ВИЗНАЧЕННЯ ОПТИМАЛЬНИХ СТРОКІВ СІВБИ ПШЕНИЦІ ТУРАНСЬКОЇ (TRITICUM TURANICUM JAKUBZ.) В УМОВАХ СХІДНОЇ ЧАСТИНИ ПІВНІЧНОГО СТЕПУ УКРАЇНИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/naturaljournal.9.2024.21Ключові слова:
пшениця туранська, термін сівби, біометричні показники, показники структури урожаю, урожайністьАнотація
Цікавість споживачів до пшениці туранської пов’язана з тим, що вона, за хімічним складом, більш корисна за традиційні види пшениці. Вона має високу стійкість до спеки та атмосферної посухи, однак майже нестійка до ґрунтової посухи. Масове поширення цієї нової для України культури стримує відсутність агротехнологічних прийомів її вирощування, які б сприяли формуванню рослинами високої продуктивності в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах. Мета досліджень полягала у визначенні оптимальних строків сівби пшениці туранської в посушливих умовах східної частини Північного Степу України. Дослідження проводились у польовій сівозміні Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України протягом 2021–2023 рр. Для сівби використовували сорт пшениці туранської Сармат (ПУ № 230611 від 25.10.2023 р.). Методи дослідження: польовий, лабораторний, математично-статистичний. Для вирішення поставленої задачі були вибрані наступні строки сівби: 15 березня, 1 квітня, 15 квітня. Встановлено, що найбільшу висоту рослини формували за перших двох строків сівби (15.03 та 1.04), що перевищує рослини останнього строку сівби за цим показником на 3 см. Найбільшими коефіцієнти загального та продуктивного кущіння були за першого строку сівби – 1,04 та 1,0 відповідно, найменші (0,99 та 0,97) – за останнього. Вплив строків сівби пшениці туранської на проходження початкових етапів органогенезу позначився і на формування рослинами показників структури врожаю. Перший термін сівби 15 березня забезпечив найбільшу довжину колосу (5,9 см), найбільшу кількість зерен у колосі (17 шт) та масу 1000 зерен (52,34 г), дозволив отримати найвищу продуктивність рослин – 2,9 т/га. Це свідчить, що висівання пшениці туранської у максимально ранні строки сприяє запобіганню впливу таких факторів, як повітряна і ґрунтова посухи, які є характерними для умов східної частини Північного Степу України. Доведено, що затримка з терміном сівби на місяць знижує врожайність цієї культури на 6,9%.
Посилання
Андрійченко Л.В. Вплив строків посіву на продуктивність сортів ярої пшениці в умовах півдня України. Вісник аграрної науки Причорномор’я. 2006. Вип. 1 (33). С. 209–215.
Антал Т.В. Вплив добрив та погодних умов на врожайність пшениці твердої ярої. Вісник Полтавської держ. аграр. академії. 2011. № 3. С. 40–43.
Базалій В.В., Бойчук І.В., Базалій Г.Г., Ларченко О.В. Бабенко Д.В. Формування продуктивності у сортів пшениці різного типу розвитку. Збірник наукових праць СГІ-ННЦС. 2016. Вип. 27 (67). С. 95–102.
Бараболя О.В. Формування врожайності та якості зерна твердої ярої пшениці залежно від агроекологічних факторів. Зб. наук. праць Уманського державного аграрного університету. 2008. Вип. 70(2). С. 742–746.
Господаренко Г.М., Костогриз П.В., Любич В.В., Парій М.Ф. Пшениця спельта. Київ : ТОВ «СІК ГРУП Україна», 2016. 312 с.
Каленська С.М., Єрмакова Л.М., Паламарчук В.Д., Поліщук І.С., Поліщук М.І. Системи сучасних інтенсивних технологій у рослинництві. Вінниця : ФОП Рогальська І.О., 2015. 448 с.
Коренев Г.В. Біологічне обґрунтування термінів та способів збирання хлібів. Київ : Урожай, 1967. 150 с.
Манько К.М., Цехмейструк М.Г., Музафаров Н.М., Голік О.В., Музафаров І.М. Урожайність сучасних сортів пшениці ярої м‘якої та твердої залежно від основних елементів технології вирощування. Бюлетень Інституту сільського господарства степової зони НААН України. 2012. Вип. № 3. С. 87–90.
Методологія та організація наукових досліджень : підручник / М.О. Клименко та ін.; за ред. В.О. Дружиніної. Вінниця : Видавництво ВНТУ «УНІВЕРСУМ-Вінниця», 2010. 358 с.
Науково-обґрунтована система ведення агропромислового виробництва Донеччини. Донецьк : «Регіон», 2007. 511 с.
Рожков А.О. Формування посівів пшениці ярої за дії технологічних факторів. Вісник ХНАУ. Серія «Рослинництво, селекція і насінництва, плодоовочівництво». 2012. № 1. С. 28–44.
Усов О.С., Манько К.М. Особливості формування врожайності пшениці твердої ярої залежно від попередника та основного обробітку ґрунту. Наукові праці Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків: зб. наук. праць. 2015. Вип. 23. С. 70–75.
Buvaneshwari G., Yenagi N.B., Hanchinal R.R., Katarki P.A. Physico-chemical characteristics and milling quality of dicoccum wheat varieties. Karnataka J. Agric Sci. 2001. Vol. 14. P. 736.
Buvaneshwari G., Yenagi N.B., Hanchinal R.R., Naik R.K. Glycaemic responses to dicoccum products in the dietary management of diabetes. Ind. J. Nutr. Diet. 2003. Vol. 40. P. 363–368.
Brandolini A., Hidalgo A., Moscaritolo S. Chemical composition and pasting properties of einkorn (Triticum monococcum) whole meal flour. J Cereal Sci. 2008. Vol. 47. P. 599–609. https://doi.org/10.1016/j.jcs.2007.07.005.
Galterio G., Codianni P., Giusti A.M., Pezzarossa B., Cannella C. Assessment of the agronomical and technological characteristics of Triticum turgidum ssp. dicoccum Schrank and T. spelta L. Nahrung Food. 2003. Vol. 47. P. 54–59.
Gebruers K., Dornez E., Boros D., Dynkowska W., Bedo Z., Rakszegi M., Courtin C.M. Variation in the content of dietary fiber and components thereof in wheats in the health grain diversity screen. J Agric Food Chem. 2008. Vol. 56. P. 9740. https://doi.org/10.1021/jf800975w.
Laddomada B., Durante M., Mangini G., D‘Amico L., Lenucci M. S., Simeone R., et al. Genetic variation for phenolic acids concentration and composition in a tetraploid wheat (Triticum turgidum L.) collection. Genet. Resour. Crop Evol. 2017. Vol. 64. P. 587–597. https://doi.org/10.1007/s10722-016-0386-z.
Laidò G., Mangini G., Taranto F., Gadaleta A., Blanco A., Cattivelli L., Marone D., Mastrangelo A. M., Papa R., De Vita P. Genetic diversity and population structure of tetraploid wheats (Triticum turgidum L.) estimated by SSR, DArT and pedigree data. PloSONE. 2013. Vol. 8 (6). https://doi.org/10.1371/journal.pone.0067280.
Mohan B.H., Malleshi N.G. Characteristics of native and enzymatically hydrolyzed common wheat (Triticum aestivum) and dicoccum wheat (Triticum dicoccum) starches. Eur Food Res Technol. 2006. Vol. 223. P. 355–361. https://doi.org/10.1007/s00217-005-0212-x.
Rodríguez‐Quijano M., Lucas R., Ruiz M., Giraldo P., Espí A., Carrillo J.M. Allelic Variation and Geographical Patterns of Prolamin sinthe USDA‐ARS Khorasan Wheat Germplasm Collection. Crop Science. 2010. Vol 50 (6). P. 2383–2391. https://doi.org/10.2135/cropsci2010.02.0089
Ward J.L., Poutanen K., Gebruers K., Piironen V., Lampi A.M., Nystrom L., Andersson A.A., Aman P., Boros D., Rakszegi M., Bedo Z., Shewry P.R. The Healthgrain cereal diversity screen: concept, results and prospects. J Agric Food Chem. 2008. Vol. 56. P. 9699. https://doi.org/10.1021/jf8009574.
