НАУКОВІ ПРИНЦИПИ ПІДБОРУ СОРТІВ І ГІБРИДІВ РІПАКУ ОЗИМОГО

Анотація

Велике різноманіття гібридів та сортів ріпаку озимого у Державному реєстрі сортів рослин України, що налічує близько 400 назв, створює проблему для виробничників при виборі оптимальних варіантів. Тому актуальним питанням є визначення основних характеристик гібридів і сортів ріпаку озимого, на які необхідно звертати увагу при їх виборі. А також необхідно чітко згрупувати переваги та недоліки як гібридів, так і сортів ріпаку озимого, що особливо важливо в період економічної кризи. Наші дослідження проводились опрацюванням літературних джерел за вказаною тематикою. Перевагами гібридів ріпаку озимого є вищий потенціал продуктивності, висока стійкість до несприятливих чинників навколишнього середовища на початкових етапах росту і розвитку, інтенсивне відновлення весняної вегетації, низька норма висіву, можливість сіяти у пізні строки. Сорти ріпаку озимого відзначаються вищим вмістом олії, низькою вартістю посівного матеріалу, повільним розвитком рослин восени, що дозволяє проводити сівбу у більш ранні строки, вищою адаптивністю та пластичністю до несприятливих умов вегетації, меншою вимогливістю до удобрення та системи захисту. При виборі сортів чи гібридів ріпаку озимого звертають увагу на їх стиглість. Виділяють ранньостиглі, середньоранні, середньостиглі та пізньостиглі форми. Іншими групами показників при виборі оптимальних сортів чи гібридів ріпаку озимого є їх стійкість до несприятливих умов вегетації; якісні характеристики урожаю; технологічна придатність. Важливими біохімічними характеристиками ріпаку озимого є відсутність або дуже низький вміст у його насінні ерукової кислоти та глюкозинолатів. Сорти забезпечують урожайність насіння ріпаку озимого близько 3 т/га, а гібриди – 4,5-5,0 т/га. Проте гібриди вимагатимуть внесення вищих норм добрив та більш якісного захисту посівів для забезпечення такої продуктивності. Найкраще мати в господарстві і сорти, і гібриди, що гарантує уникнення погодних ризиків.