини. 2023. Т. 57. № 1. С. 95–100. https://doi.org/10.17721/1728-2292.2023/1-57/95-100.
Ситник Й. Інтелектуальний потенціал як фактор інтелектуалізації систем менеджменту підприємства. Вісник Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». Серія «Економічні науки». 2012. № 9. С. 271–277. [Електронний ресурс] URL: https://ela.kpi.ua/handle/123456789/2988 (дата звернення 15.07.2025).
Тищенко В. Економіка знань як актуальна основа сучасного розвитку України та її регіонів. Харків : Вид. ХНЕУ, 2014. 272 с.
Ткаченко В. Інтелектуальний потенціал в основі розвитку виробничих сил і виробничих відносин. Дніпро : Моноліт, 2008. 274 с.
Філиппова С., Ковтуненко К. Інтелектуальний потенціал як головний чинник формування інтелектуального капіталу. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. 2013. № 776. С. 81–86. [Електронний ресурс] URL: https://ena.lpnu.ua/items/098df848-54fb-4cec- ab33-d02f461a0819 (дата звернення 15.07.2025).
Boisot M.H. Knowledge Assets: Securing Competitive Advantage in the Information Economy. Oxford : Oxford University Press, 1998. 284 р.
Bontis N. Managing organisational knowledge by diagnosing intellectual capital: framing and advancing the state of the field. International Journal of Technology Management (IJTM). 1999. Vol. 18. № № 5/6/7/8. Р. 433–462. https://doi.org/10.1504/IJTM.1999.002780.
Drucker P.F. Post-Capitalist Society. New York : Harper Business, 1993. 232 р.
Edvinsson L., Malone M. Intellectual Capital: Realizing Your Company’s True Value by Finding Its Hidden Brainpower. New York : Harper Business, 1997. 225 р.
Foray D. The Economics of Knowledge. Cambridge : MA ; MIT Press, 2004. 275 р.
Nonaka I., Takeuchi H. The Knowledge-Creating Company. New York : Oxford University Press, 1995. 284 р.
Roos J., Roos G., Dragonetti N.C., Edvinsson L. Intellectual Capital: Navigating the New Business Landscape. London : Macmillan Press, 1997. 143 р.
Stewart T.A. Intellectual Capital: The New Wealth of Organizations. New York : Doubleday/ Currency, 1997. 278 р.
Sveiby K.E. The New Organizational Wealth: Managing and Measuring Knowledge-Based Assets. San Francisco : Berrett-Koehler, 1997. 275 р.
Zayachuk M., Kostashchuk I., Darchuk K., Bilous Yu. Geoinformation technologies as a basis for research of the optimal location of general secondary education institutions (on the example of Chernivtsi city territorial community). Journal of Geology, Geography and Geoecology. 2021. Vol. 30. № 2. Р. 389–401. https://doi.org/10.15421/112135.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
