ЕКОЛОГІЧНІ ПЕРСПЕКТИВИ УТИЛІЗАЦІЇ СТІЧНОЇ ВОДИ ТВАРИННИЦТВА

Анотація

Упродовж останніх років в Україні спостерігається позитивна динаміка розвитку тваринництва промислового типу, що підвищує локальне антропогенне навантаження на навколишнє природне середовище. У районах розташування крупних тваринницьких підприємств джерелом локального забруднення довкілля є не лише гній, а й стічна вода в щорічній загальній кількості впродовж 1990–2023 років – 28,7–270,1 мільйона м3. До складу стоків входять гній і сеча тварин, залишки корму, механічні домішки й вода. На основі цієї сировини доцільно виробляти якісні органічні добрива та біопаливо, водночас знешкоджувати й очищати стічні води. Встановлено, що у складі стічної води впродовж 1990–2023 років щорічно скидалося 618,2–7 342,5 тисячі тонн органічної речовини, вміст якої найвищий у стоках скотарства – 477,1 тисячі т/рік, свинарства – 135,3 тисячі т/рік (2023 рік). Серед досліджених систем поводження з побічною продукцією тваринного походження в Україні біологічна обробка (компостування і анаеробні лагуни) за кількістю гною становлять 922,8 тисячі т/рік, або 1,8%. Частка викидів метану від систем біологічної обробки гною становить 4,73 тисячі т/рік, або 14% від загальних викидів (2023 рік). Показано перспективність дослідження локального впливу стічної води тваринницьких підприємств на довкілля за використання супутникового агроекологічного моніторингу. Аналізом світових тенденцій виділено основні технологічні підходи переробки побічної продукції тваринного і рослинного походження. У світі відмічається поступовий рух до усвідомлення того, що будь-які побічні продукти сільського господарства, навіть такі, що раніше вважалися непридатними для подальшого використання, є сировиною для отримання добрив, поживних субстратів, біопалива й біогенних елементів. Спрямування процесів до збільшення кількості поживних речовин в осаді з одночасним підвищенням ефективності біологічних процесів очищення стоків дозволить збільшити біологічну іммобілізацію розчинених органічних і мінеральних компонентів з метою переведення їх у тверду фракцію, придатну для відокремлення від рідини й подальшого гранулювання.