ЯКІСТЬ СОРТІВ СОЇ ЗА БІОЛОГІЗАЦІЇ ЕЛЕМЕНТІВ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ НА ЗРОШЕННІ ПІВДНЯ УКРАЇНИ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/naturaljournal.9.2024.23

Ключові слова:

сорт, строк сівби, захист рослин, вміст білка, вміст жиру

Анотація

Метою проведення досліджень було визначення якісних показників насіння сортів сої вітчизняної селекції. Дослідження проводили протягом 2013–2015 років на дослідному полі Інституту зрошуваного землеробства НААН України, що знаходиться в південно-західній частині Херсонської області у 12 км від м. Херсона на землях Інгулецької зрошувальної системи. Трифакторний дослід (фактор А – сорт, В – строк сівби, С – система захисту рослин). Для проведення досліджень було відібрано три сорти сої, різних груп стиглості, селекції Інституту зрошуваного землеробства НААН, які занесені до Державного реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні: Діона, Даная та Святогор. Строк сівби: перший – 20 квітня, другий – 5 травня, третій – 20 травня. Система захисту рослин: контроль (обробка водою), біозахист, хімзахист. Встановлено, що на вміст білка в насінні сої за її вирощування на поливних землях Південного Степу України найбільший вплив здійснював сортовий фактор та захист рослин. Максимальна білковість на рівні 41,2% сформована у сорту Святогор за другого строку сівби та застосуванні хімічного захисту рослин, а також у сорту Даная за першого строку сівби та застосуванні хімічного захисту рослин (39,7%). Найбільший вміст білку в насінні сортів сої (в середньому) отримано у варіанті з хімічним захистом – 39,6%, що на 1,6 відсоткових пунктів більше за контрольний варіант. Різниця між біологічним хімічним захистом становила 0,7%. У досліджуваних сортів спостерігався сильний кореляційний зв’язок між вмістом білку та урожайністю (r = 0,837…0,929). Тред збільшення білковості насіння сортів сої вказує на те, що поліпшення умов онтогенезу рослин технологічними заходами з використанням засобів захисту та оптимізації строків сівби призводить до формування повноцінного насіння та підвищення реутилізації білкових сполук з листостеблової маси до репродуктивних органів. Хімічний захист рослин сортів сої мав істотний вплив на вміст жиру у всіх сортів відносно контролю. Проте, вплив хімічного та біологічного засобів захисту був майже на одному рівні, що вказує можливості застосування таких засобів захисту для отримання однакового ефекту підвищення вмісту жиру в насінні сортів. Максимального рівня вміст жиру (22,6%) сягнув у варіанті з сортом Даная за другого і третього строків сівби на фоні хімічного захисту рослин.

Посилання

Боровик В.О., Клубук В.В., Осіній М.Л., Лужанський І. Ю., Кузьмич В.І. Характеристика нових зразків сої за морфо-біологічними та господарськими ознаками. Зрошуване землеробство : міжвідомчий тематичний науковий збірник. 2015. Вип. 64. С. 158–161.

Діденко Н.І. Виробництво сої в умовах інтеграційних процесів в Україні. Економіка АПК. 2017. № 1. С. 31–36.

Жуйков О.Г., Іванів М.О., Марченко Т.Ю., Возняк В.В. Сучасне виробництво сої як елемент розв’язання проблеми харчового білка: світові тренди та вітчизняні реалії. Таврійський науковий вісник. 2020. № 116. С. 54–63. https://doi.org/10.32851/2226-0099.2020.116.1.7.

Лавриненко Ю.О., Клубук В.В., Марченко Т.Ю., Мельник М.А. Селекційно–агротехнічні аспекти збільшення виробництва сої в умовах зрошення. Зрошуване землеробство : міжвідомчий тематичний науковий збірник. 2012. Вип. 58. С. 107–111.

Мазур В.А., Гончарук І.В., Дідур І.М., Панцирева Г.В., Телекало Н.В., Купчук І.М. Інноваційні аспекти технологій вирощування, зберігання і переробки зернобобових культур : монографія. Вінниця. 2021. 180 с.

Панцирева Г.В. Вплив технологічних прийомів вирощування на зернову продуктивність зернобобових культур в умовах правобережного Лісостепу України. Наукові доповіді НУБІП. 2020. № 5 (87). https://doi.org/10.31548/dopovidi2020.05.003.

Січкар В.І. Методи створення сортів сої з покращеним біохімічним складом насіння. Корми і кормовиробництво. 2011. Вип. 69. С. 37–44.

Ткачик O.P., Алексеев О.O. Технологічні та агроекологічні показники груп сортів сої за стиглістю. Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Agronomy and Biology. 2022. № 48 (2). Р. 165–172. https://doi.org/10.32845/agrobio.2022.2.22.

Ушкаренко В.О., Вожегова Р.А., Голобородько С.П., Коковіхін С.В. Методика польового досліду (Зрошуване землеробство): навчальний посібник. Херсон : Грінь Д.С., 2014. 448 с.

Ушкаренко В.О., Вожегова Р.А., Голобородько С.П., Коковіхін С.В. Статистичний аналіз результатів польових дослідів у землеробстві. Херсон : Айлант, 2013. 381 с.

Сhoi I.-Y., Hyten D.L., Matukumalli L.K. et al. A soybean transcript map: gene distribution, haplotype and SNP analysis. Genetics. 2007. Vol. 176, Iss. 1. Р. 685–696. https://doi.org/10.1534/genetics.107.070821.

Havemeier S.M., Slavin J. Pulses and Legumes: Nutritional Opportunities and Challenges. Cereal Foods World. 2020. Vol. 65, Iss. 2. https://doi.org/10.1094/CFW-65-2-0021.

Keller J., Senula A., Leunufna S., Grube M. Slow growth storage and cryopreservation – tools to facilitate germplasm maintenance of vegetatively propagated crops in living plant collections. Int. J. Refriger. 2006. № 29. P. 411–417.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-10-22