ВПЛИВ ІОНІВ КАДМІЮ НА ВМІСТ ОКРЕМИХ ГРУП ЛІПІДІВ В ТКАНИНАХ І ОРГАНАХ LYMNAEA STAGNALIS

Анотація

Розглянуто особливості вмісту загальних ліпідів та їх окремих груп (триацилгліцероли (ТАГ), диацилгліцероли (ДАГ), неетерифіковані жирні кислоти (НЕЖК) та фосфоліпіди (ФЛ)) у гемолімфі, гепатопанкреасі, мантії та нозі Lymnaea stagnalis за дії іонів кадмію в концентрації, що відповідала 5 ГДКрибогосп. З’ясовано, що вміст зазначених сполук в організмі L. stagnalis є різноплановим, органоспецифічним та значною мірою залежить від тривалості дії токсиканту (2, 7 діб). Встановлено, що іони Cd2+ незалежно від тривалості експозиції обумовлюють зменшення вмісту ТАГ у гепатопанкреасі, мантії та нозі L. stagnalis на 16,16–38,76% (p ≤ 0,05–0,01), що, імовірно, свідчить про активацію ліпаз та посилення процесів ліполізу задля компенсації високих енергетичних витрат, пов’язаних із адаптацією організму молюсків до дії досліджуваного токсиканта. Поряд із зниженням показників ТАГ у гепатопанкреасі L. stagnalis зафіксовано збільшення вмісту ДАГ та НЕЖК на 10,43–34,59% (p ≤ 0,05–0,01) за короткострокової дії Cd2+ (2 доби), а при пролонгуванні до 7 діб відмічено суттєве накопичення ДАГ в органі. Щодо показників НЕЖК, то статистично достовірних відмінностей з контрольною групою тварин для гепатопанкреасу не встановлено. У мантії, нозі та гемолімфі вміст окремих ліпідних груп специфічний та обумовлений часом перебування L. stagnalis у токсичному середовищі. Отримані нами свідчать з одного боку про активацію захисних механізмів у досліджуваних тварин, а з іншого – про фізіологічні та біохімічні зрушення в організмі. Отже, вміст ліпідів досліджених груп відображає адаптивну реакцію організму L. stagnalis на зміну чинників навколишнього середовища.